Електронні петиції на сайті Київської міської ради — це сервіс, створений спеціально для того, аби вивчати думку громади та оперативно реагувати на її запити. І дієва можливість для кожного мешканця звернути увагу влади на важливе питання чи проблему.
Які головні переваги цього інструменту громадської участі та як він трансформувався за 7 років роботи «Вечірньому Києву» розповів депутат Київської міської ради, керуючий справами секретаріату Київради Ігор Хацевич.
Депутати під час відкриття пленарного засідання сесії Київради. Фото: Борис Корпусенко
— Як з’явився задум створити портал електронних петицій для столиці?
— У 2015 році електронні петиції з’явилися на сайті Президента України. Наступним представником владних інститутів в Україні, який впровадив цей сервіс, стало місто Київ, яке почало приймати петиції до органу місцевого самоврядування — Київради.
Електронна петиція — це звернення громадян, яке за допомогою доступу до інтернету може підтримати велика кількість киян. Цей сервіс відкриває додаткові можливості комунікації із владою тим активним киянам, яких цікавить життя столиці. Для того аби петицію розглянули і взяли до реалізації (або ж обґрунтували, чому цього не зроблять), вона має набрати певну кількість голосів. На початку це було 10 тисяч. У 2016-му році понад 20 петицій подолали цей бар’єр. А місто отримало чітке бачення, які питання найбільше хвилюють громаду.
Щодо ідеї електронних петицій, то варто наголосити, що її обговорення та обговорення змін механізму займало чимало часу і залучало десятки громадських організації, активних киян та депутатський корпус 7-9 скликань у форматі круглих столів, воркшопів та дискусій.
До слова, якщо у перші дні запровадження сервісу електронних петицій у нас реєстрували по 300 -350 петицій за день, то тепер до сотні у місяць. Загалом за весь час на порталі електронних петицій було опубліковано понад 7300 петиції.
Скрин сайту Електронних петицій
— Які найпопулярніші теми для петицій?
— Щодо тематики петицій, то на першому місці за 2022 рік — питання транспорту (понад 20%), на другому — питання щодо найменування та перейменування вулиць (13,7%), а на третьому місці — питання житлово-комунальної інфраструктури (13,3%), дорожнє господарство — 8,6%, а решта петицій мають менше 5% і стосуються містобудування, освіти, благоустрою, торгівлі, культури, паркування тощо, земельних питань та інші.
— Що відбувається, коли петиція стає успішною?
— У положенні про петиції зазначено, що на неї має дати відповідь міський голова. У законі передбачено 10 днів на те, щоб надати відповідь — підтримають петицію чи ні. У нас рішення щодо петицій приймає міський голова, бо міська рада у такі короткі терміни не зможе зібратися, розглянути і прийняти рішення.
Для того, аби міський голова міг прийняти зважене рішення, він отримує матеріали від профільного заступника або департаменту, які займаються цією сферою, а також від профільної комісії, до відповідальності якої належить це питання. У профільного заступника є 4 дні на те, щоб розглянути питання, а у комісії — сім. Апарат міського голови узагальнює інформацію і готує відповідь автору петиції — чи підтримають її, чи відхилять за об’єктивних причин.
Ігор Хацевич
ВЕРИФІКАЦІЯ ТА СПРОБИ ОБІЙТИ СИСТЕМУ
— Які проблеми виникали на початках роботи електронного сервісу?
— Були труднощі під час процесу верифікації. Практика інших країн показувала, що достатньо електронної адреси для того, аби підтримати петиції. Ми так і зробили.
На жаль, десь через пів року почалися зловживання, з деяких ІP- адрес за петиції подавали більше 20-ти, а у деяких випадках більше сотні голосів. Тому запровадили дворівневу ідентифікацію — потрібно було вказати ще й номер телефону. Завдяки цьому вдалося зменшити кількість маніпуляцій. Запобігти тому, щоб хтось видавав свою думку за думку громади.
— Але у міста був, ще один гарний проєкт із надійною системою верифікації — Громадський бюджет. Чому для електронних петицій не запровадили таку ж систему верифікації користувачів?
— Так, щоб проголосувати за проєкти Громадського бюджету треба було скористатися або електронним цифровим ключем, або ідентифікацією через банк ID. Нарікань на надійність цих даних не було.
Дискусії про те, щоб запровадити таку систему верифікації для петицій, тривали майже два роки. Справа у тому, що база користувачів, які хоч один раз підтримали ту чи іншу петицію або реєстрували її, станом на 2017 рік складала ~600 тисяч унікальних користувачів, тоді як у ГБ — 200 тисяч користувачів. Ми не хотіли зменшувати цю базу.
— Навіщо, на ваш погляд, деяким користувачам сервісу спадало на думку фальшувати результати голосування за петиції?
— Як на мене, логіка фальсифікувати результати виглядала дивно, бо у будь-якому випадку електронна петиція — це рекомендація, а остаточне рішення приймає міська влада. Вона підтримує петицію і робить певні кроки для її реалізації або відхиляє, чітко пояснюючи, чому саме відхиляє.
