Виставка відкрита до дня, коли українці схиляють голови у жалобі й запалюють поминальні свічки, вшановуючи мільйони невинних жертв організованого радянською владою голоду. Експозицію назвали «Намір». І ключове в ній — це демонстрація спеціального наміру росіян вчиняти свої злочини проти українців.
Вивезення зерна та продовольства з України у 1932-33 роках та зумисне бомбардування міст та сіл з цивільними людьми — очевидний намір геноциду, який здійснює росія.
«Геноцид — інструмент поневолення народів, який використовувала російська імперія протягом всієї своєї загарбницької історії. Нинішня російська влада, як свого часу і радянський союз, не відмовилися від своєї мети — знищити українську націю», — сказав т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Ростислав Карандеєв, т.в.о. міністра МКІП та Леся Гасиджак, директорка Національного музею Голодомору-геноциду на відкритті виставки «Намір».
Він закликав усі країни світу визнати Голодомор в Україні геноцидом, а також не мовчати про повномасштабну війну та злочини росіян сьогодні.
Немає сірого, зазначив Карандеєв щодо воєнних злочинів рф, є чорне і біле. Правда і неправда. А той, хто мовчить про нинішню війну, є співучасниками злочинів кремля.
Директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак розповіла, що в експозиції є переклички доль українців, які пережили часи геноциду у 1932-33 роках, та тих, хто потрапив під тортури геноциду з боку росії у час великої війни.
Леся Гасиджак, директорка Національного музею Голодомору-геноциду на відкритті виставки «Намір».
У експозиції «Намір» є два щоденники очевидців геноциду. Один написаний у 2022 році, а інший — у 1961. Це щоденник закатованого на Харківщині письменника Володимира Вакуленка та щоденник, в якому записав особисті спогади у 1960-х роках вчитель фізики з Боярки, Лаврін Нечипоренко про пережитий Голодомор-геноцид на батьківщині, в Житомирщині з назвою «33-й рік».
Щоденник Лавріна Нечипоренка з Боярки, де він описав, що пережив у часи Голодомору.
Володимир Вакуленко був жорстоко вбитий і похований у братній могилі. А Лаврін Нечипоренко зазнав переслідувань з боку КДБ. Його спогади дивом вціліли й у 2022 році стали надбанням Національного музею Голодомору-геноциду.
МВС на відкритті виставки «Намір» передало музею Голодомору-геноциду фонд зацифрованих справ, які раніше були не доступними для загального доступу.
Представник МВС передав Національному музею Голодомору-геноциду 1022 справи про злочини часів Великого Голоду в Україні.
Це 1022 справи про злочини періоду Голодомору.
Найстрашніше, що 99% цих справ стосуються канібалізму.
У цих справах можна чітко відслідкувати, що голод — це страшна зброя. Він впливає на свідомість й доводить до божевілля. Аналізуючи справи цього періоду, очевидно, що пік смертності та канібалізму припадає на червень-липень 1933 року.
Інна Ящук, державний секретар Міністерства внутрішніх справ, розповіла про страшний зміст справ, які МВС передало до музею.
«Відкриття сьогоднішніх справ, дасть можливість злочинам не повторюватись. Бо не покараний злочин, має можливість повторитися знову. Мені здається, що той злочин, який чиниться зараз на території нашої держави, це через те, що злочин Голодомору не був чесно покараний. Я щиро вірю сьогодні, що ці 1022 відкритих справи знімуть вагання багатьох країн щодо визнання Голодомору геноцидом проти української нації», — розповіла державний секретар Міністерства внутрішніх справ Інна Ящук.
Молода дівчина дізнається про факти геноциду, які чинить росія в час війни в Україні.
Студенти читають книгу пам’яті у Національному музеї Голодомору-геноциду.
