161
Історія розвитку столичної електроенергетики
Знання про електрику з’явилися ще в завершальний етап епохи Стародавнього світу – у період Античності. У ті далекі часи древні люди навчилися отримувати електричну енергію за допомогою тертя. Давньогрецький філософ Фалес Мілетський уперше описав це вражаюче явище. Якщо потерти бурштин (у перекладі з грецької «електрон») об вовну, то він набуває здатності притягувати до себе дрібні частинки. А часом, якщо добре потерти, можна було розгледіти крихітні блискавки.
Однак, через релігійні переконання людства того часу, асоціація з блискавкою була не надто позитивною. Блискавка була уособленням божого гніву.
Зараз такі експерименти досить відомі та часто демонструються на уроках із фізики. Ймовірно, у багатьох є спогади про захопливий експеримент, пов’язаний з ебонітовою паличкою, яка є найпростішим джерелом отримання негативного заряду під час тертя об неї вовною.
Наша ера
Але тоді дослідження античного філософа не набули належного розвитку і залишалося невивченими і невикористаними аж до 1600 року. Потім англійський фізик і лікар Вільям Гільберт у своєму творі «Про магніти, магнітні тіла і великий магніт – Землю» описав магнітні та електричні явища і навів великий список тіл, що електризуються тертям. Найбільше його відкриття стосувалося правильного твердження про те, що Земля справді є магнітом.
Трохи пізніше в 1663 році Отто фон Геріке розробляє один із перших у світі електричних генераторів. Пристрій являв собою сірчану кулю, яка під час натирання сухою долонею або ганчіркою видавала тріск і навіть призводила до появи видимого розряду. Щоправда, такий експеримент мало що довів, але вочевидь став основою для майбутніх відкриттів.
У 1745 році Пітер ван Мушенбрук, учень Ньютона, разом із своїм учнем створює Лейденську банку для накопичення заряду, що значно популяризує експерименти з електрикою.
Пізніше Вольт створює безперервний електричний струм, опустивши пластини з цинку і міді в кислоту, а Гальвані досліджує електричні явища під час м’язового скорочення. Ці відкриття стали основою для робіт Ампера, Джоуля, Ома і Фарадея – вчених, чиї відкриття значно сприяли і прискорили розвиток електрики.
У 70-ті роки ХІХ століття в індустріальне суспільство вривається Томас Едісон, який вирішує зробити ставку не тільки на патент, а й на прибуток. У 1876 році Едісон облаштовує власну лабораторію, куди запросив молодих, амбітних людей, щоб ті в підсумку винаходили все, що зможуть винайти. Найбільший потенціал серед розробок Едісон бачив у лампах розжарювання, а тому цілком просував електрофікацію. У 1978 році створюється компанія «Edison Electric Light», зараз це «General Electric»
Початок упровадження електроенергії в Києві
1878 року в Парижі стартує всесвітня виставка, де демонструється безліч нових, вражаючих винаходів. Подивитися експозицію також прибув російський інженер і вчений Олександр Бородін. Бородін давно шукав технологічні новинки, здатні поліпшити умови роботи на виробництві, а також підвищити ефективність робітників. Тож, найбільше його увагу привернули дугові лампочки Яблочкова, які освітлювали всі павільйони виставки. Але оскільки свічки Яблочкова швидко перегорали, до них встановлювали генератори Грамма, які виробляли постійний струм.
А тому після повернення до столиці, в одному з цехів залізничних майстерень Олександр Бородін встановлює чотири електричні ліхтарі. Техно-новинка одразу стала мейнстрімом. На диво-лампи з’їхалися подивитися практично всі професори університету Святого Володимира.
Однак Бородін не врахував однієї проблеми таких ламп. А полягала вона в тому, що після вимкнення струму свічку вдруге вже було неможливо запалити. Вугільні стрижні згорали за півтори години. Лампи доводилося міняти постійно.
Проте, незважаючи на проблемність свічок, технологія швидко розпіарилася, і вже за два роки лампи встановили в майстернях Дніпровського пароплавства, дещо згодом шість ламп з’явилося в саду Шато-де-Флер (зараз – стадіон «Динамо»), а пізніше персональні електроустановки купували місцеві бізнесмени й аристократи.
Однак електрофікація Києва відбувалася повільніше, зважаючи на різні причини. По-перше, ще 1870 року міська дума уклала з військовим інженером Адамом Струве договір терміном на 50 років. Згідно з цим документом Струве мав у своєму розпорядженні облаштування та експлуатацію газового освітлення Києва. По-друге, в цей період розпочинається «війна струмів» – конкуренція між Едісоном, Вестингаузом і Теслою за домінування в системі освітлення. А, по-третє, свічки Яблочкова, не лише швидко перегорали, а й світили надто інтенсивно, а тому не особливо подобалися місцевим, а тим більше не підходили для домашнього використання.
Електрофікація міста
На момент 1890-х років електроенергетика демонструє певне домінування, що доводить архаїчність гасових ламп. Тому в травні 1890 року Київське міське управління укладає контракт із компанією «Савицький і Страус» на створення першої міської електричної мережі.
У 1902 році на Подолі запрацювала перша в Російській імперії електростанція на вулиці Андріївська, 19. З її допомогою до початку 1915 року міське вуличне освітлення складалося 5,5 тисяч ліхтарів.
Крім освітлення вулиць і приміщень, електрику почали використовувати для роботи трамваїв. Хоча в деяких районах усе ще функціонували гасові ліхтарі, їх поступово замінювали на електричні.
