154
«Каштан NEWS» вивчав думки істориків стосовно постаті літератора
«Станет над рекой, которую Гоголь любил, опять царственный город. А память о Петлюре да сгинет».
Це слова Міхаїла Булгакова, який опинився в центрі уваги після того, як комісія Українського інституту національної памʼяті оголосила письменника у своєму висновку «українофобом та російським імперцем». Одними з перших відреагували музейники Булгакова, які назвали членів комісії неекспертними. Водночас на сайті Київради було розміщено дві петиції – одна про демонтаж памʼятників Булгакова, інша – про збереження памʼяті письменника.
Український інститут національної пам’яті звернувся до експертної комісії з проханням провести дослідження та уточнити висновок щодо належності топонімів, присвячених Міхаїлу Булгакову, до символіки російської політики. За словами голови УІНПу Антона Дробовича, висновок комісії не означає заборону читання Булгакова, вивчення його творчості в шкільній програмі, також не йдеться про закриття музею в Києві.
Ми вирішили дізнатися в істориків їхню думку щодо того, якою має бути памʼять про Булгакова.
Письменник походив із російської сім’ї. Його батьки переїхали до Києва, і вже тут народився Міша Булгаков (так його називає наша співрозмовниця, історикиня Аліна Понипаляк). Батько працював у Києво-Могилянській академії. Там він насаджував, так би мовити, інакомислєнним ставлення до України і українців. Це ж перейняв і його син – Міша Булгаков.
«Як згодом він напише у своїх творах, період з 1917 до 1921 років був періодом національно-визвольної боротьби з боку більшовиків. Йому не подобалося все з того часу, коли утверджується УНР в Києві», – розповідає історикиня Аліна Понипаляк.
Також Булгаков ненавидів українську мову і називав її «гнусним язиком, которого и на свете не существует».
«До прикладу, цитата з пʼєси «Дні Турбіних»: «Я б вашего гетмана за устройство этой миленькой Украины повесил бы первым!.. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман. Кто развел всю эту мразь с хвостами на головах? Гетман», – зазначає керівниця проєктів в сфері національної памʼяті платформи «Пантеон» Аліна Карбан.
У своїх творах Міша Булгаков мріє, що через 50 років з’явиться ще один, справжній Лев Толстой і буде створена «ізумітельная» книга про великі бої в Києві. Тож можемо дійти висновку, що йому імпонує все російське, імперське.
«Він ідентифікує себе спершу як білий (прихильник імперії та царя), а потім вже поклоняється червоним і Сталіну. До речі, Сталін захоплювався творчістю Міхаїла Булгакова, його улюблений твір «Дні Турбіних», який, власне, й описує революційні події в Києві зі сторони шовіністично налаштованого Булгакова. Ми не бачимо тут ніде української позиції», – стверджує історикиня.
Пʼєсу «Дні Турбіних» активно ставили на Центральній театральній арені в МХАТі. Власне, через те, що ця пʼєса була однією з улюблених Сталіна.
Сучасний дослідник Геннадій Єфіменко каже, що диктатор дивився її понад 30 разів.
Керівниця проєктів в сфері національної памʼяті платформи «Пантеон» Аліна Карбан теж стверджує, що Булгаков — українофоб.
«Побачити істинну натуру «генія» не давав культ довкола його постаті в Києві: музей, памʼятник, перевидання книг, екскурсії, вулиця на його честь і включення до шкільної програми, зрештою – меморіальна таблиця на стінах Інституту філології (!), відкрита геть нещодавно — в 2017 році. Ми не вивчали його відверто українофобські твори «Я вбив» і «Бєлая гвардія». А читали «Майстра і Маргариту», може, навіть, не зчитуючи імперські наративи», – розповідає керівниця Аліна Карбан.
У Булгакова є ще публіцистичний текст під назвою «Киев-город», де він роздумує про українську мову, зокрема пише: «Это киевские вывески. Что на них только написано, уму непостижимо. Оговариваюсь раз и навсегда: я с уважением отношусь ко всем языкам и наречиям, но тем не менее киевские вывески необходимо переписать…»
Або з того ж твору: «Нужно, наконец, условиться, как будет называться то место, где стригут и бреют граждан: «голярня», «перукарня», «цирульня», или просто-напросто «парикмахерская»!».
А чого варті його слова: «Оторванность киевлян от Москвы, тлетворная их близость к местам, где зарождались всякие Тютюники» або ж про Київ пише: «…и станет над рекой, которую Гоголь любил, опять царственный город. А память о Петлюре да сгинет».
Аліна Карбан стверджує, що Булгакову та його памʼяті не місце в житті українців, адже він не вагався в своїх рішеннях, а підтримував виключно Москву.
«Досить про це дискутувати та шукати йому виправдання. Це та нитка, яка досі звʼязує нас із російським ворогом, який сьогодні нас убиває», – каже Аліна.
Історикиня Аліна Понипаляк вважає, що варто відновити історичну справедливість та на місці музею Булгакова, на вулиці Андріївський узвіз, 13, вшанувати памʼять українського архітектора Василя Листовничого, який і був власником будівлі.
«Ми повинні позбавитися цього пам’ятника, музею і припинити фінансування від КМДА. Памʼяті про таких громадських діячів, як Булгаков, потрібно позбуватися і ставити на цьому акцент, бо російське вбиває», – каже історикиня.
Зазначимо, що в лютому цього року в Києві в рамках дерусифікації та декомунізації вулицю Булгакова перейменували на Вахтанга Кікабідзе.
Також на розгляді міської влади перебуває петиція, яка набрала понад 6100 голосів, щодо усунення Булгакова з публічного простору міста Києва.
Водночас петиція, що закликає міську владу зупинити знос пам’ятника Михайлу Булгакову та відновити його як символ протидії імперській політиці росії, набрала понад 2300 голосів киян.
Вікторія ЛІБАН
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
