Нещодавно Київська обласна рада визначила датою заснування Київщини як адміністративно-територіальної одиниці 842 рік.
У рішенні йдеться про те, що адміністративна округа навколо Києва сформувалася на 360 років пізніше умовної дати заснування Києва (482 рік), на 283 роки раніше розділення Русі між синами Володимира Мономаха (1125 рік) та на 305 років раніше заснування москви (1147 рік).
Ініціатори цього рішення стверджують, що у визначенні дати вони відштовхуються від першої літописної згадки землі з центром у Києві, що повною мірою відображає давність столичного регіону.
Нагадаємо, що до прийняття рішення датою заснування Київщини вважалося 9 лютого 1932 року, коли рішенням радянської влади була утворена Київська область як адміністративно-територіальна одиниця УРСР.
За словами заступниці голови Київської обласної ради Тетяни Семенової, вона вже тривалий час ініціювала розгляд цього питання, оскільки вважає, що «традиція святкування заснування області за наказом Йосипа Сталіна є ганебною».
Тож напередодні ухвалення рішення було проведене публічне обговорення цього питання, де історики та науковці дійшли висновку, що датою заснування Київщини треба вважати 842 рік.
Святкувати нову дату заснування Київської області планують в останню неділю вересня. Відповідне подання депутати спрямують на погодження до Кабміну.
Також Депутати Київської облради запропонували колегам з інших регіонів України так само змінити дати заснування їхніх областей.
Рішення одразу викликало жваву дискусію серед істориків та краєзнавців. Одні — підтримують, інші — категорично «проти». «Вечірній Київ» зібрав кілька думок про нову дату.
***
ТАРАС ЧУХЛІБ, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:
Тарас Чухліб
— Протягом IX-початку XXI століть Київ безперервно був і є центром таких територіальних і адміністративних округ як Полянська та Деревська землі, Руська земля, Київська земля, Київське князівство, Київське воєводство, Київський полк, Київське намісництво, Київська губернія та Київська область.
Усі ці адміністративні утворення Українських та іноземних держав формувалися навколо міста Києва й були названі на честь історико-географічного утворення — Київщини.
Етимологічне походження топоніма «Київщина» походить від ойконіма «Київ».
Український історик, академік Михайло Грушевський стверджував: «Історія вже застає цю територію [Київщину] сконцентрованою; щонайменше уже у VIII віці ця концентрація була довершеним фактом, судячи з історії Руського імені».
План Києва у Х століття за часів правління Княгині Ольги. Фото з відкритих джерел
Відтоді Київ став політичним центром землі, а Вишгород, Білгород й інші менш значні осади — його «пригородами».
У цьому висновку вчений опирався на дані Іпатіївського списку «Повісті временних літ», де вживалися такі тогочасні понятійні словосполучення як «…По всей области києвской и по Кыєву», «бысть знамениє… в києвьской области», «в києвьской сторони» тощо.
У даному випадку понятійна лексема «київська область» означала прилеглі у політичному відношенні до Києва населені пункти разом з територією навколо них, тобто сучасною мовою — територіально-адміністративну одиницю.
Таким чином, умовною датою заснування Київщини як історичної територіальної округи з центром у Києві ми й запропонували вважати 842 рік.
У такому випадку, опиралися разом з колегами-істориками на загальновизнане історичне джерело «Повість временних літ», де читаємо: «…Коли почав Михаїл цесарствувати, стала називатися [наша земля] — Руська земля. А про се ми довідалися [з того], що за сього цесаря приходила Русь на Цесароград, як ото писав [Георгій] у літописанні грецькому. Тим-то і звідси почнемо, і числа положимо». Світовій історичній науці відомо, що імператор Візантійської імперії Михаїл III зійшов на трон у Царгороді (Константинополі) на початку 842 року.
Саме з середини IX століття, як стверджується в усіх енциклопедичних довідниках України та світу, наш Київ став вже головним містом Руської землі — міжплемінного союзу східнослов’янських племен і «матір’ю городів руських», які об’єднувалися навколо Київської землі.
Вчені України та світу визначили, що у понятійному відношенні історичний політонім «Руська земля», який широко вживався у літописах та інших тогочасних джерелах Європи та Малої Азії, був синонімом до такої політико-географічної, і також часто вживаної давніми літописцями назви як «Київська земля».
***
НАТАЛІЯ БІЛОУС, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ:
Наталія Білоус
— Навіть пересічному громадянинові, а не лише фаховому історикові, видається дивною така постанова.
Київщина у IX ст. не була адміністративною одиницею, а лише умовною територією, кордони якої достеменно невідомі, бо вони офіційно не були встановлені. Київщина сприймалася тоді як територія навколо Києва і дати її заснування в принципі не може бути.
Сама дата — 842 рік, взята з «Руського літопису» є дуже спірною і непевною (її можна пролонгувати й до 860 р.!), про що, зокрема, зазначають Вадим Арістов (який є якраз фахівцем з давньоруського періоду) і Андрій Плахонін, які взяли участь в обговоренні цієї події у фейсбуці.
