57
Киянин Леонід Добрянський приїхав в Ірландію у березні 2022 року. Нині мешкає в місті Корк. У розмові з виданням «Kаштан NEWS» він поділився враженнями про життя в цій країні. Нашому співрозмовнику – 71 рік, геолог за освітою, кандидат наук, довгий час працював у Києві в Інституті геологічних наук НАН України
Пане Леоніде, готуючись до розмови з Вами, дізналися з архівних публікацій у ЗМІ, що Ви були одним із тих, хто наприкінці 1980 років брав активну участь у діяльності незалежних громадських рухів та організацій в Україні. Разом з однодумцями, зокрема, створили таку організацію, як «Спадщина».
Радянська імперія вже конала, і для нас, молодих науковців, це було певним сигналом, що українцям потрібно активніше позбавлятися тоталітарних пут. Пригадується, в листопаді 1988 року в Києві відбувся масовий мітинг «Екологія і ми», на якому, зокрема, було акцентовано увагу на згубних наслідках винищення природи радянським режимом, а загалом – на екоциді. Потім, коли було проголошено незалежність України, я вважав, що «вулична мітингова демократія» закінчується, треба, щоб парламент включався в роботу, приймаючи відповідні закони. Тому з головою поринув у свою геологічну науку, тим більше що «підходила» докторська дисертація. Але обставини склалися так, що докторську я не написав, хоча старався (посміхається. – Ред.).
Зрештою доля так розпорядилася, що після початку широкомасштабної російської агресії Ви опинилися в далекому ірландському місті Корк. Чому відважилися на це?
Ця історія має давні витоки. Колись у київській школі вчителем англійської мови в моєї доньки був британець, справжній носій мови, до того ж він був великим прихильником ірландської культури. Після закінчення університету донька Надія поїхала до Ірландії здобувати другу освіту. Коли почалася велика війна, вона запропонувала нам, батькам, перебратися до Ірландії. 2022-й став роком великих випробувань для нашої сім’ї – через чотири місяці після початку агресії не стало дружини. Сьогодні ми мешкаємо з донькою в місті Корк, вона займається історичною наукою, вивчає архіви, пише дисертацію про громадянську війну у Північній Ірландії. А син мешкає у Києві.
А чому вибір випав саме на Корк? Там мешкала донька?
Ні. Спочатку, у травні 2022-го в цьому місті нам надала прихисток сім’я волонтера. Згодом у Лондоні наукова керівниця доньки через своїх батьків допомогла нам знайти житло в Корку. Мешкаємо в церковній службовій квартирі (приміщення протестантської церкви).
Може, вам буде цікаво знати, що сьогодні в Корку є дві категорії українців. Перша – діаспора або діаспоряни, вони тут уже понад 20 років. Друга і найчисельніша – біженці. Вони зʼявились після 24 лютого 2022 року. Причому, це не просто біженці від війни, а особи, яким Ірландія забезпечила особливий статус – тимчасовий захист.
А де мешкають у Корку українці?
Здебільшого в готелях. церковних приміщеннях, приватних домівках ірландців, яким вартість орендної плати компенсує держава. Я чув, що багато готелів у Корку, де проживали українці, сьогодні опустіли – люди або повернулися в Україну, або шукають інше житло.
В Ірландії діють державні програми допомоги нашим біженцям?
Так. Головна допомога – так звані кошти «утримання». Спочатку як пенсіонер отримував 250 євро на тиждень. Згодом, коли сказали задекларувати вартість пенсійних виплат в Україні, цю фінансову допомогу дещо зменшили. Є безкоштовні поїздки (потяги, автобуси). Надія одержує стипендію як науковиця. Щодо комунальних послуг, то ми самі оплачуємо їх вартість.
За цей час Ви вже адаптувалися до життя в Ірландії, до тамтешнього клімату?
Думаю, що так. Загалом відповідь на запитання полягає в площині, на якому рівні ти володієш англійською. В Україні у мене не було потреби добре опановувати цю мову, тому забував її. А тут довелося ходити на мовні курси. Окрім англійської, вивчаю ще й ірландську.
Чи згуртованою, дружньою є українська громада в Корку?
Є взаємодія між українцями, не відвертаються один від одного. До речі, на прохання Інституту національної пам’яті України я записав історії наших біженців, які втекли сюди од війни (загалом біля сорока таких записів, вони також і про діаспорян). На День Незалежності України ми збирали благодійні кошти для війська.
Сьогодні українці в Корку мають кілька своїх обʼєднань, організацій, структур чи проєктів. У нас є Українська греко-католицька церква (священник – отець Роман). Починаючи з Різдва минулого 2022 року, щотижнево у неділю ведуться служби в Дугласі.
У Корку діє волонтерська організація «Штаб Півдня» – обʼєднує переважно українців-діаспорян (очільник – Віктор Данилюк). На постійній основі вони допомагають українській армії, а також постачають гуманітарну допомогу мешканцям звільнених від окупації територій України. Минулої осені, 2022 року, вони розпочали проєкт – Українська недільна школа.
Польська діаспора разом з ірландцями з початком повномасштабної російської агресії створила для українців у Корку організацію «Together4Ukraine», яка зосередила увагу на сфері послуг (керівничка – Світлана Захарова). Діють курси англійської мови, психологічна допомога для матерів і одночасно з цим – ігрові форми дозвілля для їхніх дітей. Є постійні україномовні консультації для українців з усіх питань. Щотижневі зустрічі українських пенсіонерок і пенсіонерів тут називаються так – «Бабусі і дідусі разом» (я, до речі, є одним із активних учасників).
При церкві Святого Петра в 2022 році була зареєстрована українська громада, першим проєктом якої став український хор «Калина». Керівничка і диригентка хору – Світлана Дейкун. Це – перший проєкт українських біженців. Я теж там співаю в хорі.
Де і ким працюють українці в Корку?
Прибиральниками, у піцеріях, готелях, шпиталях – це стосується тих, хто погано володіє англійською.
Як ірландці ставляться до наших людей?
Позитивно.
Розпитують про війну?
Так.
За Україною, Києвом не скучаєте?
Я занурений у свою творчу діяльність, пишу книги, тому мені іноді здається, що перебуваю в Києві. Цьогоріч видав книгу про українську громаду в Корку. Ми, колиші активні учасники організації «Спадщина», почали збирати матеріали про громадські рухи в Києві, які передували Незалежності України. Вже записано кілька усних відеоінтерв’ю. Я перевидав свої спогади про ті часи.
На Вашу думку, чи панують настрої в українців повернутися на Батьківщину?
Якби неформально запитати в них про це, то, мабуть, відсотків 80 відповіли, що вони залишилися б тут, в Ірландії. Із мого кола знайомих менше десяти осіб повернулися в Україну.
Розмову вели Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
