Художник Ілля Рєпін та його провулок у Києві. Колаж: Наталія Слінкіна
Його звикли вважати великим російським художником, хоча Ілля Юхимович народився в місті Чугуєві на Харківщині губернії в сім’ї козака, а його життя та творчість нерозривно пов’язані з Україною.
За останній рік Київрада підтримала перейменування близько 100 вулиць, провулків та площ, назви яких пов’язані з росією та радянським минулим. Зокрема нову назву одержав провулок Івана Шишкіна на Татарці, який з серпня минулого року має ім’я Іллі Рєпіна.
Він з’явився на мапі нашого міста ще на межі ХІХ-XX століть та спершу мав назву Святославський або вулиця Святослава на честь київського князя Святослава. А з 1939 року — російського художника Івана Шишкіна (1832-1898).
З минулого року провулок має назву Іллі Рєпіна (1844-1930). Життя і творчість митця нероздільно пов’язані з Україною, її історією та народним побутом.
Ілля Рєпін народився в українській козацькій родині біля Харкова і провів свою юність в Україні. Батько хлопця Юхим походив зі старовинного козацького роду Ріп, але згодом один пращурів митця вирішив «облагородити» прізвище на російський кшталт — і став Рєпіним.
В малого Іллі рано проявився талант до малювання, коли його двоюрідний брат Трохим Чаплигін приніс фарби в дім хлопчика. Відтоді Ілля вже ніколи не розлучався із пензлем, як він пізніше згадуватиме:
«Фарб я ще ніколи не бачив і з нетерпінням чекав, коли Трохим буде малювати фарбами. Перша картинка — кавун — раптом на наших очах перетворилася на живу. Але ось було чудо, коли зрізану половину другого кавунчика Трохим розфарбував червоною фарбою жваво і соковито, що нам захотілося навіть їсти кавун; і коли червона фарба висохла, він тонким пензликом зробив по червоній м’якоті подекуди чорні насіння…».
Портрет матері Тетяни Рєпіної, Чугуїв, 1867 рік. Фото: Вікіпедія
Портрет батька Юхима Рєпіна. Фото: Вікіпедія
Коли хлопчику виповнилося 11 років, його відправили до чугуївської школи топографів, однак провчившись два роки Ілля зрозумів, що його приваблює творчість, тож він йде підмайстром в іконописну майстерню, де його вчителем стає Іван Бунаков.
Про свого першого наставника митець згадуватиме: «Мій учитель, Іван Михайлович Бунаков, був чудовий портретист та дуже талановитий живописець».
У 1863 році Ілля Рєпін вирушив до Санкт-Петербурга, мріючи про навчання в Академії мистецтв. Однак, перша спроба була невдалою, тож молодий митець був змушений підробляти, фарбуючи дахи та екіпажі.
Перший автопортрет художника, подарований з підписом його доньці. Фото з відкритих джерел
Ілля Рєпін у молодому віці. фото: Вікіпедія
Ілля Рєпін «Автопортрет». Фото: Вікіпедія
Паралельно юнак вступив до Рисувальної школи Товариства заохочення мистецтв і Артілі художників Івана Крамського. Згодом він успішно складає вступні іспити до Академії мистецтв, де став одним з кращих учнів.
За особливі успіхи у навчанні був нагороджений золотою медаллю, а згодом впродовж 6 років стажувався у Парижі.
Одна з найвідоміших ранніх картин художника «Христос воскрешає доньку Іаїра». Фото: Вікіпедія
У 1876 році Рєпін на рік повернувся в Чугуїв, потім жив у Москві та в Петербурзі.
З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Світ мистецтва» (з 1890 року).
«Відпочинок» портрет Віри Рєпіної, дружини художника, 1882 рік. Фото: Вікіпедія
Ілля Рєпін з дружиною та дітьми. Фото з відкритих джерел
Творча спадщина митця є величезною. Впродовж 68 років він створив понад 1000 творів. Ілля Рєпін є видатним майстром історичної та жанрової картини, неперевершений портретист, блискучий колорист, автор епічних полотен.
Значне місце у його творчості завжди посідала українська тема. Він часто зображував українських людей, пейзажі та архітектуру у своїх роботах, попри те, що більшу частину свого життя прожив далеко від рідного краю.
Портрет українки біля тину.1880ті роки. Фото з відкритих джерел
Портрет дівчини в українському костюмі, 1875 рік. Фото з відкритих джерел
Українська тематика відображена у багатьох його картинах, найвідомішими серед яких є такі шедеври як «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (один варіант зберігається у Санкт-Петербурзі, другий — у Харкові), «Вечорниці», «Гайдамака», «Чорноморська вольниця», «Гопак», «Солоха і дяк» та інші.
Крім того, він ілюстрував твори Миколи Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» та книги свого близького друга Дмитра Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини та переказах народу» (1887).
