Музику видатного німецького композитора Ріхарда Вагнера сучасники порівнювали зі струмком, який тече «стрімко та водночас велично, коли ніщо не стає йому на заваді, але бурхливо та грізно, коли він зустрічає на перешкоди на своєму шляху».
Дійсно, в історії світової класичної музики навряд чи існував ще колись композитор планетарного масштабу, чия творчість викликала так багато суперечливих думок та вражень, як цей видатний німецький композитор-романтик.
Палкі шанувальники вважали Ріхарда Вагнера «найкращим генієм, якого дала Німеччина світові після Гете та Бетховена», а його музику «чарівними звуками, які гіпнотизують слухачів». Інші ж, на противагу, бурхливо критикували його твори, називаючи їх безкінечно довгими та нудними, а божественних героїв вагнерівських музичних драм вважали занадто ідеальними та мало реалістичними. Серед найбільш відомих «антивагнеріанців» був і видатний письменник Марк Твен, який слухаючи опери Вагнера іронічно відзначав, що «опери Вагнера набагато кращі, ніж вони спершу здаються на слух».
Незважаючи на суперечливе ставлення до спадку цього композитора, його творчі постулати, які лягли в основу його оперної реформи в музиці, мали неабияке значення для композиторів наступних поколінь. Як справедливо відзначив про Вагнера у своєму щоденнику П. І. Чайковський «геній, від переважаючого впливу якого не відійшов жоден з композиторів другої половини ХІХ століття».
Музика Ріхарда Вагнера — є досить рідким гостем на київських сценах. Тому, чудова концертна програма, яка прозвучала 19 листопада на сцені Національної філармонії, у прекрасному виконанні Київського Академічного Духового Оркестру, зібрала у Колонній залі чимало столичних меломанів, музикантів та простих глядачів.
Під керівництвом талановитого музиканта Михайла Мороза, були представлені фрагменти із найбільш відомих творів композитора, які свого часу принесли йому світове ім’я та славу.
Слід зазначити про те, що твори композитора передбачали особливий склад оркестру, який дещо відрізнявся від традиційного симфонічного оркестру тих часів, через значне розширення групи мідних духових інструментів. Саме ця особливість допомогла колективу Національного Духового Оркестру створити неймовірно цікаві власні інтерпретації творів Вагнера, а яскраві та глибокі тембри різних духових інструментів підкреслювали безмежну велич та красу неповторної вагнерівської гармонії.
Концертну програму складали фрагменти опер композитора різних періодів творчості. Це і увертюра до опери Рієнці – один із ранніх творів композитора, написаний під впливом французької композиторської школи, зокрема Дж. Мейербера та Г. Берліоза, творчістю яких Ріхард Вагнер захоплювався у молоді роки. Серед творів, у яких яскраво розкрилася творча індивідуальність композитора, була легендарна увертюра до опери «Летючий голландець», де в музиці автор вперше втілює принцип «лейтмотивів», які пов’язані з головними персонажами опери. Цей принцип знайшов надзвичайно широке відображення в багатьох операх другої половини ХІХ сторіччя.
Неймовірно теплий прийом у публіки викликало виконання фрагментів з опери «Лоенгрін» — найбільш популярної, серед 14 опер композитора.
Досить суперечливим було сприйняття музики Жалобного маршу на смерть Зігфріда з «Загибелі богів» — фінальної частини знаменитої тетралогії «Перстень Нібелунга». До речі, ця опера вважається найбільш складною для виконання та найдовшою по звучанню, серед оперної спадщини композитора. Не даремно ж, один відомий критик жартував, що для повного виконання Тетралогії Вагнера знадобиться 500 років…
Проте, жарти є жартами, а музичний вечір, присвячений творчості Ріхарда Вагнера сплинув майже непомітно. Глядачі влаштували музикантам дуже теплий прийом та бурхливі овації, за що уславлений колектив порадував публіку чудовим виконанням знаменитого «Польоту Валькірій», який і став прекрасним фінальним акордом цього неповторного музичного свята.
Тетяна Асадчева
Використання матеріалів сайту лише з активним посиланням на vechirniy.kyiv.ua
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