Мабуть, це специфіка менталітету — люди, певно, думали, якщо ти набрав на підтримку 10 тисяч голосів, то це вагомий аргумент, і влада, навіть тоді коли відхиляє петицію, має обґрунтувати, чому вона це робить.
— Щоб уникнути зловживань таки запровадили надійнішу верифікацію?
— Так, на голосування виключно через ідентифікацію з допомогою ЕЦП та банк ID перейшли у 2021 році, до того часу була можливість верифікуватись або через ЕЦП, банк ID або з використанням електронної пошти та мобільного телефону. При чому менше 10% користувачів, які голосували за петиції, верифікувались з допомогою ЕЦП або банк ID. І, прогнозовано, що в 2021 році кількість користувачів скоротилася, і відповідно, загальні показники, кількості голосів, які збирають петиції, кількість поданих петицій.
Хоча, одночасно із зміною системи верифікації ми зменшили кількість голосів, які треба було набрати для того, аби петицію розглянули — із 10-ти до 6 ти тисяч.
Електронні петиції допомагають міській владі почути думку громади, — Ігор Хацевич
ПЕТИЦІЇ У КИЇВ-ЦИФРОВИЙ
— Яка статистика щодо кількості підтриманих та реалізованих петицій?
— Третина з підтриманих петицій реалізовані, третина на реалізації і є частина запитів, які були відхилені з об’єктивних причин. Особливо ті, які були прийняті у 2015-2016 роках. Наприклад, одні із найбільш резонансних — передати Києво-Печерську Лавру Київському патріархату і ще одна — зустрічна, не чіпати Лавру. Обидві дуже швидко набрали по 10 тисяч голосів.
Як на мене, це були класичні проблеми із модерацією петиції, бо це питання не в повноваженнях міської влади і місцевого самоврядування.
Якщо взяти дані з 1 січня 2020 по 1 грудня 2022 року, то із 37 успішних петицій — третина (12) не підтримано, 8 досі на розгляді, а із 17 підтриманих — реалізовано 4. Про перейменування проспекту Героїв Сталінграду на Володимира Івасюка, бульвару Дружби Народів, а також про можливість оплачувати проїзд банківською картою в усіх видах громадського транспорту, та петиція, що стосувалася дозволу очного навчання для школярів 1-4 класів під час оголошення червоної зони за 100% вакцинації працівників школи. Ще частина, яка стосується перейменувань, сподіваюсь, найближчим часом теж буде реалізована.
— Як вдалося повернути цікавість киян до електронних петицій?
— Ми інтегрували систему голосування з додатком Київ-Цифровий. І виявилося, що зручність для користувачів — це дуже важливо. Бо після впровадження цього інструменту і кількість поданих петицій і кількість успішних петицій суттєво зросла — їх понад 20.
У нас була дискусія — чи залишати 6 тисяч голосів, чи ще зменшувати цей бар’єр, то зараз, коли більше 30-ти петицій набрали необхідну кількість голосів, є вагомий аргумент, що це прийнятний фільтр, який показує, де у нас найактуальніші проблеми і на що треба звернути увагу.
До слова, усі петиції, які не набрали необхідну кількість голосів, все одно розписуються на профільні підрозділи і автори отримують відповіді, як на колективне звернення громадян. Частину із них, які можна реалізувати без залучення депутатського корпусу, профільних замів, реалізовують на рівні департаментів. Тобто, навіть якщо петиція не набрала необхідну кількість голосів, але корисна — вона буде впроваджена в життя.
ПЕТИЦІЇ ТРИВАЛОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
— Але не усі петиції, які підтримують кияни, вдається швидко реалізувати?
— Була гарна петиція, про те, щоб зробити Київ безбар’єрним. Але її не можна реалізувати за рік, навіть за кілька років, бо це глобальна тема. Водночас у столиці робиться дуже багато для того, аби місто ставало інклюзивним. Але цілком природньо, що автори і люди, які голосували за цей проєкт, хотіли якийсь видимий результат зараз, а не через 10 років.
Водночас у 2017-му році ми мали петицію — рекордсменку. У цей час була епідемія грипу, батьки просили запровадити карантин у школах. Необхідні 10 тисяч набрали за лічені дні, а розглянули і реалізували її за два дні — діти пішли на канікули.
Тобто є речі, які можна швидко реалізувати, а є концептуальні, які потребують не тільки ресурсів, а й часу.
— Які ще петиції потребували тривалої реалізації?
— Одна із перших петицій, підтриманих киянами, — збереження архітектурних пам’яток. Її реалізація була розписана на декілька етапів: створення окремого підрозділу, формування бази архітектурних пам’яток, розроблення процедури, як вносити об’єкти у цей реєстр, як охороняти…
У цьому сенсі ГБ мав перевагу, бо було чітко зрозуміло, що проєкт, який підтримали, реалізують наступного року після голосування. Тобто це завершений цикл, на відміну від петицій про безбар’єрний Київ чи охорону пам’яток.
