125
Як два будинки комунальної власності міста опинилися в приватних руках
Дивовижні історії відбувалися в одному з найдорожчих і найпрестижніших районів столиці. Після нашої публікації про незаконні перекриття міждворових проїздів, провулків небайдужі кияни назвали ще одну адресу заблокованої території. На Печерську, навпроти Співочого поля, Музею війни якийсь любитель «дорожньої автономії» перекрив частину Козятинського провулку, поставивши тут шлагбаум. І це ж сталося не сьогодні, і не вчора. Провулок зачинено «на замок» уже давно.
Тому хотілося б дізнатися, чи надавала міська рада дозвіл на це. Зрештою, законодавство не дозволяє ані брати в оренду частину вулиці, ані приватизовувати її.
Ми стали з’ясовувати, що й до чого. Поспілкувалися зі старожилами цього мікрорайону, вивчили архівні документи. Важливу інформацію на умовах анонімності нам розповіли деякі працівники правоохоронних органів. І дізналися, що в перегородженому провулку, за шлагбаумом, одразу щезли два одноповерхові цегляні будинки комунальної власності Києва під номерами, 12 і 14, за кожним із яких були закріплені земельні ділянки. Чи відомо про це міській громаді? Певно, ні. Можливо, депутатам варто створити Тимчасову спеціальну комісію з розслідування цієї нахабної оборудки.
Хто є хто в теремі
Що сьогодні на цьому місці? За адресою – Козятинський провулок, 14 «виріс» розкішний дерев’яний терем із різьбленими елементами, цікавим архітектурним оздобленням. А сусіднього будинку №12 немає, тут – «гола» земля. Дві земельні ділянки об’єднані в одну, в них, виходить, один господар.
Ця нерухомість переходила з рук в руки, навмисне це робилося чи ні – окрема тема. В кінцевому підсумку в теремі оселився із сім’єю такий собі Володимир Сиротін – за часів Януковича в уряді Азарова він працював заступником міністра Кабінету Міністрів України, заступником міністра надзвичайних ситуацій. З деяких джерел відомо, що Сиротіна сьогодні у Києві нема.
Початок “зникнення”
Історію двох комунальних будинків почнемо трішки здалеку. Після 1945 року тут, у приватному секторі (одноповерхова забудова), який охоплює і Козятинський провулок, поселилися тодішні генерали, старші офіцери радянської армії. Одним із них був і полковник Сергій Будкін.
З часом деякі хатинки потрапили в зону міської забудови, а відтак їхніх власників було відселено – вони одержали квартири у багатоповерхівках. 1978 року саме таким чином залишила хатинку за № 12 у Козятинському провулку і сім’я Сергія Будкіна.
Дім шляховиків
Через 28 років син полковника Будкіна дивовижним чином зумів на короткий період повернути собі батьківський дім в Козятинському провулку, 12. За ним також Феміда визнала право на користування земельною ділянкою.
А між тим усі ці роки дім (№12) перебував на балансі Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління з ремонту та утримання автомобільних доріг і споруд на них Печерського району Києва». За цією адресою мешкали кілька сімей комунальників. Тут їм виділили службове житло.
Вимоги Будкіна, що стосувалися земельної ділянки, були задоволені в Печерському суді 23 лютого 2007 року. Як могла Феміда винести таке рішення на користь Будкіна, якщо будинок уже двічі було перепродано і Будкін уже не був власником нерухомості? Так, ще до судового рішення (це сталося 3 листопада 2006-го) Будкін продав комунальний об’єкт (!) на Козятинському провулку, 12. Щасливим володарем цієї нерухомості став заступник директора ТОВ «Мегаполіс ДКС» Роман Масалкін (про цього пана розповімо нижче). Того ж місяця, 23 листопада, Масалкін продав будинок на Козятинському,12 сім’ї Володимира Сиротіна.
Дім зеленбудівців
Із сусіднього будинку (№14) колись також було відселено мешканців. І ця споруда також перебувала у віданні міста – на балансі Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району. Тут зеленбудівці тримали лопати, граблі, кошики, різне знаряддя для обслуговування та прибирання території Музею війни, Співочого поля, довколишніх скверів.
Цей будинок не просто узяв та й миттєво зник. Кажуть, що якісь лиходії вночі розібрали його по цеглині. А на цьому місці швидко було вирито великий котлован, і робітники поспіхом стали мурувати підвали. Скоро вони взялися й за перший поверх. Ось так, без згоди Київради, дозволів КМДА в історичній частині столиці виростав загадковий дерев’яний терем. Невже в ньому комунальники збиралися тримати свої граблі та віники?
Очевидці стверджують, що на об’єкт періодично навідувалися якісь персони. Один із них спочатку вихвалявся, що працює помічником самого Віктора Януковича, правда, згодом він уже зізнавався, що трудиться в апараті спікера парламенту Володимира Рибака.