Київська земля станом на 842 рік і сучасна Київська область — це загалом не співставні адміністративні одиниці, бо інші кордони, інші реалії, тож прив’язування утворення Київської області до цієї дати виглядає нелогічним і псевдонауковим.
Кордони Київського князівства, пізніше — Київського воєводства, Київської губернії (а це вже адміністративно-територіальні одиниці з визначеними кордонами у складі різних держав) весь час змінювалися і зіставляти їх з теперішньою Київською областю теж не можна.
Мапа Київської губернії 1784 року не співпадає межами сучасної Київщині. Фото з відкритих джерел
Згідно з загальноприйнятою практикою, Київська облрада перед прийняттям такої постанови мала б зробити офіційний запит (лист) на ім’я директора Інституту історії України академіка Валерія Андрійовича Смолія з проханням дати відповідну історичну довідку або обґрунтування.
Такі звернення від різних державних і недержавних установ наш інститут розглядає чимало і співробітники дають фахові відповіді та готують історичні довідки. Тоді можна було б уникнути цих колізій і непорозумінь з визначенням «дати заснування Київщини».
***
АНДРІЙ ПЛАХОНІН, кандидат історичних наук, фахівець у галузі історії Давньої Русі та європейського середньовіччя:
Андрій Плахонін
— Для мене особисто це рішення викликає багато зауважень та тем для подальшої дискусії. Процитую тут основну частину дослівно:
«Історія адміністративно-територіальних одиниць з центром у Києві дуже давня і сягає часу формування Київського удільного князівства в складі держави Русь у середині IX століття.
У Літописі Руському вперше згадано землю із центром у Києві в рік 6360 за олександрійським літочисленням (860 від Різдва Христового) в контексті опису минулих подій: «коли почав Михайло цесарствувати, стала називатися [наша земля] — Руська земля. А про се ми довідалися [з того], що за сього цесаря приходила Русь на Цесароград, як ото писав [Георгій] у літописанні грецькому».
Візантійський імператор Михайло III, син імператора Феофіла й онук імператора Михайла II Травла, зійшов на трон 21 січня 842 року зовсім малою дитиною, а самостійним імператором став лише в 856 році. З інших джерел також відомо, що напад русичів на чолі з князем Аскольдом на Константинополь стався 18—25 червня 860 року. Саме тоді могли зафіксувати першу письмову згадку Руської землі, але це означає, що на час походу вона вже існувала деякий час.
Зважаючи на вищевикладене, пропонуємо підтримати рішення — умовним роком заснування Київщини, як історичної адміністративної округи з центром у Києві, вважати 842 рік, коли почав своє правління візантійський імператор Михайло III».
Справді, в Іпатіївському літописі під 6360 роком є фраза «нача ся прозивати Рускае земля». Утім, це перша та на жаль не єдина ознака того, що «експерти» мали справу не з оригіналом, а лише із белетризованим сучасним переказом. У тексті літопису немає логічної зв’язки «коли Михайло почав цесарствувати Руська земля прозвалася».
Не маючи датованих, а часто навіть просто писаних руських джерел з раннього періоду історії русів, літописець кінця XI ст. мав під рукою лише датовані грецькі хроніки.
Тож він розмірковує, із чого, з якої дати почати історію Руської землі. І робить вибір на добу правління імператора Михаїла III, яка в нього була дякувати грекам. Саме за його правління під стіни столиці Візантії вперше приплив таємничий народ русів.
Тож «прозвалася вона» не у рік, коли Михаїл (не Михайло) став імператором, а у час, коли він їм був. На доказ цього, дитяча помилка із датою авторів «довідки». Адже 6360 це не 842 рік, як вони стверджують (і коли Михаїл став імператором), а 852 рік. Навіть не історія, звичайна арифметика.
***
ІГОР ГИРИЧ, завідувач сектору Грушевськознавства інституту української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАНУ, головний редактор видання «Пам’ятки України: історія та культура»:
Ігор Гирич
— Київська область має цілком прозорий прообраз в губернії. Так, Чернігівщина тоді була окремо від правобережної Київщини, але область — це окупантами накинене нам адміністрування після поразки у визвольних змаганнях 1917-1921 років.
Грушевський пропонував поділи на землі, а не чужі нам «області», з земельними парламентами. А губернія була утворена здається 1797 р. з третім поділом Польщі.
Тому, коли говорити про Київщину ми не повинні орієнтуватися на ці обручі російського свавілля супроти України як «області».
Щодо кордонів, ми їх ніколи не зможемо узгодити. Це хронологічно плаваюча річ. У ХVІІІ столітті — це Лівобережжя в межах Російської імперії, в ХІХ навпаки — Лівобережжя. Не знаю, чи варто святкувати ту «область».
Потрібно повернутися до наших історичних земель. Як у Німеччині. І святкувати треба не Київську область, а Київську землю. А Київська земля виникла з Києвом. Питання лише обрання науково обґрунтованої дати».
***
Як короткий висновок, зазначимо: якби до рішення додали ґрунтовну історичну довідку, ймовірно, це б допомогло уникнути таких протилежних дискусій.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
