27 липня, перед початком роботи Помісного Собору Православної церкви України відбувся акт прославлення Митрополита Київського святителя Рафаїла (Заборовського), який був канонізований рішенням Священного Синоду в березні 2023 року.
«Вечірній Київ» запитав у протоієрея Православної церкви України Михайла Омельяна щодо постаті Рафаїла Заборовського, який відіграв надзвичайно важливу роль не лише у духовному житті нашого міста, але й у розбудові Києва першої половини у XVIII століття.
Митрополит Рафаїл Заборовський та його в’їздна брама у Софії Київській. Фото: НЗ «Софія Київська»
Портрет митрополита Рафаїла Заборовського. Фото: Києво-Могилянська академія
«Митрополит Рафаїл був ревним пастирем, який піклувався про вірних, навчаючи духовенство і мирян словом проповіді та напоумлення, а найбільше — прикладом власного доброчесного життя», — розповідає отець Михайло.
Життєвий шлях владики Рафаїла припав на першу половину XVIII століття — період боротьби Київської митрополії за свої права й автономію, самобутність та традицію, які царська влада нищила за допомогою Святійшого урядуючого синоду. Вступивши на Київську кафедру, митрополит Рафаїл (Заборовський) зробив все для того, щоб повернути давньому першопрестольному місту та Українській Церкві попередні права і привілеї, які відібрали російські монархи.
«Відомості про святителя Рафаїла можемо почерпнути від сучасника, який уклав рукопис житія святителя, описуючи його як: «Муж цей від добродійства сформований; красота пастирів, правило пастви та вмістилище благочестя; в усі свята, в суботи та неділі, і майже щоденно у Святу Чотиридесятницю звершував літургію. Лагідним був, незлобивим, прощав усім, злочинців напоумлював, милостивий, нічого не приховував; поглядом був милий і веселий, тихий і солодкий словом, дивний своїм нестяжанням так, що часто служителі його були багатшими за свого владику, який роздавав гроші нужденним.В мистецтві риторському знаменитий; в проповіді благословесний, в настановах суворий, всіма любимий і шанований …», — продовжує отець Михайло.
Митрополит Рафаїл Заборовсьикй на гравюрі XVIII століття. Фото: НЗ «Софія Київська»
Також, сучасник митрополита стверджував, що він був «ревнитель навчання, і освічених любитель, шанувальник і благодійник». А про його зовнішність він зазначав, що владика Рафаїл був «постаттю прекрасний, тілом не товстий, очі світлі, і веселі, волосся голови прекрасно-кудряві, білі; борода коротка, рідка, мало на середині розділена, сива; уста коралові. Ім’я, мораль і погляд, з’єднавши воєдино, назвеш його ангелом земнородним».
Митрополит Рафаїл приділяв значну увагу духовній освіті, був відомим благодійником Києво-Могилянської академії, яка аж до її реформування на початку ХІХ століття називалася Києво-Могило-Заборовською академією.
«Митрополит Рафаїл мав особливе піклування про Софійський собор, зокрема відома нам і збережена Брама Заборовського, споруджена 1746 року на замовлення Київського Митрополита Рафаїла (Заборовського) — пам’ятка архітектури національного значення століття, західний (з боку Золотих воріт) парадний в’їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору. Святитель Рафаїл також був благодійником Михайлівського Золотоверхого монастиря, де часто звершував богослужіння», — зауважує отець Михайло.
Митрополита Рафаїла надзвичайно шанували його сучасники, а його молитовним заступництвом перед Богом, вірні визволялися від різноманітних хвороб, бід і скорбот.
Ікона із зображенням митрополита Рафаїла. Фото: Георгій Коваленко
Рафаїл (ім’я при народженні — Михайло) Заборовський народився в 1676 р. в місті Зборові. Родина, у якій народився майбутній архієрей, була конфесійно мішаною — його батько був католиком, а мати — православною. Саме мати наполягла на виборі, який вплине на все життя юнака.
Михайло іде до Києва для навчання у Києво-Могилянській академії — одного з найпрестижніших тогочасних закладів освіти.
З 1731 року Рафаїл Заборовський стає архієпископом Київським і Галицьким. Київська кафедра тоді переживала не найкращі часи. Після 1686 р. єпархії колись підвладні митрополії поволі відділялися від неї Москвою, а у 1722 р. вона втратила статус митрополії. Діяльність Заборовського зокрема буде направлена на повернення високого статусу київського архієрея і зрештою в 1743 р. він отримає титул митрополита.
Минулого року експерти віднайшли та дослідили поховання митрополита. Фото: МКІП
Дослідники життєвого шляху митрополита Рафаїла Заборовського вважають його одним з найвидатніших українських релігійних діячів XVIII століття та творцем багатьох сакральних пам’яток у Києві. Саме за його каденції були закладені та побудовані: Андріївська церква, Дзвіниці Софійського собору та Києво-Печерської Лаври, грецький монастир Святої Катерини, Старий академічний корпус із Благовіщенською церквою Києво-Могилянської Академії та інші відомі об’єкти.
Вважається, що митрополита Рафаїла сприймали за святого ще за життя. Він помер 22 жовтня 1747 року та був похований в склепі на території Софійського собору. , За документами його поховання визнали такими, що «не має наукової цінності» та знищили у 1937 році.
Влітку минулого року, під час чергового дослідження склепу у Софії науковці виявили поховання архієрея. Це була сенсація! Чудесне відкриття надалі вплинуло на рішення Православної Церкви України щодо канонізації митрополита Рафаїла Заборовського.
У своєму романі «Диво» відомий український письменник Павло Загребельний назвав його «останнім великим будівничим» Софійського собору.
Нагадаємо, що два роки тому Брамі Заборовського виповнилося 275 років. Також напередодні святкування ювілею пам’ятку відреставрували.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