І є петиції, які швидко збирають необхідну кількість голосів, але їх відхиляють. Як, наприклад, петиція про те, щоб не зупиняли роботу громадського транспорту під час повітряної тривоги, бо не зважаючи на незручності пов’язані з зупинкою громадського транспорту, безпека пасажирів комунального транспорту під час повітряної тривоги не може бути забезпечена в процесі руху, що зокрема і зафіксовано в протоколі засідання Ради оборони міста. Під час повітряної тривоги люди мають бути в укритті, а не в транспорті. Тому зрозумілі причини відхилення зазначеної петиції.
Проголосувати за петицію можна у Київ-Цифровий
ПЕТИЦІЇ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ
— З часу, коли у Києві почали активну дерусифікацію чимало петицій були на тему перейменувань вулиць. Як вирішити те, коли одну і ту ж саму вулицю пропонували перейменувати різними іменами?
— Цього року ми здобули унікальний досвід щодо взаємодії з громадою щодо перейменування вулиць. У нас є чинна процедура щодо перейменування вулиць у місті, вона передбачає два засідання дорадчого органу комісії з питань найменувань — на першому оголошують пропозиції, а на другому визначають конкретний варіант назви, яку рекомендують міському голові подати на розгляд Київраді.
Між цими засіданнями проводять громадські слухання. І саме те, як провести ці громадські слухання було найскладнішим етапом, щоб донести до киян те, що, наприклад є три пропозиції щодо перейменування однієї вулиці.
Найбільше було зауважень як від депутатського корпусу так і від активних киян про те, що вони не знали, де та коли були ці обговорення. Аргументуючи, що в процесі обговорення назви вулиці, на якій мешкають, образно кажучи, 25 тисяч людей, брали участь всього десятки чи сотні людей.
— Що можна було зробити в цій ситуації?
— Виникла ідея цифровізувати процедуру, через те, що у топоніміці багато назв пов’язаних із рф, і перейменовувати треба було понад 300 вулиць. А у нас воєнний стан, людні зібрання не на часі, та й ковід ніхто не скасував. Тоді вирішили скористалися опцією голосувань у додатку Київ-Цифровий.
І завдяки цьому інструменту в обговоренні взяло участь більше користувачів, ніж в останньому Громадському бюджеті — понад 280 тисяч! Видно було, що люди зацікавлені, щодо окремих пропозицій назв вулиць була підтримка у понад 25 тисяч голосів. І це показало, що радитися з громадою за допомогою електронних ресурсів стало простіше.
Коли був етап обговорень, то він був чітко регламентований. 10 днів обговорювали, є результати, пропонували перейменовувати у найбільш рейтингові назви. Був ще етап, коли повертали історичні назви, так само — 10 днів.
Чи мало випадків, коли люди створювали петиції щодо перейменування чи присвоєння назви певній вулиці. Їх підтримують кияни і профільні комісії Київської міської ради рекомендують врахувати ці пропозиції з дотриманням відповідних процедур щодо перейменування об’єктів в столиці. Зокрема, це стосується вулиці Отто Шмідта, яку пропонують назвати іменем сержанта полку «Азов» Віталія Харчука, він до речі мешканець Татарки, поруч жив.
Під час обговорення різних інструментів участі. Фото: Борис Корпусенко
ЧАС ЕЛЕКТРОННИХ СЕРВІСІВ
— Електронні петиції взаємопов’язані із іншими інструментами громадської участі?
— У положенні про електронні петиції було зазначено, що на основі петиції, яка не набрала 10 тисяч голосів, але має більше тисячі голосів, можна зробити громадський проєкт ГБ. І якщо за положенням ГБ перед тим, як потрапити на експертизу, проєкт ГБ мав зібрати певну кількість голосів підтримки, то для авторів проєктів, які створювали на основі петиції, цього уже не треба було робити. Так ми заохочували киян користувалися обидвома інструментами — ГБ і електронними петиціями.
Хочу наголосити, що для електронних інструментів участі — зараз золотий час, вони довели свою ефективність. Але для того, щоб з’являлися конструктивні рішення, має бути спілкування, тому у сервісі громадських петицій ми намагалися зробити невеличкий модуль, щоб автор ідеї міг сформувати команду однодумців, щоб обговорити, як краще донести до киян аргументацію, чому треба підтримати проект, обговорити та допрацювати саму ідею, щоб формувались спільноти, які продукували б якісні ідеї для міста, в якому вони живуть.
Ніхто не сумнівається у нашій перемозі, але після перемоги, ми маємо всі змінитися так, щоб більше ні в кого не виникло бажання перевіряти нашу країну на міцність. А мінятися не спілкуючись, і не чуючи один одного, буде складно.
Тому, напевне, треба поєднувати з одного боку механізми, які дозволять почути максимально велику кількість мешканців міста, а з іншого створити умови для спільного напрацювання ідей (проєктів) розвитку міста.
Нагадаємо, у додатку «Київ Цифровий» з середини серпня можна голосувати за електронні петиції. Петиції — це вже третій інструмент е-демократії в застосунку після голосування за проєкти Громадського бюджету і дерусифікацію.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
