104
Олександра Екстер народилась 6 січня 1882 року в місті Білосток у Польщі в родині білоруського єврея та грекині
Тож, за походженням майстерня не була українкою, проте дитинство Екстер пройшло на українських землях – у Києві, де Олександра загалом жила 35 років. Згодом всю цю автентику українського різноманіття Екстер перенесе через своє єство, власне у творчість. Будинок, де мешкала її родина, зберігся й сьогодні, а знаходиться він у Печерському районі за адресою: вулиця Круглоуніверситетська, 6.
1899 року дівчина закінчує навчання в гімназії Святої Ольги, а згодом вступає до Київського художнього училища, де знайомиться з майбутніми видатними авангардистами – Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком. В училищі вона навчається до 1906 року. За цей час Олександра встигне стати заміжньою та змінити своє дівоче прізвище Григорович на Екстер.
Надалі Олександра навчалася художньої майстерності в різних країнах Європи: Німеччина, Італія, Франція. Остання з перелічених країн стала її новим витком у творчості. У цей час у Парижі саме бурхливо розвивалися нові мистецькі напрямки авангардизму (напрямок, якому властиві будь-які експерименти в процесі пошуку істини). Там Екстер вступила до новаторської художньої академії Ґранд-Шом’єр, яка, на відміну від інших академічних закладів, культивувала дух вільного прояву творчості.
Того ж 1907 року Олександра знайомиться з Гійомом Аполлінером, який був прихильником реформацій. Незабаром через Аполлінера Екстер знайомиться з Пікассо. Після зустрічі з художником Екстер знаходить свій стиль в ідеях кубізму. Деякі дослідники вважають, що Пікассо, своєю чергою, навчився від Олександри застосовувати яскраву палітру. Таким чином у кубізмі Пабло з’явилося набагато більше кольорів і відтінків, а також контрастних з’єднань.
У своїх роботах Олександра дотримуватиметься кубізму практично в усьому, крім кольористики. Замість звичного монохромного зображення, Екстер пропонує абстрактні мотиви, насичені кольори, які були взяті з українського народного мистецтва. Однак певних традиційних українських сюжетів художниця не успадкувала, а натомість представляла в своїх роботах безмежний колорит і величезний простір для синтезу стилів.
Один із дослідників творчості Олександри Екстер, Георгій Коваленко зазначить, що мисткиня не вбачала в цьому симбіозі особливого розриву з традиційністю, а лише вважала його логічним доповненням національного мистецтва.
Музою Екстер були предмети українського побуту: старовинні сільські вишивки, літургійне шиття, ткацькі вироби. Олександра Екстер захоплювалася керамікою з села Дибинці (нині – Обухівський район Київської області). Мотиви гончарства можна з легкістю відшукати в роботах української художниці. Колекцію дибинецької кераміки Екстер навіть привезла із собою до Франції.
1908 року Олександра спільно з групою митців з Києва, Санкт-Петербурга та Москви організовує виставку «Вінок», що пройшла в Москві. Через рік спільно з Олександром Богомазовим і Давидом Бурлюком вона проведе виставку в Києві. Однак, на жаль, аудиторія не сприйме такого мистецтва і крім того, віднесе Екстер до категорії «фріків».
Уже 1914 року Олександра організовує нову виставку в Києві, яка таки отримує схвальні відгуки, проте інтерес до авангарду на той час спадає, а французький колега Екстер Фернан Леже критикує її роботи за надлишок барвистості. У відповідь на критику художниця пише кілька монохромних картин.
Однак такий дефіцит фарб у картинах майстрині протримався недовго. 1914 року чоловік Олександри Ніколай Екстер знайомить її з Наталією Давидовою, будинок якої знаходився в селі Вербівка, що поблизу Черкас. Там художниця знаходить своє натхнення. Екстер і Давидова разом з іншими дослідниками активно займаються пошуком і переосмисленням народних мотивів, модернізуючи їх та інтегруючи в супрематичні дизайни для вишивок на різних виробах – таких, як сумки, подушки, килими, паски. Екстер співпрацювала не тільки з Давидовою, а й з українським художником Казимиром Малевичем. Із 1915 року Екстер була в його групі «Супремус». Побутує думка, що тільки Олександра Екстер могла заходити в його майстерню, де митець писав картини і розробив напрямок «супрематизм».
