У київській книгарні науковиця і орнітологиня Наталя Атамась презентувала свою нову книгу. Назва лаконічна «Птахи у місті» і підзаголовок — «Життя та виживання в бетонних джунглях».
Попередня книга Наталії Атамась «Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання» вийшла у видавництві «Віхола» у 2021 році, зібрала чимало схвальних відгуків і, мабуть, ще більше питань: «А коли ж продовження?». Тим більше, що на презентації першої книги орнітологиня анонсувала одразу ж і другу.
І от, нарешті, минулого тижня на радість багатьом Наталія Атамась зустрілася із читачами і говорила про птахів у місті. Отих, які нам відомі змалку — голуби, горобці, ворони, сороки, серпокрильці, синиці і дрозди. І не тільки про них, бо наші міські, бетонні джунглі облюбували і непримітніші пернаті.
Під час презентації книги
Наприклад горихвістка чорна, непримітна маленька пташечка з яскравим жовтогарячим хвостом, освоїла багатоповерхівки і може гніздуватися, як у швах між панелями, так і в кондиціонерах. Науковиця спостерігає за ними просто на своїх рідних Позняках.
Звичайно, киянам ця книга особливо цікава, бо описує пернатих, що живуть у нашому мегаполісі. Але у цій оповіді багато порівнянь і з містами за кордоном. Так, наприклад, у країнах колишнього соцтабору, де багато схожої житлової забудови ці птахи знаходять місця для гніздування. А от у Британії вона отримала охоронний статус, бо останнє десятиліття там активно перебудовували соціальне житло.
Така ж історія і з ластівками та серпокрильцями, що поселяються колоніями у дахах старих будинків. До речі, у Британії, щоб врятувати місця поселення серпокрильців встановлюють спеціальні бокси. І, як пише Наталія Атамась, у штучних домівках мешкає половина місцевої популяції цих галасливців. І, що вражає найбільше, — це заслуга однієї людини пенсіонера-птахолюба Джона Стімпсона, який власним коштом виготовляє домівки для птахів.
Наталя Атамась звертає увагу на те, що впорядкування і краса наших парків — це не дуже добре для птахів, що мешкають у них. Тому під час реконструкції треба одразу ж думати про збереження біорізноманіття і встановлення хаток для пернатих, кажанів та білок.
Таке пташеня не можна чіпати — батьки поруч. Фото: Михайло Марків
До слова, на презентації слухачі, задали питання, яке турбує нині багатьох: «Що робити, коли знайшли зльотка». Зараз якраз час, коли малеча випадає із гнізд, коли вчиться літати. Наталя Атамась зауважила, що чує таке щосезону і відповідь одна — не чіпати малечу, якщо їй нічого не загрожує (кіт чи собака). Якщо ви спостерігаєте за малечою якийсь час, і помітили, що ніхто із батьків до неї не підлетів, то можна роздивитися довкола за гніздом, і підсадити пташеня на якусь гілку.
Дуже уважними треба бути біля маленьких воронят, бо найчастіше їхні батьки десь поряд, і при спробі «допомогти» пташеняті, можна добряче дістати в голову міцним дзьобом. «То не робіть так», — наголошує Атамась.
До слова, Наталія Атамась таки зауважила, що кияни мають чудові можливості спостерігати за птахами, стати бьордвочерами. У межах нашого мегаполіса є унікальні зелені зони, заплави, ліси, де мешкає різне птаство. Це унікальний приклад для європейських столиць. І це біорізноманіття варто збереження і охорони.
До слова, нова книга уже є у книгарнях міста. Ціни на неї досить кусючі, тож, терплячим і ощадливим найкраще замовляти її на сайті видавництва.
Водночас у київських парках годівниці та шпаківні уже розвішують за новим принципом.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
