Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. Її батько — педагог, який знав 12 мов. Його засудили на 10 років таборів як «ворога народу».
У видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» розповіли цікавий епізод з життя родини.
«Наприкінці 1930 року до тата Ліни Костенко прийшли з обшуком енкаведисти. «Показуй, де ти ховаєш зброю?» — грізно спитали вони. Василь Костенко усміхнувся і, як виявилось, пророчо кивнув на колиску, де спала маленька Ліна: «Отам»…
Перший вірш 11-річна Ліна написала на стіні окопу, де разом із батьками ховалася під час Другої світової війни. Уперше опублікувала свою поезію, коли їй було 16 років.
У радянські часи вона брала активну участь у дисидентському русі. 1965 року Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. 1968 року написала листи на захист В’ячеслава Чорновола. За свою непрохитну позицію була надовго виключена з літературного процесу. «Епоха несприятлива — ламала іще в колисці геняім хребти», — написала колись Ліна Костенко, але їй хребет зламати не змогли. Понад 15 років вона писала «в стіл», її не друкували, але вона вистояла.
Серед найвідоміших творів — «Берестечко», «Маруся Чурай», збiрки поезії «Вiтрила», «Проміння землі», «Сад нетанучих скульптур», прозовий роман «Записки українського самашедшого».
У домашніх бібліотеках багатьох українців обов’язково є книжка Ліни Костенко. Вона є найцитованішою українською письменницею.
«Її називають Королевою української поезії ХХ століття, яка «в часи безвір’я повертала людям віру у слово, а також такі поняття, як гідність, національна честь і самоповага, — зазначив лауреат Шевченківської премії Іван Малкович. — У домашніх бібліотеках багатьох українців обов’язково є книжка Ліни Костенко. І найцитованішим сучасним українським письменником є теж вона.Вона була і є «альтернативою всякій неправді». В наші дивні, незрозумілі часи, коли ходимо понад прірвою, маємо все ж один безсумнівний привілей — жити в її епоху, надихатися її Високим Словом».
«У кожної нації своя хвороба. У росії — невиліковна», — написала багато років тому Ліна Костенко. Сьогодні в цьому переконалися усі. Їй належать пророчі слова: «І жах, і кров, і смерть, і відчай, і клекіт хижої орди, маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди».
Ліна Костенко на врученні орлену Почесного легіону. Фото: Борис Корпусенко
14 липня 2022 року у день Національного свята Французької Республіки посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив українській письменниці та поетесі Ліні Костенко орден Почесного легіону. Приналежність до ордена Почесного легіону є найвищою відзнакою та офіційним визнанням особливих заслуг у Франції.
«Світ поділяється на чуму та на її жертв, і мій вибір — не стати на бік чуми. Це взагалі був девіз шістдесятників — не стати на бік чуми, а тепер це вже альтернатива для всього людства, тому що вібріони чуми нікуди не зникли, як і передбачав Камю, і ці вібріони росли, наливалися люттю і зараз обрушилися на Україну у формі найпотворнішої війни», — зазначила тоді Ліна Костенко.
Приєднуємось до привітань мільйонів шанувальників улюбленої поетеси і бажаємо Ліні Василівні здоров’я, невичерпного натхнення, мирного неба і Перемоги над московською ордою!
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
