Колишній киянин повернувся з Канади в Україну, щоб допомагати армії

Новину про початок повномасштабної війни в Україні Володимир Васильович дізнався з повідомлення CNN. Через 7 годин після того, як воно сталося — така часова різниця між Україною та Канадою.

Народився він у Василькові, але практично все життя прожив у столиці. Тут він закінчив ПТУ, працював на заводі «АТЕК», а потім «Більшовик». За сімейними обставинами років понад 10 років тому опинився у Канаді. На той час у Північній Америці облаштувалися його син та дочка.

Працювати пішов на завод із виготовлення броньованих машин. Робота була важка, але звична.

«У Канаді, щоб щось мати, треба дуже багато працювати. Дуже. Так, це гарна і забезпечена країна, з високим рівнем життя, але скільки б там не жив десь раз-два на рік їздив на Батьківщину. Тягне мене сюди», — розповів пан Володимир.

Волонтери плетуть сітки у великих обсягах. Фото: Борис Корпусенко

Так сталося, що він не надто і намагався влитися у середовище, в якому був. Робота і сім’я забирали практично весь час, щоб тісніше спілкуватися, ніж чемні вітання, між сусідами. А от інформацією з України цікавився постійно. Інтернет і підписка на чимало популярних медіа дозволяли бути в курсі подій. Та й американські ЗМІ чимало уваги приділяли висвітленню «кризи» між Росією чи Україною.

Проте, якщо до 24 лютого новини можна було дивитися і відсторонюватися. То після цього уже не міг. Почав збиратися в Україну, витримавши непросту розмову із дружиною та рідними. У Київ він потрапив у середині травня 2022 року. З Канади до Польщі летів літаком, а потім із Варшави до Києва добирався поїздами. Коли прибув у столицю, то подався у військкомат. Там вислухали пенсіонера і порадили повертатися і сидіти з онуками.

Але чоловік не для того подолав пів світу, щоб просто здатися. Почав шукати, де може бути корисним. Майже випадково натрапив на спільноту, що плела маскувальні сітки у місцевій школі. Прийшов до них, запропонував свою допомогу і від неї не відмовилися. Сітки — розхідний матеріал. Їх потрібно багато і постійно. А робочих рук, які б плели, ніколи не бувало забагато.

Для плетіння сіток завжди потрібна допомога. Фото: Борис Корпусенко

Отак чоловік втягнувся у плетіння, роззнайомився із тими, хто приходить: чоловіками і жінками різного віку. Серед волонтерів чимало переселенців зі сходу, людей, які втратили дім, майно і роблять усе можливе і неможливе, аби росіян вигнали з України.

Провівши літо у школі «заплітальники» перебралися у торговельний центр, де їм виділили окреме просторе приміщення. Щодня туди приходять десятки людей, щоб попрацювати — хто годину, хто дві, хто на пів дня. Є такі, хто з’являється тільки у вихідні, бо влаштувався на роботу. Але всі вони, як одна велика сім’я, що підтримує і допомагає.

«Мабуть, найбільше у Канаді сумував за оцим відчуттям спорідненості, яке є в Україні. Так, тут чимало недоліків, низька працездатність, велика розслабленість. А Канада — це країна переселенців, де багато роботи і відчуття безпеки, але я просто не уявляю собі, щоб там так багато людей стільки часу і зусиль виділяли для допомоги ближнім», — зізнався Володимир.

Волонтери плетуть сітки. Фото: Борис Корпусенко

Був момент, коли йому необхідно було повернутися в Канаду, оформити документи. Коли чоловік поїхав за океан його знайомі з плетіння сіток мало не укладали парі про те, чи повернеться цей дивак. Але рівно через два місяці він знову був у Києві, подолавши океан і витримавши досить незручну дорогу наземним транспортом.

«Зараз у нас ще по плану пізнє літо, — розповідає чоловік, і показує, як перетягують і закріпляють шматочки тканин через сітку. — Але, будьмо реалістами, скоро буде і зима, потрібні будуть інші кольори і „кілометри“ інших сіток. Зараз бачу, що чимало людей „стомилися“ від війни. Шукають чим би зайнятися, щоб розважитися. Так от, нагадую, що для того, аби перемогти нам потрібно триматися разом, докладати спільні зусилля. Не всі можуть воювати — це правда, але багато хто може і повинен якось допомагати нашій армії».

Один день із життя волонтерів спільнота БО «Фонд суспільної допомоги»

До слова, спільнота БО «Фонд суспільної допомоги», є однією з найбільших в Україні з плетіння маскувальних сіток. Вони уже виготовили майже 80 тисяч кв. метрів.

Сітки роблять відповідно до запитів військових частин. Виготовлення залежить від кількості людей, які долучилися до процесу. У спілки вже є внутрішній рекорд — 468 квадратних метрів сіток, сплетених всього за один день. Крім сіток, вони ще друкують на 3-Д принтері перископи, виготовляють свічки й навіть допомагають шити із вітрил ноші для поранених.

У волонтерів є справжня стіна пошани, заповнена подяками від різних військових підрозділів. Є у них і прапор з автографом головнокомандувача генерала Валерія Залужного.