Завдяки новим електричним розробкам, пізніше вийшло електрифікувати також і житлові будинки.
Проте, оскільки електроенергетика приносила значні доходи, держдума вирішила взяти її під свій контроль. Компанія, що постачала місту електрику, у відповідь на це зупинила розвиток своєї мережі. З розумінням того, що бізнес можуть націоналізувати, «Савицький і Страус» вирішили отримати максимальний прибуток, підвищуючи тарифи на електроенергію.
Повна націоналізація бізнесу сталася після початку Першої світової війни. Власники компанії «Савицький і Страус» за походженням були німцями, а тому відібрати бізнес у них було вже не так складно. Але виникли інші складнощі. Під час війни почалася тотальна економія, продуктивність упала, керувати системою стало складно.
У 1917 році повінь вивела з ладу станцію на Андріївській, і відновити її вдалося лише на 10 відсотків від колишньої потужності. Але в цей час тривали революційні події та війни, тож електрофікація столиці не була нагальним питанням.
«Зерно – золото Сталіна»
1920 року радянська влада затвердила план ГОЕРЛО, який передбачав будівництво великих електростанцій, насамперед, у життєво важливих для відновлення і розвитку промисловості центрах – на Донбасі, потім у Запоріжжі (ДніпроГЕС), Харкові та дещо пізніше в Києві.
1936 року в Києві запрацювала перша теплова електростанція – ТЕЦ-3 (у жовтні 2022 року станція постраждала внаслідок влучання осколків російської ракети). Вона забезпечувала теплом Шевченківський, Печерський, Солом’янський і Голосіївський райони.
План ГОЕРЛО був перевиконаний до 1931 року, що стало очевидним приводом для радянської влади продемонструвати «геніальний успіх організованості та структурованості» комуністичної стратегії.
Однак важливо розуміти, що здійснення плану, звісно, відбувалося за рахунок купівлі зарубіжних технологій, серед яких генератори від «General Electric», турбіни від американської компанії «Newport News Shipbuilding» тощо. Фінансування радянська влада вишукувала шляхом продажу предметів мистецтва, оподаткуваннями селян, але найбільшу вартість мало українське зерно. Ним, наприклад, розплачувалися з американськими консультантами ДніпроГЕС. З 1921 до 1928 року впроваджували політику НЕПу, а з 1932 – «закон про 5 колосків». Протягом 1920 – 1930-х років зерно насильно відбирали в селян, що призвело до Голодомору.
У 1963 році розпочалося будівництво Київської ГАЕС, яке тривало 9 років. У 1972 році станцію почали експлуатувати. Паралельно будувалася і Київська ГЕС. Будівництво ГЕС і ГАЕС забезпечило електрикою Вишгород і приміські райони.
У 1960-х роках також почалося будівництво ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. ТЕЦ забезпечують киян опаленням і водопостачанням, ТЕЦ-6 обслуговує кілька районів столиці.
У 1970 році було розпочато проєкт АЕС у Київській області, введеної в експлуатацію якої відбулося 1977 року. У 1982 році сталася перша аварія на ЧАЕС, до якої влада поставилася вельми халатно і не надала цій події великого значення. Пізніше, в 1986 році, енергетичні експерименти спільно з технічною недосконалістю конструкцій призведуть до глобальної катастрофи – вибуху на четвертому енергоблоці.
У 1990-х роках було вирішено закрити ЧАЕС, і 15 грудня 2000 року останній енергоблок було зупинено.
За часів незалежності
1992 року Україна укладає контракт із «Westinghouse Electric» (зараз один з головних конкурентів – «росатома») на постачання ядерного палива, відмовляючись від «росатома». У 2000-х роках співпраця з Westinghouse посилилася. У 2008 році Україна почала використовувати ядерне паливо виробництва Westinghouse на Південно-Українській АЕС.
Однак від початку проросійської акції «Увімкніть Україну» з американською компанією почалися проблеми. У 2010 році російська компанія «ТВЕЛ» і український концерн «Ядерне паливо» підписують угоду про будівництво заводу з виробництва ядерного палива, але через початок війни завод так і не будують. Тим часом Westinghouse намагається постачати своє паливо на українські АЕС, але проросійська влада створює штучні перепони. У 2012 році стало відомо про пошкодження паливних збірок «Westinghouse», що призвело до їхньої тимчасової відмови. Після повалення режиму Януковича Україна відновила співпрацю з «Westinghouse».
Російські удари по енергосистемі
З жовтня 2022 року рф б’є по українських енергетичних об’єктах, аби домогтися повного знищення енергосистеми.
Енергосистема – це не лише електростанції та лінії передач, а й показники напруги, сили струму, потужності та частоти.
Через цілеспрямовані атаки на електростанції, підстанції та лінії електропередач знижується загальна потужність енергосистеми. Оскільки потужність генеруючих об’єктів не завжди може покрити попит на електроенергію, особливо в зимовий і літній періоди, коли споживання зростає, відбувається дефіцит енергії. У таких випадках застосовуються планові відключення для рівномірного розподілу потужності серед споживачів.
Систему необхідно вчасно збалансовувати. Якщо цього не робити, вціліле обладнання на інших електростанціях руйнуватиметься через величезне навантаження, що може призвести до енергетичного колапсу. Саме тому енергетики просять вимикати потужні прилади в пікові години.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
