Ольга КОСОВА
У столиці кілька будівель претендують на внесення до Переліку об’єктів культурної спадщини м. Києва.
Всі три будівлі розташовані у центрі міста, в Шевченківському районі. Про це «Вечірньому Києву» повідомили у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА.
Будинок Бернера
Бул. Тараса Шевченка, 1-а
Колишня особиста резиденція київського магната, купця 1-ї гільдії Якова Бернера. Він був власником цегельних заводів і особливо розбагатів під час перших будівельних "бумів" у Києві. Також Бернер був щедрим меценатом і жертвував гроші на будівництво храмів і притулків.
Цей будинок на бульварі, який у ті роки називався Бібіковським, був зведений у1886 році. Його творець — відомий київський архітектор Володимир Ніколаєв. Споруда є двоповерховою з вулиці і триповерховою з двору. Над його карнизом досьогодні можна побачити ініціали власника «ЯБ» і дату побудови «1886».
Садиба Фалера
Вул. Велика Васильківська, 10
Недалеко від будинку Бернера розташований і другий "претендент" на визнання об'єктом культурної спадщини.
У другій половині ХІХ сторіччя тутешня ділянка належала німецькому підданому Генріху Фалеру – засновникові меблевої фабрики. Його син, також Генріх, у 1897 року розпочав спорудження будинку в стилі неоренесансу та флігеля. Будівництвом керував технік Андрій-Фердінанд Краусс.
Мешкав Фалер разом із родиною у шестикімнатній квартирі на другому поверсі флігеля № 10-б. Три великі зали другого поверху головного будинку займала меблева крамниця. У флігелі розміщувалися склади та столярна майстерня.
На початку ХХ ст. у садибі мешкав лікар-стоматолог Григорій Бурвассер, який відкрив тут приватну зубну лікарню. У радянські часи на першому поверсі тут містились крамниці й установи, інші приміщення використовувалися під житло. 1998-го будинок викупили у приватну власність, а через 8 років відреставрували.
Будинок поліклініки Спілки Письменників
Вул. Рейтерська, 15
Один із яскравих прикладів радянського архітектурного модернізму. На його місці у 1873 році стояв двоповерховий будинок, в якому розміщався готель «Рим». Його знесли у 1979 році. А будинок, який ми бачимо зараз, було зведено у 1986 році за проєктом столичних архітекторів Авраама Мілецького та Володимира Шевченка.
Представники архітектурного угрупування Ukrainian Modernism стверджують, що будівлю вивели з державної власності і зараз вона належить ТОВ "Бракераж". З часом будівля почала поступово руйнуватися. Нові власники вирішили провести капремонт – і заразом добудувати ще поверх.
Автор проєкту Володимир Шевченко виступив різко проти надбудови і до нього приєдналися активісти та громадські організації. Зрештою власники відмовились від надбудови поверху.
Щоб потрапити до Реєстру за категорією місцевого значення,будівлі повинні не втратити своєї автентичності: пам’ятка має значною мірою зберігати свою форму та історичні та культурні нашарування, а також мати одну або більше з таких ознак:
- вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
- пов’язані з історичними подіями, життями і діяльністю людей,які зробили значний внесок у розвиток культури населеного пункту;
- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Дослідженням об’єктів займається Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій. Саме в цій організації визначать, чи відповідають ці будівлі критеріям включення до об’єктів культурної спадщини.
Минулого місяця знаменитий будинок «Літаюча тарілка», що знаходиться поблизу метро «Либідська» на вулиці Антоновича, офіційно став пам'яткою архітектури.
Використання матеріалів сайту лише з активним посиланням на vechirniy.kyiv.ua
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