Ілля Рєпін «Вечорниці», сторена митцем у якості протесту проти заборони української мови та культури. Фото: Вікіпедія
Також у різний час митець створив декілька жіночих портретів в українських костюмах. Жіноча краса та врода справили на художника неабияке враження.
«Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком». І ще про українок: «А які на них дукати, намиста!! Головні пов’язки, квіти!! А які обличчя!! А яка мова!! Просто чарівність, чарівність, чарівність!!!».
Один з варіантів картини «Запорожці пишуть листа турецькому Султанові». З колекції Харківського художнього музею.
Найбільш відомим твором української тематики стала знаменита картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яке має 4 варіанти.
Над його створенням художник працював 11 років. А усі персонажі змальовані з реальних людей того часу. Чимало хто з них були відомими діячами, зокрема і провідними представниками української інтелігенції.
За свідченням біографів митця, щоб намалювати своїх «запорожців» Ілля Рєпін співпрацював в Україні з найкращим знавцем історії козацтва — Дмитром Яворницьким, з яким його поєднувала багаторічна дружба.
Ще одним близьким другом митця був журналіст Володимир Гіляровський, з яким він тривалий час листувався українською мовою. Навіть написав віршоване привітання «Доброму козакові, щирій душі», знову таки, українською мовою.
Ілля Рєпін завжди підтримував зв’язок з батьківщиною. Фото: Вікіпедія
Також художник допомагав Спілці образотворчих мистецтв імені Василя Верещагіна в Миколаєві, під його керівництвом навчався онучатий небіж Тараса Шевченка — Фотій Красицький, а також відомі українські митці: Олександр Мурашко, Микола Пимоненко та інші.
Після встановлення радянської влади, останню чверть життя митець прожив у Фінляндії, у своїй віллі «Пенати» в селищі Куоккала, де написав низку картин та мемуари, а також свою знамениту книгу «Далеке близьке».
Художник за роботою. Фото з відкритих джерел
Автопортрет у майстерні 1915 рік. Фото з відкритих джерел
До останнього подиху художник лишався справжнім трудоголіком. Ще в досить молодому віці через постійну перевтому його права рука почала німіти, а пізніше зовсім відмовила. Митець був змушений вивчитися писати лівою рукою.
За спогадами близьких, навіть перед смертю Ілля Юхимович водив рукою по повітрю, вважаючи, що працює над своєю останньою роботою.
Ілля Рєпін у своїй майстерні в селищі Куоккала у Фінляндії. Фото з відкритих джерел
Життєвий шлях митця завершився 29 вересня 1930 року у віці 86 років.
За останньою волею художника, його мали поховати у рідному Чугуєві. Однак, через панування в Україні більшовицької влади художника поховали у парку поблизу його будинку і пагорба, який він називав Чугуєвою гіркою.
Твори видатного митця є окрасою багатьох музеїв, зокрема і Київської картинної галереї, де зберігаються 62 роботи митця: 16 твори живопису та 46 графічних. Також, біля музею у 1984 році був встановлений пам’ятник видатному художнику.
Пам’ятник Іллі Рєпіну біля Київської картинної галереї. Фото з відкритих джерел
Нагадаємо, що з 1955 до 1992 року вулицею Іллі Рєпіна називалася сучасна вулиця Терещенківська, якій потім повернули її історичну назву.
«Вечірній Київ» запитав у члена Комісії з питань найменувань при Київському міському голові Тиміша Мартиненка-Кушлянського, чому саме зараз вирішили повернути Іллю Рєпіна.
— Багато років серед киян був запит на це і по-друге, відомий факт, що Ілля Рєпін був українцем і значна кількість його робіт зображають Україну, її побут та знакові епізоди української історії, — зауважує Тиміш Мартиненко-Кушлянський.
— Зараз багато мовознавців стверджують, що правильне написання прізвища художника — Ріпин, а не Рєпін. Чому саме комісія зупинилася на другому варіанті?
— Щодо Ріпина — тут мені складніше прокоментувати, бо у таких питаннях ми керуємось виключно рекомендаціями мовознавців. Мовознавці, які присутні у топонімічній експертній групі не порушували питання написання його прізвища. Наскільки я розумію, це питання наразі лишається дискусійним, а якщо ми не маємо усталеного бачення написання, то впроваджувати у топоніміку дискусійний варіант — це безвідповідальна позиція. Але якщо серед фахівців буде знайдено консенсус з приводу Ріпина, то назву провулку завжди можна буде уточнити, — вважає пан Тиміш.
Раніше «Вечірній Київ» писав: чи з’явиться у Києві вулиця Рєпіна?
***
Нагадаємо, що за останній рік Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: вулиця в Бортничах одержала ім’я видатного українського художника та киянина Сергія Світославського.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
