Кияни на карантині відкрили для себе чимало нових захоплень. Про те, як мистецька освіта дала поштовх цікавому захопленню, яке стало чудовим тімбілдінгом для родини із трьома дітьми, розповіла «Вечірньому Києву» мисткиня Віта Бартош.
Карантин: очікування & реальність
Карантин – та це просто супер! Встаєш коли захочеш, не потрібно водити дітей до школи, можна переробити купу домашніх справ, зайнятись онлайн йогою, покращити англійську, осилити кілька курсів на Prometheus та дочитати давно початі книжки!
Ох, яка ж я була наївна…
Карантин для мене став серйозним випробуванням.
Найперше – залишитися без роботи. На той момент я була викладачкою мистецтв у чотирьох приватних школах, вела курси з моделювання одягу для дітей та надавала приватні уроки. Усе, зі зрозумілих причин, зупинилось одномоментно.
Другим стресом стала організація дистанційної освіти для трьох моїх дітей.
Третє – розчарування у собі – дуже швидко я усвідомила, що для йоги та англійської мені не вистачає самоорганізованості, а для книжок – просто часу та бажання.
До цього додався новий досвід – досвід перебування багатодітної родини у закритому приміщенні протягом тривалого часу. І це виявилося найскладнішим емоційно та фізично. Часто від втоми сил вистачає тільки на одне – бездумно гортати стрічку новин у Facebook. Саме в такий момент я наштовхнулася на цікавий флешмоб з «живими копіями картин». І зрозуміла, що це саме той проєкт, який стане терапією для мене та моєї родини.
«Живі картини на карантині»: нова надія
Я – художниця та викладачка мистецтв, я засинаю і прокидаюсь із картинами вже багато років. Я точно знала, що хочу відтворити, адже ці твори – «друзі, які завжди зі мною». Я знаю їхню історію, суть і зміст, пам’ятаю кожну дрібницю. Так почався проєкт «Живі картини на карантині».
Мій чоловік професійний фотограф – його задачею було відтворення світлової схеми картини. Моя задача – колір, тому під час відтворення картин я вивертала шафи в пошуках одягу потрібних кольорів. Дитяча сукня ставала пишним рукавом «Донни Велати» Рафаеля, футболка – головним убором Ван Гога, а спідниця – накидкою кардинала. Основа схожості наших репродукцій з оригіналом – це колір та світло.
Ми відтворили 17 робіт. Діти також долучилися до зйомок і спробували себе в усіх ролях: моделі, стиліста та фотографа. Безумовно, це гра. Але ця гра стала тімбілдінгом для нашої родини та наштовхнула на масу ідей.
Онлайн приходить на допомогу
Наразі я провожу онлайн зайняття з мистецтва. Цей проєкт має назву «Мистецтво на дачі». Багато дітей, зокрема й моїх учнів, з початком карантину виїхали у села та на дачі. Далеко не усі прихопили з собою матеріали для творчості. Тому, суть проєкту: займатися мистецтвом можна всюди! Створення скульптур зі скотчу, об’ємних барельєфів з клею та туалетного паперу, а картин – молотком. Це виклик! Виклик для мене, як для викладача та для дітей – позбутися меж та стереотипів, поглянути на речі по-новому, повірити у себе.
Формат онлайн зайнять, безумовно, обмежує – у мистецьких зайняттях велику роль грає атмосфера. Починаючи ZOOM- урок, ніколи не знаєш, що було з дитиною за хвилину до початку, чи все гаразд у неї в сім’ї, чим вона займалася. До того ж, навколо дитини є багато відволікаючих факторів, і сама атмосфера дому не завжди налаштовує на робочий лад. І це вже мій клопіт – з першого слова захопити, відволікти, зацікавити.
З позитивного, онлайн урок – це можливість не порівнювати себе з іншими, не бути оціненим та знеціненим – а це для багатьох дітей серйозний стримуючий фактор розвитку.
Коли ми вийдемо у світ
На мою думку, немає нічого кращого за офлайн зайняття – тільки так можна повноцінно допомогти, підказати, направити дитину у пізнанні певної техніки. Але, ми не завжди можемо бути поруч із тими, кому ми потрібні – новий світ диктує нові правила. А мистецтво, на моє глибоке переконання, це – терапія, це універсальна мова та інструмент для пізнання Всесвіту. Воно усюди і для нього не існує перепон.
«Вечірній Київ» завжди поруч – в Telegram і Facebook!
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
