Сьогодні відзначають 30 річницю однієї з найважливіших подій минулого України – «Революції на граніті». Газета «Вечірній Київ» була однією з перших, хто активно висвітлював доленосний протест.
2 жовтня 1990 року, у звичайний робочий день, на тоді ще Площі Жовтневої революції пересічних киян здивувало невеличке наметове містечко, яке несподівано з’явилось у самому центрі столиці. Саме так, на перший погляд буденно, розпочиналася «Революція на граніті», яка назавжди змінила хід історії.
Звістка про голодуючих студентів була опублікована на шпальтах «Вечірки» вже 4 жовтня, коли для киян стало зрозуміло, що просто так вони не розійдуться і налаштовані серйозно.
Проте і влада здаватися не збиралась. На той момент у Верховній Раді УРСР домінувала так звана «група 239» – консервативні депутати-комуністи, які не сприйняли вимог студентів:
- Недопущення продовження «союзного договору».
- Перевибори до Верховної Ради УРСР.
- Відставка голови Ради Міністрів Віталія Масола.
- Націоналізація усього майна Комуністичної партії.
- Припинення військової служби за межами України.
– Я чув, який сміх піднявся в сесійній залі, де проходила сесія, коли озвучували наші вимоги, невже людяність не цінується? – запитував один з учасників протестів.
Незважаючи, здавалося, на безнадійну ситуацію, кількість голодуючих студентів постійно зростала. Вже 3 жовтня їх було 138, наступного дня 151, ще через два дні – 158. Зростало і наметове містечко, протестувальникам активно допомагали інші студенти та місцеві кияни, а медики постійно знаходились поруч для порятунку життів молодих українців.
– Люди до нас відносяться по-різному. Одні радять на картоплю виїхати, а інші – брати автомати. Картопля нехай залишається на совісті тих, хто це радить, а те, що стосується автоматів, то насильство ще ніколи не породжувало добра, – розповідав один зі студентів.
Згодом ігнорувати «Революцію на граніті» стало неможливо, комуністична влада вимушена була звернути увагу на вимоги студентів, які змогли стати символом боротьби України за Незалежність.
Почалися безуспішні переговори з владою, яка не хотіла приставати на усі вимоги, проте переламним моментом стало 15 жовтня – коли студенти оголосили загальний страйк, а на Майдан вийшли близько ста тисяч киян, жителів інших міст, простих людей.
17 жовтня лідери студентів – Олесь Доній та Маркіян Іващишин, озвучили вимоги наметового містечка, а Верховній Раді, через всеукраїнську підтримку та масове обурення, нічого не залишилося, як 314 голосами «за» прийняти позицію молоді.
Вимоги студентів не були підтримані повністю. Єдиний пункт, і, можливо, найважливіший, депутатам-комуністам вдалося відстояти – парламент УРСР не був розпущений, комуністи мали більшість аж до наступного скликання Ради.
«Революція на граніті» тривала 16 днів і стала одним із переламних моментів в історії України. Це був перший успішний мирний протест, з якого без перебільшення почалася Незалежна Україна.
Назавжди після цього змінилась і столиця, адже Майдан Незалежності – найвідоміша вулиця в Києві, отримала свою назву саме завдяки відчайдушним студентам.
Михайло Загородній
Використання матеріалів сайту лише з активним посиланням на vechirniy.kyiv.ua
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