Пізніше Екстер і Давидова заснували Київське кустарне товариство та презентували свої вишивки з Вербівки на виставках у Києві та Європі. Виставки «Вербівка» відбулися в Москві у 1915 та 1917 роках, де в 1917 році було представлено понад 400 робіт, які не повернулися після експозиції. Ці роботи мали великий комерційний успіх, їх виставляли та активно купували в Полтаві, Києві, Москві, Берліні.
Пізніше Екстер спробувала себе в сценографії. Їй подобалася робота над художнім оформленням вистав, а ще вона залюбки розривала сталі шаблони та методички. Її підхід до театрального простору того часу виходив за рамки традиційних уявлень. Наприклад, вона запропонувала використовувати складні багаторівневі конструкції, що охоплювали всю сцену, а не лише підлогу. Крім того, Екстер змінила підхід до костюмів і гриму акторів, зробивши їх зовнішній вигляд гармонійним з декораціями. Її сценічне вбрання завжди вирізнялося яскравими кольорами і чіткими лініями. Всі ці елементи створювали єдину динамічну картину. Також Олександра чудово розуміла роль світла у виставі та його здатність підкреслювати драматизм.
У 1918 році українська авангардистка повертається до Києва. Цей рік був для неї переломним – її чоловік, який працював адвокатом, утратив роботу, а в Україні тоді розгорталися революційні події. Та, попри політичну нестабільність, Екстер зуміла адаптуватися до нових умов, відкривши майстерню живопису в Києві. Ця майстерня не була звичайною школою мистецтва – Екстер відбирала лише тих, хто вже мав певний досвід у живописі, і вважала своїм завданням спрямовувати їх у русло сучасних європейських мистецьких тенденцій. Однією з ключових рис педагогічної системи Екстер було поєднання народного українського мистецтва з європейським модернізмом, зокрема кубофутуризмом. Вона розвивала в учнях відчуття ритму, динаміки та кольорових композицій, використовуючи елементи народної творчості. Екстер прагнула наблизити українських художників до передових європейських шкіл, допомагаючи їм знайти власний шлях у новому мистецтві.
Олександра Екстер остаточно залишила Україну через радянський режим. Після приходу до влади більшовиків вона була змушена переїхати спочатку в Одесу, а згодом, у 1924 році, емігрувала до Парижа. На жаль, мисткиня так і не повернулася на Батьківщину, а її майстерня зачинилася.
За кордоном художниці було нелегко, оскільки її рідко залучали до великих проєктів. Однак без діла вона не сиділа: шила одяг, розписувала кераміку, створювала маріонетки та виготовляла авторські книги Les Livres manuscrits, подібні до старовинних манускриптів. Екстер не бралася за роботу, не вклавши в неї майстерності, тому всі її творіння були справжніми витворами мистецтва.
Вона також викладала в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Фернана Леже. Студенти відзначали її блискучі педагогічні навички, хоч і зауважували, що часті згадки про Україну іноді дратували, оскільки мало хто про знав про цю країну. Проте з часом її успішна кар’єра зазнала труднощів.
Під час Другої світової війни Олександра жила в скруті, часто голодуючи. У 1947 році вона втратила свого другого чоловіка, а сама померла через пів року. Її учню, другу та спадкоємцю Симону Лиссиму, який мешкав у Нью-Йорку, довелося докласти багато зусиль, щоб повернути пам’ять про видатну українську художницю. Тому більша частина спадщини художниці знаходиться в США. В Україну її роботи доставили лише у 2008 році, коли НАМУ організував ретроспективну виставку з 50 картин.
Олександру Екстер, як і Соню Делоне, вважають засновницею стилю ар-деко (характерна насиченість кольорів та орнаментальних елементів).
Деякий час Екстер, так само, як і Казимира Малевича, зарахували до колекції російського авангарду. Проте насправді їхні корені глибоко пов’язані з українською культурою. Олександра Екстер активно черпала натхнення з українського народного мистецтва, зокрема, з його багатої кольорової палітри та орнаментів, які знайшли відображення в її творчості.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
