27 жовтня виповнюється 275 років із дня народження видатного українського композитора епохи класицизму Максима Созонтовича Березовського (бл. 1745-1777).
Незважаючи на те, що його ім'я увійшло в історію музики як автора першої української симфонії та опери, основоположника жанру хорового концерту, жодних точних відомостей про його життєвий шлях та трагічну долю немає. І жодного портретного зображення, які б дали нам уяву про його зовнішність, також не збереглося.
Майже всі малочисленні факти, на які спираються сучасні дослідники творчої спадщини композитора, походять з історичної повісті Нестора Кукольника (драматурга та близького друга видатного композитора Михайла Глінки), написаної майже через століття після смерті нашого героя.
Саме тому точна дата народження композитора, як й інші відомі факти його біографії, є досить суперечливими.
З нагоди «умовного» ювілею Максима Березовського «Вечірній Київ» підготував 10 найбільш цікавих фактів про життя композитора: його трагічну та неймовірно цікаву долю:
Факт 1. Народився композитор у місті Глухові на Сумщині. З раннього дитинства проявив неабиякий хист до музики. Тому початкову музичну освіту Максим Березовський здобув у відомій співочій школі, яка була заснована у Глухові за ініціативи Гетьмана Данила Апостола. Учні за 2 роки навчання вивчали нотну грамоту, різні види хорового співу, гру на бандурі та на цимбалах.
Факт 2. Продовжив навчання у Київській духовній академії (нині Києво-Могилянська академія), де яскраво проявився музичний талант Березовського. Він мав від природи абсолютний слух та неабиякий композиторський дар. Саме у цей період Максим Березовський починає писати свої перші хорові концерти та музичні твори.
Факт 3. Завдяки чудовим вокальним здібностям, Максим Березовський стає співаком придворної співочої капели у Петербурзі. Там він вчиться композиції у придворного капельмейстера Франческо Цопписа, досконально вивчаючи секрети майстерності італійської композиторської школи. У цей же період юний п’ятнадцятирічний композитор пише цілий ряд хорових концертів, які завойовують широке визнання у публіки. Деякі його твори того періоду, що збереглися до нашого часу, вражають сучасних слухачів своєю дивовижною красою та досконалістю.
Факт 4. При дворі Імператриці Єлизавети, яка була великою прихильницею музики та співу, часто показували оперні вистави на сцені оранієнбаумського придворного театру. Переважна більшість солістів цього театру були італійські співаки, які були спеціально запрошені з Італії. У 1759-60 роках у виставах театру з великим успіхом співав і Максим Березовський. Він був єдиним виконавцем оперних партій не італійцем за походженням.
Факт 5. Навесні 1769 року Максим Березовський відправляється для навчання у Болонську Філармонійну Академію – найбільш престижний музичний заклад XVIII ст., де навчалася кращі музиканти Європи того часу. Разом із ним на курсі вчився відомий чеський композитор Йозеф Мислівечек, а курсом раніше сам Вольфганг Амадей Моцарт. Вчителем Максима Березовського став знаменитий Падре Джованні Баттіста Мартіні, який виховав цілу плеяду відомих музикантів того часу. Навчання в Академії тривало 3 роки, і 15 травня 1771 року Максим Березовський з успіхом представляє свою екзаменаційну роботу з композиції, підписану Massimo Beresovski. Цей рукопис – є єдиним твором, написаним рукою самого композитора, який дійшов до наших часів та зберігається архівах Академії. Після вдалих іспитів Максим Березовський одержує почесне звання Академіка музики – найбільш престижний музичний титул, який досить рідко присуджували у ті часи іноземним музикантам. Його ім’я викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні Болонської музичної академії другим після Моцарта.
Факт 6. Кращі свої твори Максим Березовський написав у Італії. До цього періоду належать інструментальні твори композитора, 2 його опери та симфонія.
Кульмінацією його творчості стала Літургія Св. Іоана Златоустого, де композитор виступив новатором музичної форми, розділивши хоровий цикл на 7 частин. Цей твір є одним із найбільш популярних творів Російської Імперії кінця XVIII-XIX ст.
Факт 7. 1773 року під час карнавалу в Ліворно відбувається прем’єра опери М. Березовського «Демофонт». Опера мала надзвичайний успіх. На жаль, партитура твору не збереглася, а до нашого часу дійшли лише 4 фрагменти, які свідчать про феноменальне композиторське обдарування автора.
Факт 8. Окрилений своїми світовими успіхами, композитор повертається у Петербург. Проте там на композитора чекали самі розчарування. Академік Музики, якому його професори передвіщали світову славу, а творами захоплювалися тисячі європейських слухачів, виявився просто непотрібним при дворі Імператриці Катерини ІІ. На відміну від своїх попередників, німкеня не була палкою прихильницею музики, тож, йому запропонували лише місце у співочій капелі без будь-якої посади та перспектив на майбутнє. Дуже мало відомо про останній період життя і творчості композитора. Серед найбільш відомих творів останнього періоду – є неперевершений хоровий концерт «Не отвержи мене во время старості», який надовго випередив свій час. Це чи не єдиний твір композитора, який видався декілька разів впродовж ХІХ ст. та залишається надзвичайно популярним і сьогодні.
Змучений бідністю та глибоко розчарований композитор впадає у глибоку депресію, яка супроводжується ще і тяжкою недугою. Композитор помер від лихоманки на початку квітня 1777 року. Існує ще версія про самогубство композитора, проте вона не є документально підтвердженою. На момент смерті йому був лише 31 рік.
Факт 9. Геніальне музичне обдарування та раптова смерть у розквіті творчих сил пов’язує долю Максима Березовського та Вольфганга Амадея Моцарта. Тому часто музикознавці називають Березовського «Українським Моцартом» та часто порівнюють із ним.
Проте, на відміну від свого австрійського колеги, творчість композитора залишається малодослідженою, чимало його музичних творів вважаються загубленими. Завдяки кропіткій праці музикознавців, на сьогоднішні з європейських архівів вдалося розшифрувати деякі хорові та інструментальні твори композитора. Нещодавно було знайдено фрагменти 11 симфонії Березовського, що означає, що межі його музичної спадщини ще до кінця не збагненні, багато творів не знайдені та залишаються не дослідженими повною мірою. Хто знає, можливо це вдасться зробити музикознавцям наступних поколінь?
Факт 10. У 1995 році вперше на державному рівні відзначали 250 ювілей видатного українця. Відбулися численні концерти присвячені його творчості, зроблено чималу кількість записів його музичних творів.
А у Глухові встановили перший пам’ятник видатному українському композитору, який вперше в історії української музики поєднав у своїй творчості досвід західноєвропейської музичної культури з давніми традиціями українського хорового співу.
Тетяна Асадчева
«Вечірній Київ» завжди поруч – в Telegram і Facebook!
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