Полковник Віталій Бідний, т. в. о. начальника Центру досліджень воєнної історії ЗСУ, наголосив, що ця виставка, має стати застереженням від повторення таких злочинів у майбутньому:
«Повномасштабна війна супроводжується чисельними звірствами та загибеллю цивільного населення. Російський агресор не полишає спроб, розпочатих 90 років тому, коли він вчинив геноцид українського народу. Я вважаю, що ця експозиція буде приводом для всебічного обговорення, осмислення цих подій та подальшого застереження від того, аби такі злочини більше не повторювалися».
Полковник Віталій Бідний, т. в. о. начальника Центру досліджень воєнної історії ЗСУ.
«Росіяни з 91-го року заперечували Голодомор. Потім вони заперечували українців як націю, Україну — як самостійну державу. Тепер вони почали загарбницьку війну і свої злочини проти нас», — каже завідувачка експозиційно-виставкового відділу Музею Голодомору Яна Гринько.
Хліб — експонат виставки «Намір» у Національному музеї Голодомору-геноциду.
Уламок російського снаряда, яким пошкоджений трактор фермера з Бородянки на Київщині у 2022 році під час тимчасової окупації рф Київщини.
Зерно — серед експонатів виставки «Намір».
За її словами, геноцид, у класифікації міжнародних злочинів відрізняється тим, що необхідно довести намір, що злочинець хотів знищити певну групу населення — расову, релігійну, етнічну, національну.
Саме тому експозиція до 90-річчя організованого радянською владою масового голоду в Україні у 1932-33 роках, має назву «Намір».
Яна Гринько пояснила, що сучасні росіяни мають на меті вбити українських військових, вчителів, журналістів, активістів, словом всіх тих, хто має активну позицію і доносить її до суспільства. А всіх інших українців росія планує «перевиховати».
Відвідувачі виставки «Намір» фотографують експонати.
Залишки від трактора, який належав фермеру з Бородянки, машину знищили російські війська у 2022 році.
З усіх воєнних злочинів, які вже вчинили й нині чинять росіяни в Україні, у музеї в експозицію «Намір» взяли саме геноцидні.
Сучасна рф, як і срср використовували голод, як зброю. Недарма в експозиції «Намір» є зерно, яке намагались приховати від влади селяни у 1932-33 роках та зерно, передане з Одеського морського порту, обгоріле через прицільне бомбардування росією зернових терміналів.
Данило Лубківський підкреслив, що крім наміру є й мотив у геноцидних злочинах рф щодо України.
Данило Лубківський, директор Київського Безпекового Форуму, представник Фонду Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» наголосив на мотивах, які підштовхують росію до злочинів. Він зазначив, що для того, щоб знищити народ, має бути намір.
«Але хочу сказати не тільки про намір, а й про мотив. Мотив — це одвічна ненависть москви до України. Мотив — це заздрість, бажання перейняти те, що їм не належить, але що вони дуже хотіли б мати. Геноцид 1932—1933 років — це була війна страху перед українцями, бо Сталін вважав загрозою для Радянського Союзу бажання українців мати свободу. Сьогоднішня війна проти України — це не тільки війна, щоб встановити контроль над Україною, а війна безсилля, тому що росія не має жодного сучасного проєкту бачення майбутнього і щоб сформувати це майбутнє, їм потрібно захопити Україну. Це і є мотив, із якого походить намір. Але Україну не вдасться зламати. Ми переможемо», — наголосив Лубківський.
Хустка жінки, яка опинилась на засланні на Півночі срср, коли радянська влада депортувала сотні тисяч українців.
«Штрикач», яким представники радянської влади протикали землю, шукаючи приховане селянами зерно.
У експозиції виставки «Намір».
Виставку «Намір» підготували в партнерстві з Центром дослідження воєнної історії Збройних сил України за підтримки фонду Арсенія Яценюка «Відкрий Україну».
Експозиція «Намір» триватиме до 3 березня 2024 року.
Українців покарали Голодомором за здобуту та втрачену державність: інтерв’ю з Лесею Гасиджак. Леся Гасиджак розповіла про поповнення колекції музею, просвітницькі кампанії за кордоном та чи допоможе Канада добудувати другу чергу Національного музею Голодомору-геноциду.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