Як же діяла тодішня міська влада, коли побачила, що в неї з-під носа забирають землю, а з нею і будинок комунальної власності? Начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю КМДА Олександр Ребицький направив заступнику міського голови-секретарю Київради Олесю Довгому доповідну про ситуацію в Козятинському провулку,14:
«4 травня 2006 року комунальне підприємство з утримання зелених насаджень Печерського району підписало як замовник договір генпідряду з ТОВ «Мегаполіс ДКС», який передбачає будівництво на земельній ділянці в Козятинському провулку,14 нової будівлі замість старої. Будівництво розпочато і ведеться без відповідного дозволу та належно затвердженої документації. За ці порушення заступника директора ТОВ «Мегаполіс ДКС» Масалкіна Р. Г. притягнуто до адміністративної відповідальності. На «Мегаполіс ДКС», як на юридичну особу, накладено штраф… До прокуратури міста Києва направлено пропозицію про відповідальність та самоуправство посадових осіб як замовника, так і генпідрядника, які допустили знесення будівлі комунальної власності і самочинне будівництво нової».
Споруда невідомого призначення
Захисники історичної спадщини на початку 2007 року надіслали Олесю Довгому скаргу про руйнацію історичної зони. У відповідь одержали відписку, що «на ділянці (Козятинський провулок,14) ведеться будівництво споруди невідомого призначення, без відповідного дозволу і належним чином затвердженої документації».
Виявляється, керівництво «Київзеленбуду» дійшло висновку, що будинок раптом потребує ремонту. І знайшли інвестора, щоб відремонтувати, підписали угоду. Чомусь саме фірмі «Мегаполіс ДКС» доручили справу. Сьогодні, з висоти часу, ми розуміємо, що це була схема, щоб вивести з-під опіки міста комунальну нерухомість та ділянку.
Що відомо про ТОВ «Мегаполіс ДКС»? Свого часу в ЗМІ спалахнув скандал – фірма взялася інвестувати кошти у будівництво багатоповерхового торговельно-житлового комплексу на вулиці Петра Григоренка, 23. За каденції мера Олександра Омельченка, зокрема в 2004 році, цю ділянку площею 0,58 га було відведено вже знайомому нам Володимиру Сиротіну та передано в короткострокову оренду на два роки. А потім Сиротін та «Мегаполіс ДКС» уклали між собою інвестиційну угоду, розпочалося будівництво. Але проти цього проєкту горою стали місцеві мешканці, вони стверджували, що роботи ведуться з порушеннями закону. Тодішня міська влада Черновецького не захистила права людей.
Як бачимо, «Мегаполіс ДКС» вирішив полагодити будинок зеленбудівців у Козятинському, 14. Тільки замість цього звів дерев’яний терем. «Творців» нової нерухомості не спинила навіть судова ухвала про заборону фірмі «Мегаполіс ДКС» «проводити будь-які будівельні роботи в Козятинському, 14».
Начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю КМДА Олександр Ребицький направив до прокуратури матеріали щодо самоправства посадовців, які «допустили знесення будинку комунальної власності та самочинне спорудження нового…». Було сказано, що до адмінвідповідальності притягнуто й заступника керівника цієї фірми Романа Масалкіна.
Коли терем було майже збудовано, з’явилася інформація, що його власником став В’ячеслав Мойса. Він узяв приклад із сина радянського полковника Будкіна. Через дев’ять років (!) подав заяву в Печерський суд, стверджуючи, що дім в Козятинському провулку, 14, який сусідить з будинком Будкіна, є його власністю. Нібито він ще в 1996 році придбав цю нерухомість (будинком на правах співвласності володіли кілька осіб). І суд, уявляєте собі, повірив заявникові. Хоча садовий будинок під номером 14 протягом дев’яти років належав зеленбудівцям.
7 березня 2007 року Печерський райсуд Києва розглянув справу № 2-944.07 і виніс сенсаційне рішення – визнав право власності на будинок № 14 в Козятинському провулку за В’ячеславом Мойсою.
Але ж після судового вердикту Мойса став власником не садового будинку, а… шикарного терема, який було зведено зеленбудівцями. Виходить, комунальне підприємство погодилося на спорудження терема для приватного власника.
І ось маємо невтішну ситуацію: київська громада відразу втратила два будинки комунальної власності в центрі міста, де земля, як відомо, на вагу золота. Відчуження нерухомості відбулося без відання Київради, з порушеннями. До такого невтішного висновку свого часу дійшла комісія Головного управління комунальної власності міста, яка перевіряла дотримання вимог законодавства зеленбудівцями.
Ця історія – показова. Вона свідчить про те, що подібних схем у Києві ще є чимало. Щороку територіальна громада втрачає своє нерухомість. І цей процес, на жаль, поки не зупиняється.
Богдан ТУР
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
