112
Хаотична забудова історичної місцевості Лук’янівка за останні десять років набула великого розмаху
Куди оком не кинь – скрізь випнулися височенні житлові будинки: 34 поверхи, і вище. Зводять і чергові… Триває колосальне ущільнення мікрорайону, що може спричинити соціально-гуманітарний колапс, а найгірше – призвести до непередбачуваних наслідків.
34 поверхи на лінії метро
Наприклад, по сусідству з кінотеатром «Київська Русь», на вулиці Коперника, не так давно «виріс» багатосекційний житловий 34-поверховий будинок. На цьому місці зо три десятки літ був пустир. І його ніхто не чіпав. Після прокладання гілки метрополітену до Лук’янівки на пустирі було споруджено технологічні вентиляційні отвори. Багато хто з киян думав, що у цій зоні заборонено будівництво, адже внизу – підземка метро. Однак для забудовників цей шмат землі виявився настільки ласим, що вони «посадили» на цій ділянці гігантського житлового «хмародряпа», причому в якихось десяти метрах від вентиляційних отворів метрополітену.
Таке спостереження: якою б ви вулицею не їхали в напрямку станції «Лук’янівська», на своєму шляху неодмінно будете зустрічати бетонні стіни висотних новобудов. Особливо гнітюче враження від вулиці Глибочицька, яку міцно узяли в лещата височенні житлові комплекси. Світа Божого не видно, кажуть в народі про подібне нагромадження споруд.
Суцільні смуги перешкод
Мікрорайон, який охоплюють вулиці Шолуденка, Коперника, Вільгельма Котарбінського, невдовзі взагалі може стати проблемним для транспорту. Тут вже декілька років триває активне і велике будівництво, дорожнє полотно – у ямах, тротуарами йти неможливо. Для водіїв ці вулиці – суцільні смуги перешкод. Сюди не поспішає «Київавтодор».
Колись тиха і затишна вулиця Златоустівська (до початку Незалежності тут переважала одноповерхова садибна забудова) перетворилася на модернову – висотні будинки з бетону, скла та металу, а поверхів стільки, що й не злічити. Тут уже нічого не нагадує про древнє обличчя Києва, на жаль.
Якщо завітаємо на Дмитрівську, то побачимо, що її проїзна частина стала стихійною автостоянкою, тому для автобусів, машин залишаються тільки трамвайні колії. Деякі офісні комплекси дуже близько споруджені до тротуарів, ніби нависають над ними.
Гарний парк без потреби
Біля Лук’янівського ринку, на великій земельній ділянці (Дегтярівська, 7, 7а), де колись розміщувалося трамвайне депо, триває потужне будівництво об’єктів громадського та житлового призначення. Його з 2013 року веде ТОВ «Будхол».
Лук’янівське трамвайне депо, одне з найстаріших у Києві, було закрите в 2005 році.
Але ще у 2004 році рішенням Київради за № 179/1389 земельну ділянку площею 4,14 гектара на Дегтярівській, 5 – 7, 7-а та вулиці Коперника, 12-а, 12 було передано товариству «Будхол» в оренду на десять років. Нагадаємо, що головою КМДА тоді працював Олександр Омельченко. У той період із наближених до керівництва міста джерел просочувалася інформація, що закриття трамвайного депо лобіював один із заступників Омельченка, очільник Головного управління комунальної власності.
Між тим, на цих чотирьох гектарах міг би бути гарний парк, адже на Лук’янівці подібних зелених зон немає. У тодішніх керманичів міста такої ідеї навіть не виникало. Гору взяло бажання передати приватній фірмі чотири гектари у центрі міста.
Про школи і дитсадки забули
Загалом на Лук’янівці впродовж п’яти років споруджено декілька десятків висотних житлових будинків, а це – тисячі квартир. Однак про соціальну сферу геть забули. Не збудовано жодної школи, дитсадка, ані поліклініки, ані лікарні. Не з’явилися ні центри дитячої технічної творчості, ні спортивні майданчики, ні басейни. Не дивно, що діючі школи переповнені, як і дитсадки. Є велика проблема з паркувальними майданчиками. Отож хіба можна в таких умовах говорити про комфортне і безпечне проживання на Лук’янівці? Сьогодні кияни повинні вимагати від мера Кличка, щоб він виконав свою обіцянку:
«Припинити корупційну практику виділення землі без погоджених проєктів. Приймати тільки цілісні інвестиційні проєкти із передбаченою соціальною інфраструктурою».
Звичайно, місто не може зупинити будівництво, Київ має розвиватися, потрібні нові житлові будинки. Але ж має бути враховано баланс інтересів мешканців, забудовників, держави. А цього балансу на Лук’янівці і близько немає. Зрештою, така картина є типовою для районів столиці. Потрібні чіткі, прозорі правила забудови Києва, стверджують фахівці у галузі містобудівної політики. А ці правила давно десь «загубилися».
Місто досі немає нового Генерального плану. (Читайте матеріал «Столицю віддали на розтерзання лихим забудовникам».) Нагадаємо, що в січні 2020-го мер Кличко представив проєкт Генплану розвитку міста до 2040 року.
«Ми повинні ухвалити Генплан в інтересах міста та його мешканців, а не в інтересах забудовників», – запевняв Віталій Кличко у 2021 році міську громаду.
Однак Генплан досі не затверджено. Ось одна із причин хаотичної забудови столиці.
Вичавити максимум прибутку та максимум поверхів
Ще у 2011 році тодішній головний архітектор Києва Сергій Целовальник розповідав в інтерв’ю журналістам, що «містобудівного вивіреного підходу в Києві не було вже понад двадцять років». Додамо: цього немає і понині.
Головний архітектор виокремив жахливу тенденцію:
«Останніми роками йде ситуативна забудова одиничних об’єктів. Правдами і неправдами дешево купуються майданчики, а потім, незважаючи на стовідсоткову забудову, з неї намагаються вичавити максимум прибутку та максимум поверхів… Побудувати якнайбільше квадратних метрів, заробити якнайбільше грошей і піти на інший майданчик».
Сьогодні цю картину саме й спостерігаємо. Нічого не змінилося. Знову на часі хижацьке освоєння Києва.
Згадаймо, як ще на початку політичної діяльності у Києві Віталій Кличко та його команда, аби завоювати симпатії виборців, обіцяли, що запровадять «громадський контроль замість будівельної сваволі». Адже «хаотична забудова загрожує існуванню Києва як самодостатнього організму».
Сьогодні Кличко вже не згадує про громадський контроль. Він давно забув, що обіцяв:
«Наша мета – створити умови, за яких буде неможливо приймати містобудівні незаконні рішення, що порушують права людей. Ми ліквідуємо корупційні схеми в органах міської влади і реформуємо систему надання дозволів на будівництво».
Які солодкі обіцянки! І яка жорстока реальність. Бетонні джунглі Лук’янівки щодня про це нагадують.
Богдан ТУР
