48
Кінематограф у сучасному трактуванні – мистецтво зйомки, проте цей винахід виник майже 130 років тому і спочатку працював за допомогою електротеатрів, так званих сінематографів. Першою роботою кіномистецтва вважається фільм братів Люм’єр «Прибуття поїзда», який складається з 1176 кадрів – і саме вони змінили світ.
А далі всім нам відомі Голлівуд і Боллівуд почали свій розвиток. Перший український фільм «Запорізька Січ» був знятий у 1911-1912 роках Данилом Сахненком на приватній студії «Батьківщина». Крім «Батьківщини», в Україні з 1907 року розвивалася Одеська студія «Мирограф», розквіт якої припав на часи становлення радянської влади. Там починав роботу й майстер українського кіно – Олександр Довженко. Саме його праці часто використовувала тодішня влада.
На жаль, багато українських митців у ті часи зазнавали репресій, а історію нашої нації стирали. У своєму щоденнику за 1942 рік Олександр Довженко написав: «Єдина країна у світі, де не викладали в університетах історію цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, – це Україна. Другої такої країни на земній кулі немає. Де ж народжуватися, де плодитися дезертирам, як не в нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не в нас?»
Радянська пропаганда в кіно вибудовувалася на спростуванні реальної історії та впровадженні лише одного правильного міфу. Тобто, система досить проста. Плюралізм відкидався, а підносився дуалізм, водночас неаргументований. А в цьому й полягає відмінність між пропагандистською промовою та аргументаційною. Якщо пропаганда пропонує схему: теза + теза + фейковий аргумент (частіше за все і він відсутній), то аналогічно аргументаційна схема обґрунтована, де раціональність переважає над емотивністю, а схема виглядає так: тези + аргументи.
Кіно за радянських часів стало ще одним чудовим інструментом маніпуляції. Фільми спотворювали реальність і підносили масам фейкову правду, щоб легше керувати.
Отже, кінематограф є не тільки видом мистецтва, за допомогою якого створюється рухома звукова картинка, але також і закладається певний мотив, так званий, концепт, що дає змогу з’єднувати безліч ідей в одну сітку. Також будь-який фільм має власний егрегор, тобто, певний посил, що створює, своєю чергою, певний колективний настрій, те, що заведено називати атмосферою, або сучасним неологізмом – вайбом.
Тому оцінку кожного з п’яти запропонованих фільмів («Щорс», «Світлий шлях», «Киянка», «Весілля в Малинівці», «Невловимі месники») варто розглядати через принцип деконструкції, тобто створення нового сприйняття, переосмислення якоїсь ідеї через руйнування її підґрунтя, аби спромогтися включити досліджуваний об’єкт у новий контекст.
«Щорс»
Фільм знятий Олександром Довженком (саме ця картина дала режисерові шанс не бути репресованим) на запит Сталіна створити «українського Чапаєва». Сценарій до фільму був написаний за 11 місяців і побудований на основі боїв, у яких безпосередньо брав участь Микола Щорс (український військовий, який приєднався до більшовицької армії. Брав участь у червоному терорі. Також під його командуванням росія змогла анексувати етнічний український регіон Стародубщина, що на півночі України). Зйомки картини тривали два роки. «Щорс» вийшов 1 травня 1939 року.
Дії фільму відбуваються під час гетьманату Скоропадського, коли німецька армія та петлюрівці вступають в українське село, вимагаючи провіант. Петлюрівці катують місцевого діда Платона, оскільки його сини вступили до армії Щорса. Тоді білогвардійці намагаються утримати Україну під контролем, але стикаються з німецькими солдатами, які бажають повернутися до своєї батьківщини. Білогвардійці відмовляють німцям, що призводить до їх загибелі. Щорс отримує наказ вирушати до Самари, але вирішує залишитися «захищати» Україну. Він переконує німців відступити та збирає підтримку місцевих. Микола та його армія перекривають шляхи до Києва та розстрілюють формування синьожупанників у Чернігові. Згодом до Щорса приєднуються прихильники. Троцький ігнорує потреби більшовиків в Україні та не надсилає допомоги, за винятком командирів. Проте Микола надихає своє формування на успіх та «світле майбутнє». Армія Щорса продовжує боротьбу, хоча становище червоноармійців залишається нестабільним.
