423
Ні живим, ні мертвим немає спокою на Лісовому кладовищі
Торік тут здійнялася велика «буря», яка не вщухає і донині. Що стало причиною?
15 червня 2023 року за підписом Віталія Кличка з’явилося рішення Київради «Про деякі питання функціонування секторів для почесних поховань, відведених на міських кладовищах». У ньому зазначено, що рідні загиблих укладають договір-замовлення на облаштування місця поховання з комунальним підприємством «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» КМДА та надають згоду на встановлення намогильної споруди згідно зі зразком, який затверджено цим документом.
Суб’єктом подання рішення виступила постійна комісія Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, яку очолює БЮТівець Олександр Бродський.
Згодом Київрада ухвалила ще низку змін та доповнень. Зокрема, 9 листопада 2023-го було оприлюднено документ за підписом міського голови Віталія Кличка про те, щоб «невідкладно провести перевірку встановлених у секторах для почесних поховань намогильних споруд на відповідність цьому рішенню та (або) на відповідність Державним стандартам України…» А далі – грізний пункт: «у разі виявлення невідповідності встановлення намогильних споруд… вжити заходів щодо усунення виявлених порушень… до 1 грудня 2023 року».
Невже в управлінців не було більш нагальних справ, аніж проводити «невідкладну перевірку» на Алеї почесних поховань, витрачати час, заміряючи рулеткою розміри пам’ятників? Може, забули, що у цей період тривали аварійні роботи в тунелі на станції метро «Деміївська»? Але ж ні, мерську команду чомусь тягнуло на Лісове кладовище.
Що за лаштунками цих скандальних документів Київради?
Хто на цьому гріє руки? Давайте з’ясовувати.
На початку січня 2024-го родини полеглих захисників одержали офіційні листи від в.о. директора «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Олександра Красіка, що під час перевірки було виявлено порушення…
«Звертаюся до вас з вимогою усунути виявлене порушення намогильної споруди…», – повідомляв посадовець.
Люди були шоковані. Деякі стали навіть чергувати на кладовищі, оскільки побоювалися, що пам’ятники можуть демонтувати або «приводити до норм», які зазначені в рішенні за підписом Кличка.
«Коли ми ховали наших рідних, то не підписували ніяких заяв щодо встановлення однотипних памʼятників з однаковими розмірами, жодних згод не давали. Нас ніхто не попереджав, що там будуть якісь особливі вимоги і умови, які відрізняються від норм, затверджених законодавством на той момент», – обурюється дружина полеглого воїна Павла Романенка – Юлія.
А ось як на запит громадськості відповіла листом директорка Департаменту комунальних послуг Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Наталія Хоцянівська:
«Якщо громадянин замовляє та встановлює намогильну споруду за власні кошти, він може обрати будь-який дизайн та розміри цієї споруди за умови, що дана намогильна споруда не має порушувати межі наданої земельної ділянки, а також може обрати будь-якого виконавця зазначеної послуги серед тих, що діють на даному ринку, відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Тобто можна обрати будь-який дизайн та розміри намогильної споруди за певних умов. І це, як бачимо, дещо суперечить документам Київради за підписом Кличка.
Ще важливий нюанс у цьому листі: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином норми рішення Київської міської ради від 15 червня 2023 року № 6505/6546 не можуть стосуватися будь-яких дій, що здійснювалися до моменту набуття чинності цим рішенням».
А тепер – увага! У листопаді 2023 року директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитро Науменко на запит громадськості повідомив, що рішення Київради від 15 червня 2023-го розповсюджується і на почесні поховання, які з’явилися на Лісовому ще до цієї дати.
У Науменка також запитали: що робити з намогильними спорудами, які вже виготовлені та встановлені у секторах почесних поховань та не відповідають параметрам встановлених зразків, затверджених рішенням Київради 15 червня 2023 року, але водночас відповідають розмірам ділянки, наданої під одинарне поховання?
«Привести у відповідність до національного стандарту… або рішення (від 15 червня 2023 року,- ред.)», – повідомив Науменко.
Отже не йдеться про те, щоб залишити «у спокої» могили полеглих захисників.
