Олена ПЕТРИШИН
Вже понад 30 років в Україні реєструють національні рекорди. Кожен регіон України має чим похвалитись, але безсумнівним лідером серед досягнень є столиця. За весь цей час в Києві зареєстровано близько 700 рекордів.
Журналістка «Вечірнього Києва» запитала у керівниці Національного Реєстру Рекордів України Лани Вєтрової, — про те, як киянам зафіксувати досягнення, що таке азарт рекордсменів та про унікальні вчинки, завдяки яким вони стають впізнаваними.
У цікавій професії Лана працює вже десять років. До цього вона була радіоведучою. Але попри величезну любов до журналістики, одного разу зробила вибір на користь Національного реєстру рекордів. І нині зізнається: ніщо її так не надихає, як рекордсмени та їхні неповторні таланти.
Експертиза на унікальність та шлях до Гіннесса
— Лано, розкажіть, будь ласка, як реєструєте рекорд?
— Насправді на рекорд сьогодні може зголоситись будь-хто — немає обмежень ні у віці, ні у статусі, ні у географії проживання. Ми працюємо за міжнародною системою – аналогічно до Гіннесса. Кожна заявка проходить чотири етапи. На першому етапі потрібно зайти на сайт НРР і натиснути на кнопку «Подати заявку на рекорд». Система прийняття заявок повністю автоматизована і ви одразу отримаєте реєстраційний номер та статус «Рекордну справу відкрито!»
На другому етапі формується доказова база. Експерт, до якого потрапляє ця заявка, починає з нею працювати – у вас можуть попросити додаткові фото- чи відеопідтвердження, деталізувати техніку виконання вправи або механіку підготовки події. Також дізнаємось більше про людину і з’ясовуємо, чому вирішила встановити рекорд? Чим більше маємо інформації, тим якісніше сформована доказова база.
На третьому етапі рекордна справа переходить в роботу у відділ експертизи. Там експерти аналізують інформацію про аналогічні рекорди в Україні і світі. І лише після цього, на четвертому етапі, експертна рада приймає рішення: підтвердити заявку чи відхилити. Інформацію про кожен етап розгляду заявник отримує через смс-повідомлення.
— Якщо ж заявку схвалили?
— У такому випадку починаємо готуватись до процедури реєстрації рекорду. Наші експерти узгоджують із заявником дату і час. І хоча найкращий результат майже завжди фіксується з першого разу, кожен учасник має три спроби. Встановлений рекорд вносимо до єдиного реєстру рекордів. Згодом публікуємо його на сайті і також в друкованій щорічній книзі національних досягнень.
— Ваша команда реєструє лише національні рекорди?
— Насправді, ні. Ми також фіксуємо світові, міжнародні та обласні рекорди. Маємо наших представників в різних регіонах України та за кордоном. В нас працює окремий відділ міжнародних рекордів. Адже одна з найбільших наших місій – презентувати Україну та українців світові. Тому щороку ведемо наших українців до рекордів Гіннесса. Щороку також ми друкуємо в нашій книзі імена та досягнення українців, які увійшли до світової Книги Рекордів Гіннеса.
Наймолодші рекордсмени і сила волі як головна умова
— А що для Вас рекорд – це можливість довести собі, публіці, державі, прагнення популярності… Що це?
— Ви правильно сказали. Це все разом. Спілкуючись із претендентами на рекорд, завжди запитую їх, навіщо їм це. І якщо людина не може знайти відповіді, кажу, може, ви ще зарано прийняли рішення, почекайте.
Для мене рекорд — це завжди про рух вперед. Це такий трамплін, який дає можливість реалізувати себе в дуже несподіваних сферах – не лише у професійній. Часто рекорд – це також реалізація давніх, а, можливо, ще й дитячих мрій. А взагалі немає значення, що саме реалізує людина, якщо це її найбільша мета. Зрештою, вміння досягати мети – це дуже важлива риса. І не лише в сенсі рекорду. Загалом.
— А якщо говорити про дітей-рекордсменів? З Ваших спостережень, рекорд потрібен їм чи більше – їхнім батькам?
— Звичайно, дитина не сама йде до рекорду – її приводять батьки. Бо в нас є і 11-місячні діти, які встановлювали рекорд, і, наприклад, 5-річні. Але не скажу, що це погано. Бо тим самим у дитини формується характер переможця. І з цим відчуттям — абсолютного лідера – для неї вже навіть в дорослому віці немає нічого неможливого.
— Але ж дитині може не вдатись з першого разу? І це аналогічно може її травмувати, зробити невпевненою в собі…
— У таких випадках гарно проявляється характер дитини. Зможе вона собі сказати, що все одно це зробить, або ж навпаки — відступить. Дуже розчаровуюсь, коли діти чи навіть дорослі здаються. Бо невдала спроба – це не поразка. Це твоя дорога до рекорду. Твоя історія. Коли бачимо фотозвіти чиїхось досягнень, мусимо розуміти, що за гарною картинкою багато праці, наполегливості і сили волі. А скільком доводилось по декілька разів подавати заявки, шукати можливостей, коригувати результати?!
— Лано, а як статус рекордсмена змінює життя?
