Храм збудовано за ініціативи Івана Мазепи
Період правління видатного Гетьмана Івана Мазепи ознаменувався розвитком архітектурного стилю козацького бароко, яке яскраво відобразилося у багатьох сакральних та культових спорудах того часу.
Відомо, що на кошти Мазепи були відреставровані та побудовані чимало величних церков та храмів, але справжнім архітектурним шедевром вважався побудований у 1696 році великий кам’яний Собор, який знаходився неподалік від сучасної площі Слави.
Для спорудження святині Іван Мазепа навіть умовив царів Петра та Іоанна відпустили з Москви відомого тогочасного архітектора Йосипа Старцева, який побудував у Москві кілька сакральних споруд, а також майстерно реставрував храми Московського Кремля. За 6 років він побудував унікальний за своєю величчю та красою білокам’яний храм, який впродовж 250 років був окрасою Києва.
У путівнику початку ХХ століття про святиню писали: «На головному фасаді чудове малярство у стилі українського іконопису (князь Володимир в козацькому кунтуші та ін.), розкішне ліплення з ликами янголів, квітами, листям, виноградом… все це дає простір для фантазії і вражає око надзвичайною красою».
Краса Микільського собору вражала не лише ззовні, але і всередині святині. Особливо звертав на себе увагу 7 ярусний іконостас, прикрашений скульптурою та мереживною різьбою, він справляв неабияке враження на багатьох вірян.
Історики вважають, що сам Іван Мазепа особисто вносив корективи в архітектурний проєкт, бо стиль храму докорінно відрізняється від інших його храмових комплексів, побудованих у різних містах Росії. Тому Микільський Собор став першим храмом, побудованим у новому вишуканому стилі, не характерному для тогочасного Києва.
Згодом за ініціативи Івана Мазепи будується Богоявленський собор на Подолі, а також змінюють свій вигляд старовинні храми Києва: Софіївський Собор, Михайлівський Золотоверхий та Успенський Собор Києво-Печерської Лаври також набувають вишуканих барокових форм, ознаменувавши період розквіту самобутньої національної архітектури, що одержало назву козацького (мазепинського) бароко.
У 1831 році Собор стає частиною військової фортеці, у зв’язку з чим він став іменуватися Микільский Військовий Собор.
Як згадують тогочасні кияни, з храмом був пов’язаний майже анекдотичний випадок, бо коли Російська Православна Церква оголосила анафему Іванові Мазепі у храмі в одній частині служби згадували про це, а в іншій частині прославляли ого ім’я, як засновника цієї святині.
У 1919 році у стінах храму відслужив першу Літургію українською мовою Митрополит Василь (Липківський), а церковним хором керував видатний український композитор Микола Леонтович.
З встановленням радянської влади для Микільського Військового Собору настають важкі часи: при наступі більшовиків храм обстріляли з артилерії, в нього влучили 63 набої. Згодом святиню вдалося реставрувати, проте у 1934 році один із найкрасивіших київських храмів, розділив долю інших київських святинь. Він був зруйнований радянською владою. За кілька десятиліть поруч із ним зведуть Палац піонерів, який більш відомий нині як «Палац для дітей та юнацтва».
Як би виглядав храм у сучасній архітектурі
Ще у 90-х роках минулого століття часто ставилось питання про необхідність відбудови цієї легендарної святині. За часів Віктора Ющенка навіть був складений проєкт відбудови Собору та закладений перший камінь на відбудову святині, проте цього так і не трапилось.
Зараз кияни можуть побачити творіння Гетьмана Мазепи лише на фотографіях, де він постає у своїй неповторній величі та красі. Можливо колись нам вдасться відновити нашу безцінну втрачену спадщину?
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