Аналіз
Перше, від чого необхідно відштовхнутися, це – тези. Їх у фільмі вдосталь, і вони не мають аргументів. Водночас є дуже багато маніпуляцій. Наприклад, під час взяття в полон петлюрівців Щорс порівнює червоноармійців із козаками, а петлюрівців навпаки – із «правнуками поганими». У цій сцені Щорс використав слова Тараса Шевченка з поезії «І мертвим, і живим, і ненародженим…», що вочевидь спотворює істинний меседж поета, а також переносить образ ворога на Петлюру. Другий момент, що впадає в око, – безліч сюжетних поворотів. Ці елементи доповнюють один одного і функціонують як виправдання дій головного героя, наділення персонажа зайвою героїчністю, а також демонстрацією «тернистого шляху» боротьби Щорса. Егрегор також відіграє свою роль у картині. Наприклад, показовим моментом є такий собі «симбіоз російської та української мов», що можна інтерпретувати як спробу змішати дві культури, тим самим змусивши глядача повірити в єдність народів. Також фільм націлений на мотивацію вироблення патріотизму, але не простого, а саме жертовної любові до країни – такий собі колективний ідеал ідеології.
«Світлий шлях»
Художня картина Григорія Александрова в жанрі музичної комедії, знята 1940 року на студії «Мосфільм». В основу сценарію було закладено п’єсу Віктора Ардова «Попелюшка». Сам фільм планували випустити з цією ж назвою, проте Сталіну не сподобалася пропозиція, а тому він особисто склав список 20 можливих варіантів назви і відправив режисерові. Також у комедії вперше прозвучала відома пісня Ісаака Дунаєвського (композитор вибудував радянську модель масової пісні, де характерними особливостями виступають загальний мажорний колорит, а також динаміка пружних ритмів) «Марш ентузіастів».
Головна героїня – Таня Морозова, неграмотна сільська дівчина, приїжджає до міста під Москвою і починає працювати хатньою робітницею. Згодом вона знайомиться з парторгом фабрики Проніною та інженером Лебедєвим, у якого закохується. Таня стає ткалею на фабриці, приєднується до «стахановського руху» і досягає високих результатів, здобуваючи диплом інженера. Н цьому важкому шляху дівчина також викриває «ворогів народу». За трудові досягнення її нагороджують орденом Леніна і обирають депутатом вр срср. Пізніше Таня зустрічає Лебедєва, який став директором фабрики. Не наважуючись розповісти про свої почуття, дівчина продовжує кохати Лебедєва потайки.
Аналіз
Фільм чітко відображає характерні сенси того часу. Весь його сюжет спрямований на ідеалізацію радянського життя, де важка праця та вірність партії неодмінно призводять до суспільного визнання та нагород. Це є серйозною психологічною маніпуляцією, оскільки кожна людина прагне визнання. У політичній теорії є два грецькі поняття – «ізотемія» (прагнення бути рівним) та «мегалотимія» (прагнення бути вищим), що описують різні форми прагнення до визнання. Тож фільм пропонує через залучення до «стахановського руху» популяризувати шлях досягнення визнання. Втім це не єдиний наратив. Таня Морозова, як це канонічно, жертвує особистим життям заради суспільного блага. Отже, колективний вайб стрічки досить зрозумілий – якщо ти активний учасник формування «світлого майбутнього», то в тебе точно все має бути гаразд.
«Киянка»
Серія фільмів, знятих Тимофієм Левчуком у період з 1958 до 1960 року на кіностудії Довженка. «Киянка» складається з двох серій, а продовженням її є фільм «Спадкоємці». Над текстами до пісень працював відомий поет Володимир Сосюра. У фільмі показано безліч локацій Києва – Андріївський узвіз, печери Києво-Печерської лаври, у стінах Зеленого театру.
Події фільму охоплюють часові рамки з 1917 до 1957 року і зосереджені навколо радянської «ударниці» Галини Очеретько. У жовтні під час революційних подій гине батько головної героїні. Вбивцею виявляється Леонід Дорошенко, який разом зі своїм дядьком Павлом мріють про незалежну Україну. У цей час мати Галі також гине під час її пологів, тому дівчинка опиняється під опікою дідуся – Матвія Очеретька. Однак німецькі війська, що вступили у війну, розстрілюють Матвія, залишаючи маленьку Галю на вулиці. Зрештою дівчинку забирає до себе сусід Яків Середа, який увірував в ідеї Леніна, тож Галя стає сьомою дитиною в його родині. Далі Галина росте, навчається з усвідомленням того, що «Ленін – найвченіша людина». Таким чином Галина відмінно закінчує навчання в школі і стає новою токаркою на заводі «Арсенал», де вона займеться «благою справою» – реформацією виробництва та інструкцій до них. Потім дівчина виходить заміж за «ударника праці», у неї народжується син Матвій, який у наступному фільмі піде шляхом своїх батьків.
