Як одне з найшанованіших релігійних свят — Покрови Пресвятої Богородиці пов’язане з козаками і чому стало таким цінним для українських захисників і захисниць, проводила паралель столична етнографиня, завідувачка відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України Олена Громова спеціально для «Вечірнього Києва».
Олена Громова
— Пані Олено, в цьому році дати релігійних свят змінюються. Віряни звикли до старого календаря, а тепер все по-новому. Чи готові українці до таких змін?
— Колись люди трималися саме тих дат, які з’являються зараз в церковному календарі. Так велося століттями, поки на почтку XX ст. українцям не нав’язали «нове» літочислення. Сьогоднішній календар передбачає зміну дат відзначення деяких свят, починаючи з вересня цього року. На перший місяць осені припало кілька важливих дат, серед яких велике свято відзначали 8 вересня (замість 21 вересня) — Різдво Богородиці. 1 жовтня ми відзначаємо одразу три свята — Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисників і захисниць України.
ПОКРОВИТЕЛЬКА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
— Олено Петрівно, розкажіть, який зв’язок між цими святами.
— Покрову в Україні відзначають як релігійне, військове й громадське свято. На думку дослідників, Покрова замінила давнє дохристиянське божество — Велику Матір-покровительку людей і всього живого на землі. Таким чином церковні традиції поєдналися зі стародавніми аграрними обрядами і з ушануванням захисників рідної землі.
Ікона Покрови Пресвятої Богородиці у Покровській церкві на території музею
У християнському світі це найважливіша подія, з розряду Богородичних свят осені.
За однією з легенд, почалася історія з того, що військо київського князя Аскольда взяло в облогу візантійський Царгород (Константинополь). Православні його мешканці молилися Матері Божій в надії на порятунок, і Пресвята Діва вкрила вірян від ворога своїм омофором (рушникоподібний головний убір — ред.). Князь з воїнами, вражені такими подіями, свідками яких вони були, теж прийняли хрещення.
За іншою версією, свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване після видіння Андрія Юродивого під час облоги Константинополя ворогами. Коли Візантія воювала з сарацинами, а це був 910 рік, столиці загрожувала небезпека. Богородиця з’явилася у переповненому вірянами Влахернському храмі і накрила всіх білим покривалом, зробивши їх невидимими. Якось мені довелося побувати там, де стояв давній візантійський Влахернський монастир. Збереглося місце, де Богородиця вкрила людей своїм омофором… І там, на території турецького Стамбулу, зараз знов стоїть церква.
Покровська церква на території музею
Церкві Покрови Пресвятої Богородиці — 231 рік
В Україні було збудовано багато Покровських церков. Наприклад, у XV сторіччі на Хмельниччині зведена Церква Покрови Пресвятої Богородиці. На території нашого музею теж є Покровська церква, яка побудована в 1792 році, повністю збудована з дерева. Після перевезення з Закарпаття цей витвір архітектурного мистецтва зібрали по дощечках.
— Вашій Покровській церкві 231 рік — такий поважний вік заслуговує уваги. Розкажіть про неї детальніше.
— Церква Покрови була перевезена із села Канори Міжгірського району Закарпатської області. Збудована в 1792 році в селі Плоскому (тепер Свалявський район Закарпатської області) та належить до лемківського типу церков, і є традиційним зразком народної монументальної архітектури, розповсюдженої на Закарпатті у XVIII ст.
У 1976 році святиня переїхала до Національного музею народної архітектури та побуту України.
З первинного оздоблення у храмі збереглися фрагменти оригінального іконостаса та ікони апостольського ряду.
Іконостас Покровської церкви на території Національного музею народної архітектури та побуту України
Церкву знову освятили та відкрили для вірян 14 жовтня 1999 року. Нині тут проводяться богослужіння УГКЦ щонеділі та на свята. У 2015 році представники закарпатської громади Києва встановили поблизу храму пам’ятний хрест, присвячений героям Небесної сотні, воїнам АТО та усім, хто віддав своє життя за незалежну Україну.
У нашої церкви, до речі, теж є своя історія. У 1999 році 11 вересня, коли на території музею була пожежа і горіло три архітектурні будівлі, які знаходяться поряд з церквою, то вогонь перекидався з однієї хати на іншу і вітер поніс частинки житньої соломи, які горіли, на церкву. Наші співробітники, які працювали в той день бачили образ Божої Матінки, яка накрила нашу церкву омофором. Святиня дивом вціліла. Важко уявити, що могло трапитися. Вона ж повністю дерев’яна. Після цієї події відомий художник Олександр Охапкін відтворив у своїй картині те, що трапилося. Тепер ця картина один із важливих символів нашої Покровської церкви.
Картина Олександра Охапкіна, яку він написав після пожежі
— Чому українські козаки вважали Богородицю своєю покровителькою?
— Запорізькі козаки не тільки шанували ікону Покрови, а й будували храми. Першу таку церкву козаки звели в 1659 році на Чортомлицькій Січі, а за часів Січі існувало всього 13 Покровських церков (в той час, як 8 — на честь Святого Миколая і 3 — Архистратига Михаїла). За давніми розповідями, запорізькі козаки на Покрову поверталися в основному на зимівлю до своїх хуторів (на Січі в куренях з різних причин лишалась лише частина воїнів). У давнину все робилося за церковним календарем, то ж на Покрову і виникло козацьке свято. Тому не даремно, що саме в цей день вся Україна тепер відзначає День захисників і захисниць. До речі, саме цей день пов’язують зі створенням Української повстанської армії. Наша країна всю свою історію, століттями бореться за можливість жити в своїй країні, на своїй власній землі. Український народ з гідністю та небаченою в усьому світі сміливістю проходить важкий шлях війни за незалежність. Мені здається, що 1 жовтня — це свято всіх тих, хто по-справжньому любить Україну.