— Більшість наших рекордсменів ніколи не зупиняються на одному рекорді. І якщо вони вже встановили один, хочуть закріпити за собою й інші. Рекорд для них — дуже потужний імпульс!
Наприклад, 15-річна киянка Софійка Федоренко, дівчинка з нерухомими ногами, встановила рекорд України, пропливши 1500 метрів у воді лише за допомогою рук! Настільки цілеспрямована і мужня дівчина – дух перехоплює! Має ціль потрапити на паралімпіаду, і я впевнена, що точно потрапить, як тільки світ переборе пандемію.
Пригадую також 16-річного Миколу Нижніковського з Маріуполя, який втратив руку та обидві ноги внаслідок вибуху снаряду. Але це не завадило йому за 13 хвилин переплисти Дніпро. Цим рекордом він не лише заново повірив у життя, але й надихнув інших не здаватись і не нарікати, а шукати можливостей. Такі рекорди вносять в особливу категорію — «Сила волі», яку формують люди, які попри всі обставини, стають рекордсменами.
Столиця рекордів і невгамовні пенсіонери
— А загалом кияни активні в рекордах?
— Скажу більше – лідери! Київ і наша область сьогодні з фантастичним відривом лідирують за кількістю рекордів по Україні. Від 1989 року в столиці зафіксували вже близько 700 рекордів. Думаю, що це пов’язано із активністю життя тут. Саме Київ є епіцентром ділового, політичного, економічного життя…. І кияни, які звикли до статусу перших, прагнуть бути кращими. Один із «найсвіжіших» рекордів — київська студентка Катерина Долган встановила рекорд: пробігла на «біговій доріжці» 5 годин без перерви.
— В яких категоріях кияни себе найкраще проявляють?
— Якщо Харків встановлює багато спортивних рекордів, Дніпро – наукових, Кропивницький – танцювальних, Львів – мистецьких, а Тернопіль – кулінарних, то Київ у цьому випадку дуже різножанровий. Не має таких категорій, де б столиця не заявила про себе.
— Які найбільш дивні і неочікувані рекорди Вам доводилось реєструвати?
— Насправді смішних рекордів багато навіть в Гіннесса. Але я ніколи не говорю про рекорди, що вони безглузді. В нас був хлопчина, який лобом розбивав яйця. І здавалося б, кому це потрібно?! Але йому потрібно, розумієте?! Зараз ми разом згадуємо цей рекорд, — усміхаємось, він додав драйву, позитиву не лише нам, а й всім глядачам і вболівальникам. Хіба ці позитивні емоції не варті того? Тому, це вже не без змісту.
Мене часто запитують, навіщо потрібно відзначати найбільший розмір грудей, очей, біцепсів, талії тощо… Та насправді і в цьому є сенс. Адже завдання рекорду — це також здивувати, розширити уяву про світ, навчити людей в будь-якому віці щиро дивуватися.
— Скажіть, будь ласка, яких рекордів сьогодні не вистачає Україні?
— Якщо порівнювати з Гіннессом, то в нашій країні мало рекордів, авторами яких є люди похилого віку. У Європі зазвичай на пенсії тільки починають жити – подорожують, розвиваються, шукають в собі таланти. Натомість в Україні пенсіонери нечасто думають про якісь досягнення…
І тому нас особливо тішать заявки в цій категорії. Маємо 93-річну бабусю, яка запросто сідає на шпагат. 85-річний гірськолижник-любитель, який уже «об’їздив» усі гірськолижні траси України. Або дідусь, який має 95 років та грає у великий теніс. І сьогодні проблемно знайти йому суперника. Із 80-річними наш майже 100-річний тенісист відмовляється грати. Каже, що треба когось «дорослішого» (сміється, -ред.).
Цього року також 80-річний киянин Василь Ототюк встановив унікальний рекорд: пенсіонер безперервно читав вголос поезії напам’ять упродовж 11 годин 39 хвилин без жодної заминки. Усього він прочитав 547 віршів, 12 730 поетичних рядків. І, до речі, він колишній військовий. Мабуть, тому розпочав рекорд о 4-й годині ранку і потім навіть перерви не хотів робити.
Неповторні українці і чому не варто боятись йти до рекорду
— Водночас – чим унікальні українські рекорди?
— Перше, що спадає на думку – кулінарні досягнення. Це не банальні страви, а рекорди, які представляють мистецтво національної кухні, виняткові рецепти. Саме завдяки любові українців до кулінарії, цей розділ дуже різноманітний. І цікаво, що встановлення таких рекордів завжди перетворюється на гастрономічні фестивалі – коли довжелезними чи величезними виробами пригощають усіх присутніх.
— Щоб Ви сказали людям, які всупереч талантам і можливостям, не йдуть до рекорду?
— Зазвичай рекорди встановлюють ті, хто не ставить собі жодних рамок. Тому не сковуйте себе сумнівами. Бо можливості людини — безмежні. Єдине, що зупиняє, — це власний страх. Але напевно в кожного рекордсмена були моменти, коли він сумнівався у власних можливостях. Але важливо те, що це не зупинило їх.
Тому не вагайтесь і не бійтесь ставити собі будь-яких цілі. І досягайте їх! Навіть, якщо весь світ скаже, що це безглуздо чи непотрібно. Все одно йдіть до рекорду і будьте першими – насамперед для себе.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