А ще дуже важливе (ключове!) питання було поставлено Дмитру Науменку: чи має право хтось демонтувати вже встановлені у секторах почесних поховань намогильні споруди чи примушувати рідних полеглих воїнів до їх заміни на затверджені зразки, згідно з рішенням Київради від 15 червня 2023 року?
«Так», – була відповідь очільника Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА.
Не вкладаються у голові ці фрази з відповіді: «демонтувати», «примушувати»… Рідні полеглих героїв зазнали вже стільки страждань і горя, виплакали море сліз! Чому знову стресова ситуація тисне на них, а образа заполонила їхні душі та серця? Невже міська влада з пошани до загиблих захисників не могла вчинити інакше, бодай грунтовно порадившись із родинами тих, хто віддав життя за свободу і Незалежність нашої країни?
І де ж здоровий глузд і людяність?
Торік родичі, дружини, батьки, діти похованих на Лісовому кладовищі загиблих військовослужбовців направили колективне звернення до мера Віталія Кличка з проханням втрутитися, припинивши «свавілля і беззаконня», як ідеться в листі. Вони скаржаться, що адміністрація Лісового кладовища перешкоджає встановленню та не надає дозвіл на монтаж уже виготовлених пам’ятників, які замовлені і оплачені заздалегідь за власні кошти родин загиблих Героїв.
Є в цьому документі і тривожне: «Ми, родичі полеглих Героїв, постійно перебуваємо під тиском та погрозами з боку інших сімей загиблих військовослужбовців».
Виявляється, немає спокою на Лісовому ще і з цієї причини.
Олена Якуніна, дружина полеглого воїна, у листопаді 2023-го більш докладніше розповіла про цю ситуацію у Фейсбуку:
«Довго не хотіла розголошувати і сподівалася, що здоровий глузд і людяність переможе, але увірвався терпець. Маємо неприємну ситуацію щодо встановлення пам’ятника Якуніну Олегу Івановичу на Лісовому кладовищі. Група ініціативних, агресивних і абсолютно безтактних жіночок, чиї родичі поховані на одній з Олегом ділянці, не дають встановлювати пам’ятники родинам загиблих героїв. А тим, кому вдалося все-таки з поліцією прорватися і встановити пам’ятники, мають тепер терпіти погрози, що пам’ятник розіб’ють, демонтують, а ще й образи в соцмережах на свою адресу. Бо на думку цих дивних людей, у всіх мають бути однакові пам’ятники, менші за розміром, ніж прописано в законодавстві, та замовлені у одного підрядника, якого обрали вони (тендер не проводився). Я замовила у цього підрядника залиття бетону на ділянці і облаштування плитки і залишилася дуже не задоволена якістю і термінами виконання робіт (пів року ми чекали, щоб поклали плитку). Тому пам’ятник замовила у іншого підприємця.
Хочу зазначити, що ніхто цих жінок не уповноважував робити такі заяви і висувати вимоги. (Відповідно до закону порушень під час встановлення пам’ятників не має.) КМДА прийняла рішення на їх користь (йдеться про документ від 15 червня 2023 року за підписом Кличка, – ред.), що суперечить закону про поховання. Та й всі роботи ми виконуємо за власні кошти, а не з бюджету Києва, тому навіть соромно висувати претензії від держави чи міста! А яка доля бюджетних грошей, що виділялися на облаштування спільних територій – невідомо.
Особисто я не розумію однакових пам’ятників взагалі, особливо для Олега. Він був особистістю! Людиною з великої літери. І я не буду спати спокійно, якщо не вшаную його пам’ять як годиться, а не так, як хтось мені наказує. Наразі ми маємо пам’ятник шириною 120 см, при дозволених законом 150 см. Адміністрація кладовища вимагає від мене зменшити до 100 см, інакше не дадуть встановлювати. По дизайну поки не придиралися, але де гарантія, що ще через пів року ці “активістки” не стануть вимагати, щоб і дизайн був інший, і погрожуватимуть демонтажем? Або ще щось придумають, щоб знущатися…
Загалом ми можемо зрізати частину вже готової стели і цоколь… Пам’ятник буде маленький, але все одно гарний. Шкода роботи майстра, звичайно. Неприємно, що у Києві таке ставлення до полеглих героїв.
