На фотовиставці представлені 13 світлин залізничників, які добровільно вирушили на фронт з початком широкомасштабного вторгнення.
«Ці герої пережили тяжкі поранення, але повернулися до роботи на залізниці. Їхні історії — приклад незламності та сили, — розповідає менеджерка соціального напрямку Укрзалізниці Єлизавета Кравець журналістці «Вечірнього Києва». — З початку повномасштабного вторгнення понад 10 200 наших колег захищають Україну в лавах ЗСУ.
900 з них вже демобілізувалися і близько 700 повернулися до роботи. Це наші герої. Вони мають поранення, травми, проблеми зі здоров’ям, але знайшли в собі сили і приступили до виконання своїх обов’язків».
Фотовиставка — це не лише вшанування подвигу ветеранів, але й спроба привернути увагу суспільства до теми адаптації ветеранів після війни.
Юне покоління теж зацікавилося історіями захисників.
Фотовиставка у столичному парку «Наталка».
Єлизавета також зауважила, що фотовиставка — це не лише вшанування подвигу ветеранів, але й спроба привернути увагу суспільства до теми адаптації ветеранів після війни».
«Ми в Укрзалізниці розробили таку програму. У нас працює Центр адвокації. Працівники психологічно підтримують захисників до моменту повернення на робоче місце. Ми також розглядаємо суміжну посаду для нашого працівника, комунікуємо з нашими колегами. Зокрема, наші кадровики пройшли навчання з комунікації з ветеранами. Якщо, наприклад, ветеран отримав поранення і стан здоров’я не дозволяє йому повернутися на попереднє місце роботи, намагаємося дати йому можливість обрати іншу посаду.
Ми пропонуємо їм спочатку в тому самому колективі, тому що багато хто не хоче змінювати локацію. Пропонуємо підвищення кваліфікації за потреби. Але врешті-решт розглядаємо всі варіанти, аби адаптувати робоче місце під ветерана чи ветеранку, які повертаються із лав ЗСУ. Зазвичай, це люди, які отримали поранення, травми, що не дозволяють їм продовжити службу в ЗСУ».
Фелікс Расько
Одним із таких є Фелікс Расько. До початку широкомасштабної війни чоловік сім років працював провідником на Укрзалізниці. «Київ — Ужгород» — маршрут, який супроводжував Фелікс останні роки до вторгнення. Завжди усміхнений, привітний, з гострим почуттям гумору — так про Фелікса відгукувалися пасажири, які неодноразово їздили цим популярним напрямком. Та коли війна прийшла у дім чоловіка, він в перший же день, не роздумуючи, пішов захищати рідну землю від ворога.
«Я поїхав у Вінницю, там мої рідні. І пішов одразу до військкомату. Але за місяць зрозумів, що там нема чого робити і приєднався до 111-ї бригади Сил територіальної оборони України у Луганській області», — ділиться ветеран.
Сім місяців боєць ніс службу на передовій Луганщини. Був залучений до розвідки:
«Я стрілець, але виконував різну роботу. Був у розвідці. На фронті не перебирають, там головне — зберегти життя наших захисників і витіснити ворога. Перше поранення у мене було несерйозне — осколкове, тому я далі продовжував нести службу. Та коли дві ракети прилетіли у будівлю, де ми з хлопцями перебували у підвальному приміщенні і геть рознесли три поверхи, отримав серйозні опіки голови і рук. У нас тоді було троє загиблих і семеро поранених».
Після лікування і реабілітації Фелікс повернувся до Укрзалізниці, але працювати провідником він не може через травму рук. Тож під нього адаптували інше робоче місце. Тепер ветеран — інженер сервіс-центру і проходить стажування на підвищення кваліфікації інженера вагонної групи.
Володимир Раднянко
Володимир Раднянко родом з Ніжина, що на Чернігівщині. Але 18 років працює в Укрзалізниці. Наразі охоронником станції «Київ-Пасажирський».
«24 лютого пішов у військкомат добровольцем. Кілька днів ми стояли на обороні Ніжина. Тоді нас перевели в Бахмач, ближче до Конотопу, там тримали оборону, бо чекали прориву у тому напрямку. Коли ситуація перестала бути загрозливою, нашу 54-ту бригаду відправили на Бахмутський напрямок», — розповідає Володимир.
9 місяців захисник був в зоні бойових дій — Сіверськ, Соледар… Спочатку — помічником гранатометника, а тоді кулеметником. 12 жовтня 2022 року отримав поранення під час штурму.
«Пішов обстріл з АГС (автоматичний станковий гранатомет — ред.), мінометів. Отримав поранення обличчя, плеча. Десь 15 поранених було серед нас, але, на щастя, жодного загиблого. Молитва допомогла», — дістає з жакета потріпаний молитовник чоловік. — Я його весь час з собою носив».
Після операції та реабілітації Володимир повернувся на роботу в Укрзалізницю.
«Мені пропонували кілька посад, бо через контузію думали, що я можу бути не готовим до виконання своїх обов’язків. Дуже важливо, коли до ветерана гарне ставлення, як у нас в колективі. Бо адаптується після фронту кожен по-різному. Там, на передовій, зовсім інше світосприйняття. І для кожного з нас важливо, щоб суспільство, колектив, родина нас сприймали, а не цуралися», — підсумував ветеран.
На фотовиставці представлені 13 світлин ветеранів-залізничників.
Укрзалізниці дійсно є ким пишатися, адже кожен захисник і захисниця варті уваги і поваги з боку суспільства.
«Разом ми повинні створити сприятливі умови для успішного повернення ветеранів та їхньої реінтеграції в суспільство», — наголосила менеджерка соціального напрямку Укрзалізниці Єлизавета Кравець.
До теми: «Героїчні професії. Залізні люди»: Укрпошта випустила особливий блок марок. Поштовий блок випустили до Дня залізничника України.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ», фото: Укрзалізниця
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