Етнографиня Олена Громова з особливим захватом розповідає про козаків
Козаків часто змальовували в поєднанні з музичними інструментами. Виставка авторських народних інструментів із фондової колекції НМНАВУ до Дня козацтва
СВЯТА ПОКРІВОНЬКА ПРИЙШЛА, ПОЧИНАЙ ВЕСІЛЛЯ
— В народному побуті сформувалися свої правила святкування. Що було обов’язковим на Покрову?
— Святково вдягнені люди йшли зранку до церкви та просили Заступницю про добробут і кращу долю родині. На Покрову по селах проходили й храмові свята, коли зустрічалися родини, приїздили в гості родичі, щоб побачитись та разом повеселитись. От тому і народилось в народі прислів’я: «Як почалися жнива, то лежить баба нежива, а як прийшла Покрова — стала баба здорова».
Відродження українських традицій
Після церкви люди прямували на майдани, де могли на ярмарку скупитися: продавали врожай, одяг, взуття, посуд, ікони, весільні атрибути, прикраси тощо. Здавна нормою була благодійність і добрі справи. На Покрову більш заможні люди робили подарунки бідним, нужденним, дітям-сиротам. Могли справити одежину, віддати свої речі, принести продукти, домовитись про допомогу в ремонті хати.
На осінь припадала в селах пора сватань — від Семена (1 вересня) і Другої Пречистої (8 вересня) і до Покрови. А потім наступав період приготування до весіль. Як правило, їх справляли після Покрови і до 15 листопада — до початку Пилипівського посту. Всі клопоти переключалися на планування і проведення весільних церемоній. В народі побутувало прислів’я: «Свята мати Покрова землю вкриває листком, подекуди й сніжком, а дівчат — платком», «Покрова накривала траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат шлюбним вінцем».
Щоб пришвидшити очікуване весілля, на Покрову дівчата зранку бігли в храм, аби першими поставити святкову свічку на скоре заміжжя, про яке просили Богородицю: «Свята Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч і драною хустиною, аби з хорошою дитиною, щоб і з хорошої сторони, щоб свекор як батінько до мене були, свекрівонька як матінка мене прийняли», — просили біля ікони.
Дівчата ворожили на нареченого, щоб хоч уві сні побачити свою пару. На вечір наїдались чогось присоленого, а у Покровоньки просили «прислати судженого з водичкою, щоб дав напитися».
Сучасні молодята поветраються до українських весільних традицій. Фото: з архіву Олени Громової
Виставка українських весільних традицій у Києві « Кохайтеся, чорнобриві…» Фото: з архіву Олени Громової
Ми зараз, до речі, відроджуємо святкування весіль за колишніми українськими традиціями. Нашим Музеєм була організована і проведена виставка «Кохайтеся, чорнобриві…». Присвячена вона одному з найважливіших та найколоритніших обрядів українців — весіллю.
Шанувати все українське. Фото: з архіву Олени Громової
У нас часто одружуються військові. Вони, як ніхто, шанують все українське. Хоча війна змінила світогляд більшості українців. Нарешті ми почали говорити своєю мовою, з гордістю носимо національний одяг, почали вчити свою історію і пишатися нею. Я скажу вам відверто, я 33 роки працюю в музеї. І зараз я бачу, як молодь, і не тільки, почали цікавитися українською культурою, звичаями, традиціями. Культура зміцнює українську державу. Якщо ти знаєш історію свого народу, його традиції, побут — ти маєш міцний фундамент, на якому можна сміливо зводити будинок.
ТРАДИЦІЇ СВЯТА
— Які особливості, прикмети, застереження пов’язували з цим святом?
— У цей день українці обов’язково йшли до церкви, готували медове печиво Покровки (у вигляді сонечок), відвідували хворих та немічних, «заганяли» в хату тепло. За давнім звичаєм на Покрову починали опалювальний сезон, протоплювали хату дровами від плодових дерев зі словами: «Свята Покрова, ти покрий нашу хату теплом, а господарів — добром».
Медове печиво «покровки». Фото з архіву Олени Громової
Гарні українські дівчата. Фото: з архіву Олени Громової
Ну а дівчата на виданні просили собі гарну пару. Вважалося, що шлюб, взятий на Покрову, неодмінно буде щасливим і багатодітним, бо перебуває «під покровом Божої Матері».
А найголовніше — на Покрову молилися за воїнів, які перебувають у походах і захищають Батьківщину. Тому в цей день кожен українець, кожна українка має помолитися за наших захисників і захисниць. Усіх, хто б’ється заради держави. Усіх, хто додає сили Україні. Усіх, хто віддав своє життя заради України.
До теми: У центрі психологічного відновлення «Цінності» збирають не лише унікальні речі, як вишиванки українців, що увійшли в історію, тут шиють ляльки, які рятують від ворожих куль і лікують душевні рани мистецтвом та музикою.
Сніжана БОЖОК, фото авторки «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
