105
Київ складається із десяти адміністративних одиниць, кожна з яких – розміром з невеличке місто
Як і будь-яке інше місто, столиця України складається з адміністративних одиниць, які мають назву «райони». В Києві їх — десять, і кожен має свою історію, традиції, цікаві місця. Про багатьох з них не знають, забули або не здогадуються не те, що гості столиці, а й місцеві мешканці. Тому «КаштанNEWS» вирішив розповісти й нагадати про цікаві факти київських районів. Розпочнемо свою розповідь — з Печерського.
Найменший, але — головний
Так історично склалося, що Печерський район Києва є найменший за територією та населенням серед інших: він займає площу в 27 квадратних кілометрів і тут мешкає трохи більше 126 тисяч жителів. Район розкинувся на пагорбах правого берега Дніпра, в самому центрі столиці. Тому недаремно, коли люди «не злим, тихим» згадують про столичну владу, то кажуть: «ті, хто сидять на Печерських пагорбах».
На території Печерського району розташовані Офіс Президента України, будівлі Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Нацбанку, Генпрокуратури, МВС, культові споруди Києво-Печерської лаври, будівлі Музею України в Другій світовій війні, головний стадіон країни «Олімпійський».
Станом на сьогодні в Печерському районі діє майже тридцяти промислових підприємств, двадцять вісім науково-дослідних та проєктних інститутів, чотири вищі навчальні заклади, вісім технікумів та профтехучилищ, п’ятнадцять середніх, вечірня, дві спортивні школи та сімнадцять дошкільних закладів, чотири лікарні й військовий шпиталь, п’ять полікліник, заклади торгівлі та громадського харчування.
Крім того, Печерський район насичений культурно-мистецькими закладами. Серед них — Український дім, Палац дітей та юнацтва, Центр культури, просвіти та дозвілля Збройних Сил України. На території району діє дев’ять державних музеїв, двадцять одна бібліотека, сім палаців та будинків культури, два театри та два театри-студії, чотири кінотеатри, Центральний парк культури та відпочинку, Національна філармонія України, Міжнародний центр культури й мистецтв, дитяча картинна галерея і три дитячі музичні школи.
Водночас на території Печерського району розташовані такі стародавні історичні місцевості, як Аскольдова могила, Берестове, Бессарабка, Верхня Теличка, Видубичі, Володимирська гірка, Звіринець, Клов, Липки, Лиса гора, Наводничі, Перевісище-Хрещатик, Печерськ, Саперна Слобідка, Черепанова та Чорна гори, Хрести, а також, долини річок Клов і частково Либіді. Всього в списку історичних пам’яток району нараховується понад 230 об’єктів.
Цікаво, що Печерськ має своє свято — День району. Але відзначається воно чомусь раз на два роки.
Нащадок сивої старовини
Печерський район, поза сумнівом, можна назвати одним із найстаріших. Адже, за легендами, поблизу урочища Угорське, в 882 році, київський князь Олег убив князів Аскольда і Діра, посівши престол Києва. На Печерську, в гирлі річки Либідь, у 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь, а в 1051 році Антоній та Феодосій Печерські заснували у викопаних печерах, поблизу княжого села Берестового, православний монастир, який пізніше переріс у Києво-Печерську лавру. Саме звідси й пішла назва району — Печерський.
Варто зазначити, що крім лаврських печер, тут розташовані не менш древні Звіринецькі печери.
Від печер до фортеці
Примітно, що перші муровані споруди на території сучасного Печерського району з’явилися ще в XI столітті — у межах Печерського монастиря. А а в XII століття поблизу нього вже виросло поселення.
Наприкінці XVII століття Печерське містечко стає таким, що набуває статусу військово-адміністративного центру Києва. А гетьман Іван Самойлович розпочинає зведення земляної фортеці, на місці якої пізніше інший гетьман — Іван Мазепа — побудує оборонні мури з вежами, церквами довкола Лаври. У цей самий час на гроші війська та громади розбудовуються Печерський, Микільський, Видубицький та Михайлівський Золотоверхий монастирі.
Наступного століття на Печерську з’являються Маріїнський та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторів, муровані брами й порохові льохи, а також вдосконалюються фортифікаційні споруди Печерської фортеці. І вже наприкінці XVIII століття навпроти Лаври з’являється величезний арсенал з жовтої київської цегли. До речі, з тієї ж самої цегли згодом було побудовано нову Печерську фортецю на Васильківському плато та Госпітальне укріплення з казармами, оборонними вежами, мурами, а також інститут шляхетних дівчат і бики першого Ланцюгового мосту через Дніпро.
Поява головної вулиці України
У XIX столітті Київ швидко розвивається, розбудовується, розростається. Саме в той час у місті з’являється вулиця Хрещатик, де відкриваються банки, контори та біржа.
Характерно, що на зламі XIX-XX століть на теренах сучасного Печерського району вже діють міський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського і Купецького зібрань та іподром.
У часи Першої світової війни на Печерську зводяться військові училища та прокладаються залізничні колії до всіх військових об’єктів.
Після жовтневого перевороту
Історики вважають, що нового піднесення у своєму розвитку столичний Печерськ отримав після жовтневого перевороту 1917 року: в 30-х роках, коли українська столиця змінила прописку з Харкова на Київ. Саме в ті часи на Печерських пагорбах виникли сучасні урядові заклади. Між іншим «завдяки» їм під час будівництва було знищено безліч пам’яток київської старовини. Натомість місто отримало будівлю Верховної Ради, будинок НКВС (сьогодні в ньому розташовано Кабінет Міністрів України). Паралельно на території району було споруджено клуби, школи, дитячі садки, численні житлові будинки, стадіон «Динамо», облаштована набережна Дніпра.
Цікаво, що своїм плануванням тоді ще Печерсько-Звіринецький район зобов’язаний архітектору Івану Довгалюку, який загинув під час бомбардування ешелону 5 травня 1944 року в Білорусі.
У 1935 році район потерпів від більшовизації: був перейменований на Кіровський. Однак з такою назвою він проіснував менше десяти років.
У повоєнні роки в районі розпочалася масова розбудова. Під навалою котеджів не встояли Старонаводницька вулиця та Багринова гора. Потім «здалися» на милість багатоповерхівок вулиці Бойчука та Бастіонна разом з бульваром Міхновського. А на території старовинного Аносовського саду в 1957 році виник парк Слави, в якому через 34 роки відкриється тоді ще «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років». А на березі Дніпра з’явиться відома тура з легендарними засновниками стародавнього Києва.
2010 року на Печерську було відкрито Національний музей Голодомору-геноциду. Автором ідеї Меморіального комплексу став Народний художник України Анатолій Гайдамака, а головним архітектором проєкту – Юрій Ковальов, скульптори – Микола Обезюк та Петро Дроздовський.
Своєю появою бульвар Лесі Українки з прилеглими вулицями забов’язаний шістдесятим рокам минулого століття. Примітно, що в 1964 році у Печерському районі було відкрито Центральний ботанічний сад, де розмістилися незрівнянний сад бузку та дендрарій.
В останні десятиріччя в Печерському районі забудовується кожен вільний клаптик землі. Причому — спонтанно, хаотично. Під час будівництва, як правило, безоглядно знищуються як зелені насадження, так і будівлі, які мають історичну цінність. Втім у силах киян ще є можливість зупинити каток нещадної будівельної навали.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
