Впродовж останнього часу Київрада підтримала перейменування понад 200 міських топонімів назва яких пов’язана з радянським союзом, російською федерацією та її сателітами. Зокрема, наприкінці минулого року у Подільському районі столиці перейменували вулицю Яблочкова.
Міський топонім виник у середині XX століття як провулок без назви. З 1955 року отримав назву на честь російського електротехніка та винахідника Павла Яблочкова.
У травні минулого року експертна комісія порекомендувала включити цю вулицю до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами.
Єдине зображення Павла Бута. Фото: Вікіпедія
Фото з відкритих джерл
З метою деколонізації столичної топоніміки шляхом рейтингового електронного голосування в додатку «Київ Цифровий» було обрано нову назву цієї вулиці. Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 7 030 голосів набрала пропозиція — Павла Бута. Нова назва запропонована на честь гетьмана Війська Запорозького Низового, керівника повстання 1637 року.
За результатами голосування та на основі експертних висновків депутатський корпус Київської міської ради підтримав рішення щодо перейменування вулиці Яблочкова на Гетьмана Павла Бута.
Ця історична постать вважається досить цікавою, загадковою та суперечливою. Варто згадати, що Павло Бут мав безліч прізвиськ, а на Січі його знали під іменами: Павло Михнович, Карпо Павлюк, Баюн, Полурус, Гудзан, Павлюга, Палій і навіть… Паулус.
Точна дата народження козака залишається невідомою. Переважна більшість дослідників стверджує, що він, ймовірно народився у Чигирині та мав прізвище Михнович.
У 1620-х роках Павло подався на Січ. Фото ілюстративне з відкритих джерел
Відомий сучасний історик Тарас Чухліб зазначає:
«Року Божого 1596-го, у переддень святих Петра і Павла, у родині українського шляхтича Михна з містечка Чигирина народився син, якого хрестили Павлом. Очевидно, що з дитячих років Павло був добре знайомий з Богданом Хмельницьким, адже той також народився і зростав на Чигиринщині у той самий час».
Однак існують і інші версії його походження, деякі історики навіть припускають, що Павло міг бути турком за походженням, який з особистих мотивів міг перебігти до українських козаків, хреститися і вступити до Запорізького братства.
Відомостей про дитячі та юнацькі роки майбутнього Гетьмана не залишилося.
Тарас Чухліб зазначає, що у 20-х роках XVII століття Павло Михнович подався на Січ, де брав участь у багатьох походах запорожців до Османської імперії та Кримського ханства. Січовики дали молодому козакові прізвисько «Бут» (з тюркських мов — «перекладач», «товмач») за його здібність до опанування чужоземних мов, зокрема, татарської.
Павло Бут активно брав участь у походах запорожців. Фото ілюстративне з відкритих джерел
У 1628 році чигиринський козак Павло Бут під проводом гетьмана Михайла Дорошенка відправився до Кримського ханства. Тут українці допомагали хану у боротьбі з непокірною Буджацькою ордою на чолі з мурзою Кантеміром. В одній із невеликих сутичок молодий козак потрапив до полону, але влітку 1630 року втік з-під Ізмаїла. Після цього він повертається до Чигиринського реєстрового полку, де невдовзі стає сотником.
Як один зі сподвижників гетьмана Івана Сулими, який у 1635 р. підняв повстання проти Речі Посполитої та зруйнував «найнеприступнішу польську фортецю Кодак» (біля сучасного міста Дніпро).
Разом з Іваном Сулимою він був заарештований, доставлений до Варшави, але гетьмана четвертували, розвісивши тіло на міських стінах Варшави, а Павло Бут (Павлюк) був помилуваний і відпущений завдяки заступництву великого канцлера Речі Посполитої Томаша Замойського (мотиви вчинку канцлера викликають жваві дискусії серед істориків).
Гетьман Іван Сулима. Колаж з відкритих джерел
За однією з версій, Павла Бута помилували на прохання турецького посла. Це дійсно виглядає досить дивно, бо поляки ніколи не милували активних учасників повстань, захоплених зі зброєю в руках. Саме цей епізод і дає підставу істориками говорити про можливе турецьке походження Павлюка.
Повернувшись з Варшави, Павло Бут (Павлюк) організовує потужне антипольське повстання 1637 року (за десять з половиною років до початку війни Богдана Хмельницького у січні 1648-березні 1654 рр.), що охопило величезну територію від Запорізької Січі до Ніжина на півночі та від Білої Церкви до Полтави на сході.
Дослідники його постаті стверджують, що саме він був одним з перших ватажків козацьких повстань, хто безпосередньо перед виступом провів певну «пропагандистську» роботу, випускаючи звернені до народу універсали. Він, звертаючись до простих селян, писав, що «всякий, хто захоче стати козаком, не може більше вважатися підданим панів».
У 1637 році Павло Бут організував потужне антипольське повстання. Фото ілюстративне з відкритих джерел
Після цього, селяни масово виганяли панів і записувалися в козацтво, хоча рівень військового вишколу колишніх селян і їх озброєння був достатньо низьким. З 23 тисяч повстанців 17 тисяч взагалі не мали ніякого бойового досвіду, так само як і серйозної зброї, крім кіс і вил.
Звичайно, його не можна було порівняти з польсько-шляхетським каральним військом на чолі з гетьманом Миколою Потоцьким, який топив у крові повстання за повстанням, але й сам втратив близько 1.5 тисячі воїнів. Тоді Микола Потоцький запропонував переговори, а особистий представник короля та православний магнат Адам Кисіль гарантував українцям помилування.
Але суд шляхти у Варшаві засудив козаків до жорстокої страти.
За деякими даними, його четвертували, за іншими — здерли з нього шкіру живцем. Страчені були й чимало його соратників. За спогадами тогочасних людей, вся дорога від Дніпра до Ніжина була заставлена кілками з посадженими на них козаками та селянами…
Попри поразку у війні 1637 року, козацьке військо набуло великого досвіду. Адже у тих подіях поряд з Павлом Павлюком брали участь багато козацьких старшин (серед них і Богдан Хмельницький), які зробили висновки зі своїх невдач, модернізували стратегію і тактику й через десять років змогли перемогти одну з найкращих армій Східної Європи, створивши Українську козацьку державу.
***
Нагадаємо, що Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: на Оболоні з’явилася вулиця Гетьмана Данила Апостола
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
