81
Олександрія
Біла Церква, Київська область
Найстаріший дендрологічний парк України «Олександрія» був заснований 1788 року графинею Олександрою Браницькою. Вона була дружиною коронного гетьмана Польщі, Францішека Браницького, який отримав ці землі в нагороду за придушення народно-визвольного повстання – Коліївщини (почалася 1768 року та стала піком гайдамацького руху. Це був народний спротив польським утискам, боротьба за свободу та визнання).
Подорожуючи країнами Європи, графиня Браницька надихнулася краєвидами й вирішила створити власну затишну казку. Для втілення свого задуму графиня залучила французького архітектора Мюффо, який розробив генеральний план парку. Основним стилем став ландшафтний, що на той час був досить модною англійською новинкою. Також роботу над парком продовжили інші діячі та митці, серед них – садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Єнс.
Пізніше, звісно, стався невеличкий симбіоз стилів, оскільки з середини ХІХ і аж до середини ХХ століття парк занепадав, а проєкт про його реставрацію з’явився тільки 1955 року. Спочатку скасування кріпосного права забрало в Браницьких безкоштовну робочу силу, пізніше відбулася Українська революція, а також більшовицька окупація, під час якої «Олександрію» нещадно грабували і знищували. Під час Другої світової парк постраждав найбільше. Проте вже в наш час реставрація відновилася і поступово триває.
На території парку культивується майже 4 тисяч різних рослин, серед яких і такі, що занесені до Червоної книги України. Наприклад, неподалік колонади «Місяць» (напівкругла галерея в стилі класицизм, що вирізняється прекрасною акустикою), росте улюблене дерево графині – сосна Веймутова.
Парк Кіото
Київ, вулиця Кіото, станція метро «Лісова»
Між станціями столичного метрополітену «Чернігівська» та «Лісова» розташований парк Кіото, створений 1972 року. Його спорудили одразу після підписання договору про співпрацю та розвиток Києва і Кіото (колишня столиця Японії, стара назва якої – Хейан).
На честь відкриття японці подарували киянам сакральну буддійську споруду – пагоду. Ці ступи мають характерну багатоярусну конструкцію з безліччю виступаючих карнизів і дахів, які часто звужуються до вершини. Пагоди використовуються як буддійські храми або святилища, де зберігаються реліквії, статуї Будди або священні тексти. Також усередині споруд часто розташовані місця для молитв і медитацій.
Співпраця з містом Кіото триває, а тому на честь 40-річчя встановлення дружніх стосунків було висаджено алею сакур із 360 дерев. На той момент довжина алеї сягала – 987,45 метра, на що 2011 року звернули увагу представники Книги рекордів України та позначили алею найдовшою в нашій державі.
Під час будівництва архітектори детально вивчали японську культуру й традиції, щоб надати парку істинну автентику країни сонця, що сходить. У центрі парку розташований штучний водоспад і водойма з островом, на який можна пройти через невеликий дерев’яний міст. Також тут можна побачити сад каменів.
Парк Кіото чудово підійде тим, хто бажає зануритися в витоки синтоїзму, а також пізнати дзен-буддизм.
Китаїв
Київ, вулиця Китаївська, 15
Китаїв – унікальна столична місцевість, що має не менш виняткову історію. Ще за часів Київської Русі на місці пустельної місцевості тут розташовувалася фортифікаційна споруда, втім залишків укріплень нині збереглося дуже мало. Однак, найімовірніше, звідси й походить і назва місцевості. Слово «китай» має тюркське походження і перекладається як укріплення, фортеця.
У ХV столітті місцевість на основі стародавніх могильників перетворюють на підземний монастир, який із ХVII століття почав підпорядковуватися Києво-Печерській лаврі. У 1768 році закінчилося будівництво Свято-Троїцької церкви.
Найвідоміший старець монастиря – Досифей, який насправді був дівчиною і за народження носив ім’я Дар’я. У п’ятнадцятирічному віці дівчина втекла з дому, підстриглася і купила чоловічий одяг, щоб її прийняли на послух до Троїце-Сергієвої лаври.
У монастирі вона пробула три роки, потім дівчину впізнали її рідні, які одного разу відвідали монастир. Тому Досифея змушена була тікати до Києва. Однак у столиці її також не прийняли, вважаючи втікачкою. Тоді Досифея викопала собі невелику печеру в Китаєві біля монастиря. Згодом дівчина стала досить відомою, тому 1744 року Досифею постригли під ченця і прийняли в монастир. Нині вона – православна свята Досифея Київська.
Наприкінці ХІХ століття монастир перебудували відомі київські діячі мистецтва Андрій Меленський, Володимир Ніколаєв та інші. Сюди приїжджали відомі особистості, серед яких – Григорій Сковорода, Микола Лисенко, Михайло Грушевський та інші.
Під час більшовицької окупації дзвіницю Троїцької церкви розібрали, а під час війни з монастиря спочатку зробили притулок, а згодом місцевість слугувала фортецею. У 1990-х роках монастир, а також печери було відновлено. Нині Китаїв – це археологічний заповідник, оточений густим лісом. Також у цьому атмосферному містечку росте найстаріший каштан Києва, який посадив ще Петро Могила.
Парк «Феофанія»
Київ, вулиця Академіка Лебедєва, 32
В історичних джерелах парк уперше згадується 1471 року. Спочатку це місце нібито належало пасічнику Лазареві, який облаштував тут пасіку. У ХVІ столітті територія перейшла під управління Києво-Печерської лаври, пізніше стала власністю київських митрополитів – Петра Могили та Сильвестра Косова, потім підпорядковувалося Софіївському монастирю, а 1776 року місцевість націоналізували.
Назва парку «Феофанія», ймовірно, походить від початку ХІХ століття, коли тут оселився єпископ Феофан Шиянов. У цій особливій місцевості Феофан побудував собі дачу і Михайлівську церкву. У 1914 році було побудовано ще один храм на честь Святого великомученика та цілителя Пантелеймона, проте з початком Першої світової війни доглядати за храмом стало складно. А пізніше, під час утвердження радянської влади, вести чернецьку діяльність і зовсім стало нереально. Все майно церкви було націоналізовано.
У вересні 1930 року комуністи виселили ченців і перетворили храм на дитячий будинок. Перед Другою світовою в храмі розмістили філію київської психіатричної лікарні, пацієнтів якої під час війни розстріляли німці та пізніше влаштували на цьому місці госпіталь. Загалом Феофанія сильно постраждала під час війни, оскільки перебувала в активній зоні бойових дій.
Наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років на території Феофанії було облаштовано інститут електротехніки, де група під керівництвом академіка Лебедєва працювала над створенням першого в континентальній Європі комп’ютера з програмою, яка зберігається в пам’яті – малої електронної обчислювальної машини (МЕОМ). Власне тут зароджувалися перші комп’ютерні машини.
У 1972 році парк отримав статус пам’ятки, з 1992 року – має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, підпорядкованого Державному заповідному господарству «Феофанія» НАН України.
З 2000-х років почалася реставрація парку. Модернізували каналізаційну систему, альтанки, фонтани, дороги тощо. Нині парк – спокійна й умиротворена зона для відпочинку та піших прогулянок, де є багато джерел, і деякі з них вважаються цілющими.
Гід Каштана
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
