-Мрія будь-якого фалериста, художника, щоб твоя нагорода була ексклюзивною. Тому для ЗСУ розробив саме таку медаль. На хрест, який є символом ЗСУ, наклав інші відзнаки видів військ: якір, крила, схрещені мечі. Мінімум зображення, але в них весь сенс. Я хотів, щоб медаль було видно з далеку, але щоб в ній не було кічу. На реверс переніс номер, контур карти України, два напіввінки Кричевського (автора Герба України, який розробив ці деталі вінка, що стали одним із візуальних українських символів). Медаль зроблена з латуні.
Новостворена ювілейна медаль
— А чому на стрічці не кольори українського прапора?
-Тому, що вони застосовуються для стрічок орденів «Держава» та «Золота зірка» звання «Герой України». А от стрічка на грудях бійця має розповідати, яка це нагорода. Не може бути у всіх однакова синьо-жовта стрічка, так у світі не роблять. Проте тут є синій колір, як підтримка національних кольорів України, краповий колір символізує війну та кров та підтримує кольорову гамму хреста. Є темно-сірий колір — колір попелу та символ піхоти. І такої стрічки більш ні в кого не має. Я веду реєстр і маю найбільший фалеристичний каталог в Україні, тому слідкую, щоб не було повторів.
Крім того, медаль зроблена так, щоб можна було вписати номер нагороди або прізвище нагороджуваного. Тобто максимально її персоніфікувати.
Олександр Сопов розповів, що цього року у Міністерстві оборони планували заснувати медаль до 30-річчя збройних сил. Всупереч обставинам, що перешкодили цьому, медаль таки з’явилася. Він наголосив, що це ювілейна медаль, а не нагорода за подвиг, й слугує для того, щоб сказати «дякую» тим, хто на це заслуговує.
— Але вона із номером. Тому, що якщо нагорода не персоніфікована, то це просто значок і ми не знаємо, чи нагорода належить цій людині чи вона купила її на базарі. На жаль, в Україні таких нагород багато. Персоніфіковані нині (мають номер і занесені в реєстр) тільки державні нагороди. От нині в ЗСУ не має жодної нагороди, яка б мала номер, немає також реєстрів, немає списків героїв, немає можливості їх знайти. Крім того, немає жодної внутрішньої нагороди в ЗСУ, якою б нагородили саме за подвиг на війні. Вдумайтесь: у нас досі немає жодної державної нагороди за подвиги, здійснені на війні! Коли я дізнався, що робити медаль до річниці не планують, взявся за її створення. Є в мене товариш Олекса Сокіл, ветеран. Він каже: а чи буде щось? Я відповів: зробимо. От він і дав мені поштовх.
— Медаль до 30-річчя збройних сил таки створена. Але як нею нагородять достойних?
— Поясню. Будь-яка справжня нагорода має посвідчення, і його комусь треба підписати й пояснити від кого вона вручається. Так от, медаль вручатиметься Всеукраїнською громадською організацією «Спілка ветеранів та працівників силових структур „Звитяга“», яка охоплює всі силові структури. Ця спілка власним коштом з початку війни нагородила понад 15 тисяч осіб. Посвідчення до ювілейної медалі, про яку я розповідаю, підпише знаменита людина, Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук «Сумрак», який є одним з новітніх символів нашої країни. Він погодився поставити підпис. І ми зробимо все можливе, щоб військові отримали нагороди. Всі медалі пронумеровано. Як тільки когось нагородять, дані про це потраплять до нашого реєстру й про людину довідається вся країна.
На творчому рахунку Олександра Сопова, окрім державних, ще створення понад 250 відомчих відзнак, які пройшли через адміністрацію Президента, майже 200 муніципальних нагород, а кількість нагороджених людей сягнула 300 000 тисяч. З них понад п’ять тисяч іноземців, в тому числі королі, президенти, прем’єри. Пан Олександр розповів про типові проблеми з нагородами в Україні — на жаль, у більшості випадків вони видаються без номера, без відповідного підпису у посвідченнях: хто завгодно отримав, хто завгодно вручив. Таким чином відбувається деградація нагород — вони перетворюються на значки.
-У мене є продумана, зареєстрована, занесена до Національного реєстру рекордів так звана відкрита система нагород. Я веду реєстр всіх нагороджених тими нагородами, до створення яких причетний. Але не я один працюю у сфері їх створення. Проблема ж у державі полягає якраз в тому, що ми маємо величезну кількість нагороджених, але не маємо про них ніяких відомостей. Чи знає, наприклад, президент тих людей, яких нагороджує? Ні. Така сама ситуація у великих відомствах, Міністерстві оборони. Найкраще знають достойних людей у їх найближчому оточенні — на роботі, ті, хто поруч. Ми створили інструмент — «Знаки народної пошани» — запатентований, який дає юридичну можливість подивившись довкола та побачивши гідних людей, не обов’язково героїв, а тих, хто працює, сказати їм спасибі. Що таке медаль чи орден? Це подяка, виражена в символі, знаку, у металі. Нагороди у нашому сучасному розумінні існують із часів Стародавнього Риму. На жаль, Україна, напевно, єдина країна у світі, де державні (й відомчі тим більше) нагороди не виконують свою основну функцію. Який сенс будь-якої нагороди? На прикладі нагородження видатних людей надихнути мільйони людей на якісь гідні вчинки. Так було у всі часи. Проте в країні є питання: кого нагороджують, як нагороджують, наскільки населення надихається прикладами цих видатних людей? На жаль, про них мало пишуть, а на їхньому прикладі треба надихати решту громадян. Практично ніхто не веде реєстр нагороджених. Трохи зрушили цю справу з початком війни. Стали писати про подвиги, про гідних людей, захисників. Але саме на прикладах правильної нагородної політики громада може досягти вищих результатів. На мою думку, нині 70% нагороджених людей гідні того, але ми про них нічого не знаємо. Як виправити це, має думати держава. А поки що відбувається деградація — нагорода перетворюється на значки. Вона, як мінімум, має бути персоніфікована.
— Яка з розроблених вами нагород найпоширеніша?
— Медаллю «За оборону рідної держави» нагородили 27 тисяч людей. А надзвичайним є «Орден Нескорених». Першим його вручили Степану Хмарі. Всього ним нагородили 74 людей.
Між іншим, у столиці також є ряд своїх муніципальних нагород, яким нагороджує Київрада достойних громадян. У столичних комунальних підприємствах працює чимало унікальних людей. «Вечірній Київ» поспілкувався з Людмилою Дем’яник, яку недавно нагородили медаллю Київради «Честь. Слава. Держава».
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