Аналіз
Увесь фільм просякнутий фейками, популяризацією «стаханівського руху» і прославленням Леніна. Наприклад, у другій частині цієї епопеї Галя, яка прибула до москви, обов’язково відвідує мавзолей, до якого разом з нею навідується величезна кількість людей. Після процесії всі плачуть. Цей цікавий момент демонструє не тільки культ особистості Леніна, а й підтверджує доповідь Хрущова, де він на ХХ з’їзді кпрс засудив сталінізм. Внаслідок цих подій пам’ять про Сталіна намагалися частково стерти з історії. Так, у фільмі «Киянка» про Сталіна практично не згадується, але сам радянський устрій життя має позитивну конотацію. Крім цього, фільм безмежно рекламує обмежену емоціями поведінку Галини Очеретько, демонструючи її як еталон робітничого класу, якій нічого не страшно на шляху до знову-таки далекого, але такого «світлого майбутнього». На противагу «ударникам праці», а також головному герою радянської пропаганди воєначальнику Чапаєву, образ Симона Петлюри знеславлено, а ідеї щодо незалежності України висміюються.
«Весілля в Малинівці»
Робота Андрія Тутишкіна 1967 року в жанрі музична комедія.
Дія фільму відбувається в 1919 році, під час радянсько-української війни. В українському селі Малинівка, на півдні України, чабан Андрій та Яринка, дочка засланого до Сибіру революціонера, готуються до весілля. Однак село захоплює банда самопроголошеного отамана Грицька, якому Яринка дуже сподобалась. Тож він вирішує, що може погрозами змусити її погодитися на весілля з ним. У відповідь на такі «романтичні пропозиції» отамана Яринка тікає до лісу. Там дівчина зустрічає загін червоної кінноти Григорія Котовського. Командир Назар Дума розробляє план, згідно з яким Яринка має погодитись на весілля з Грицьком, а коли почнеться святкування і бандити нап’ються, червоні влаштовують напад. Назар вдає російського білого офіцера і коли сигналізує бійцям, йому доводиться самостійно боротися з Грицьком через запізнення підкріплення.
Аналіз
Як не складно здогадатися, в основу сюжету закладена така собі карикатура на ворога радянської влади – українського анархіста Нестора Махна. Однак у розслідуванні журналістки Дарії Гірної на ютуб-каналі «Обличчя Незалежності» йдеться про те, що прототипом Гриціана став інший український отаман – Никифор Григор’єв, офіцер царської армії, а пізніше – полковник війська УНР. Григоріївське повстання почалося 9 травня і незабаром, наприкінці місяця, почався відступ. Воно охопило майже всю Правобережну Україну і стало одним із найбільших антибільшовицьких повстань. Отже, «Весілля в Малинівці» – типове для радянського кіно зображення «героїчних» червоноармійців, які протистоять анархії і злочинності. Загалом фільм романтизує історичні події і спрощує складні соціальні і політичні конфлікти, що є типовим зображенням історії в чорно-білих тонах, поділяючи персонажів на «поганих» і «хороших».
«Невловимі месники»
Дитячий фільм Едмонда Кеосаяна, знятий 1967 року за мотивами повісті Павла Бляхіна «Червоні дияволята».
Події фільму розгортаються у 1920 році на півдні України, під час громадянської війни, ймовірно, в районі станиці Збруєвка, що на Кубані. Козача специфіка місцевості підкреслюється традиційним одягом героїв. Загін отамана Бурнаша грабує села. Четверо підлітків – Валерка Мещеряков, Яшка-циган, Данька Щусь і його сестра Ксанка – підтримують радянську владу і вирішують боротися з українською бандою. Друзі розробляють план і таємно проникають в банду отамана. Так «невловимим месникам» удається знешкодити загін.
Аналіз
Мотив фільму – легітимізувати радянську владу, особливо в очах молодого глядача, на якого була розрахована картина. Окрім цього, знаходимо й таку собі повчальну функцію картини – героїчні дії підлітків відображають намагання радянської пропаганди мобілізувати молодь, виховувати в них дух боротьби. У фільмі згадується про українського отамана Махна, про якого знову говорять як про ганебного воєначальника українського руху. Та більше, в одній із композицій до фільму «пісня про сатану» Нестора Махна називають «чортом», а це знову схема категоризації, що поділяє героїв на «добрих» і «злих». Отже, це типовий зразок радянського кіно, котрий використовує ідеї справедливості, героїзму та захисту батьківщини, що дозволяє йому одночасно розважати і виконувати агітаційну функцію.
Кіно завжди залишає певну емоцію, над якою ми рефлексуємо і в підсумку отримуємо почуття.
Проблема радянських фільмів полягає в ідеології і, безумовно, як можна було помітити на прикладі продемонстрованих стрічок, у кількості переглядів. У той час фільми не можна було поставити на паузу або подивитися пізніше. Тому зали кінотеатрів наповнювалися величезною кількістю глядачів. Кількість – ключовий мотив радянської і сьогоднішньої російської пропаганди.
Тому під час створення документальних фільмів так важливо зважати на якість і не переступати межу художності, а під час оцінювання картин спиратися на раціональність і справжні аргументи.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