І в мене є запитання: «Може зробити з обрізків граніту пам’ятник людській жадібності, злості і корупції? І де його тоді краще встановити: на порозі КМДА? Під вікнами цих активісток?»
На цю болісну ситуацію відгукнулася торік у соцмережах і дружина полеглого воїна Юлія Романенко:
«Я встановила пам’ятник своєму полеглому чоловікові Павлові згідно із законом: 220х150, але його планують демонтувати! Один із депутатів Київради, який прийшов на зустріч з нами (а він є діючим військовослужбовцем), запевняв усіх, що поховань наших рідних рішення Київради не стосується, бо дії у зворотному часі не можуть бути! Як виявилося, можуть бути! Інший депутат навіть не захотів говорити на цю тему. Ці двоє (а вони є військовослужбовцями) разом з іншими у Київраді прийняли рішення, щоб привести пам’ятники до одних розмірів, тобто демонтувати! Як вам таке? За що і за кого наші хлопці загинули? Хочу побачити, як ці депутати-військовослужбовці на моїх очах будуть демонтувати памʼятник моєму чоловікові. Будуть демонтувати разом зі мною тоді!»
Кореспондент видання «Каштан NEWS» зателефонував Юлії Романенко, щоб почути її думки про витоки конфліктної ситуації на Лісовому.
«Мій чоловік загинув 24 травня 2022 року, – розповідає пані Юлія. – Поховали його 3 червня того ж року. Під час розмов з деякими іншими родинами на Лісовому пролунала пропозиція – зробити разом бетонне залиття плато для почесних поховань. Хтось погодився, хтось – ні. Стихійно сформувалася невелика група ініціативних жінок. Ми почули від них, що роботи має виконувати тільки підприємець Микола Могильніков. Залиття бетоном плато було виконане. Нам було також сказано: за цю роботу – по 10 тисяч гривень з кожної родини (на нашій ділянці – приблизно 150 могил). Ми почули також, що треба замовити тротуарну плитку «межирічку», бо тільки така є на підприємстві Могильнікова. І за неї також треба заплатити по 10 тисяч з кожної родини.
Тобто за все це 20 тисяч загалом?
Так. Потім нам стали казати, що у 31-му, 33-му рядах треба зняти пісок на певну глибину, бо начебто нерівна ділянка, треба усувати це (хоча, на наш погляд, нахилу і не видно). Отож робітники зробили сходинку, з 31-го на 30-й ряд, і з 29-го на 28-й ряд. А поховання наших рідних починаються з 27-го ряду. Зробили також сходинку і перед похованнями «атовців» (АТО/ООС), це 26-й ряд. Після цих робіт ми зрозуміли, що внаслідок цих «сходинок» було звужено проходи на доріжці. І нам було сказано, що треба здавати ще 1 тисячу 681 гривню на облицювання сходинок, а також для того, щоб зробити жолоб для водовідведення. Цього поки що не зроблено.
Я запитала активісток, навіщо було робити східці? Вони кажуть, що так вирішив Могильніков. Від них ми чули, що пам’ятники замовляти треба тільки у Могильнікова, тобто нав’язували… (Хіба це не монополія?) І вони мають бути тільки однакові, адже наші воїни, мовляв, носили однострій. Але ж якби виготовлення пам’ятників було за кошти міського бюджету, то ніхто й слова проти не сказав. А оскільки робимо за власні кошти, то маємо право на свій дизайн. Після цього нас ця невелика група десь із п’яти активісток почала морально пресувати, посилати «за рускім кораблем».
Ви також отримали листа від спецкомбінату про те, що намогильна споруда не відповідає стандартам?
Так. І вимагають «усунути порушення». Я кожного дня в болісних думках: а чи не знесли пам’ятник моєму чоловікові?
Леонід ФЕДОРЕНКО
Р.S. Журналістське розслідування про ситуацію на Лісовому кладовищі продовжується. Невдовзі – друга частина матеріалу.
