Вишиті розповіді — вигадані, але опираються на досвід реальних людей.
Проєкт «Вишиті болем» презентує п’ять рушників, в кожному з яких закодовані узагальнені спогади жінок про жахливі події.
Сьогодні, 26 січня, у холі станції метро «Золоті ворота» відкрили виставку «Вишиті болем». Проєкт присвячений підтримці людей, які пережили насильство під час війни.
Як допомогти постраждалим
З початку повномасштабного вторгнення росіяни не гребують жодною зброєю. І насильство в усіх можливих формах є одним з видів зброї, зокрема, сексуальне насильство. Про це на презентації зазначила організаторка проєкту, керівна партнерка агенції One health Наталія Ольберт-Сінько.
Керівна партнерка агенції One health Наталія Ольберт-Сінько.
«Скільки таких випадків було насправді, ніхто не знає. Генпрокуратура повідомляла про 155 задокументованих випадків, але міжнародні організації говорять, що їх в рази більше, — підкреслила вона. — Люди мовчать. Не готові про це говорити. Але це дуже важливо, щоб ми змогли допомогти. Для цього у середині 2022 року запустили платформу „Далі є“, де розміщена вся інформація про допомогу — медичну, юридичну, психологічну».
Психологиня онлайн-платформи Safewomenclub Інна Михальова.
Чому ж постраждалі не готові ділитися та як їх підтримати, пояснила психологиня онлайн-платформи SafeWomenHub Інна Михальова.
«Тема насильства, зокрема, сексуального, була тривалий час табуйована. Але це найтравматичніший досвід у житті постраждалого. Безпорадність та ізоляція є ядром травми. Бар’єрами постають почуття сорому і провини, — розповіла вона. — Люди втрачають найважливіше: довіру до оточення, світу. Травма лікується через контакт, відновлення довіри. Найбільше в цій ситуації людина потребує підтримки. Не треба давати поради: викинь це з голови, перестань переживати, перемкнись.
Треба дати час людині, щоб вона самостійно це зробила. Поступово повернула контроль над своїм життям. Такі люди є серед нас, тому варто бути уважними, емпатійними. Підіймати цю тему, щоб постраждалі розуміли, що суспільство до них небайдуже, визнає їх досвід травматичним та надскладним. І доносити інформацію, куди звернутися за допомогою».
В орнаментах поєднується традиція та сучасність,
Історії у рушниках
Найбезпечніше говорити про такі травматичні події мовою мистецтва, через творчість. Організатори проєкту обрали зробити це ще й з урахуванням народних традицій — через рушник.
Вишиті розповіді — вигадані, але опираються на досвід реальних людей, котрі зазнали сексуального насильства від російських військових і наразі перебувають на шляху відновлення.
Це узагальнені історії, які допомогли написати психологи, що працюють з постраждалими. Подаються вони не прямою мовою спогадів, а через опис психологів.
Креативна директорка агенції One health Анна Лаунець.
«Коли працювали над проєктом, нас вразив масштаб трагедії й невибірковість. Жертвами сексуального насильства стають жінки, чоловіки діти, — поділилася креативна директорка агенції One health Анна Лаунець. — Вразило мовчання людей, які потребують, але не здатні звертатися за допомогою. Пряма мова не працює, ми почали шукати іншу. Універсальну мову мистецтва. Прийшли до рушника.
Сьогодні ми шукаємо опору та порятунок в національній ідентичності. Рушники — це вдалий образ, потужний ритуальний предмет, що супроводжував українців на всіх етапах життя. Це замовляння, виражене в символах. Кожен символ має своє значення і повідомлення. А разом це побажання пройти хороший шлях».
Історії, створені за реальними фактами, на візерунки орнаменту переклав дизайнер Богдан Гдаль. Крім традиційних символів, створив нові, що відповідають сучасності.
Тетяна Серебреннікова розказую про символи рушників.
Втілити ідеї на рушниках допомогла етнографиня та експертка з вишивки Тетяна Серебреннікова разом з майстринями.
«Вони представляють різні регіони України і символічно описують історії, — зазначила вона. — У нас впізнавана Київщина і Полісся, є центральна Україна, Херсонщина і рушник, який наслідує традиції козацького бароко. Всі різні за техніками. В основі кожного орнаменту — дерево життя, що символізує шлях людини й життя на своїй землі, генетичну пам’ять, рід та коріння. А зернятка і зірочки над кроною дерева означають мрії, прагнення та краще майбутнє».
Так, для рушника з Київщини використали історії жінок з Ірпеня та Бучі. Називається «Історія жінки, яка не змогла залишити домівку». Героїня не схотіла поїхати, пережила окупацію. Не маючи їжі, була змушена зарізати козу. Пережила сексуальне насильство, але намагалася це забути заради родини. На певний час виїхала з міста, потім повернулася і допомагає іншим як медсестра.
Кожен символ на рушнику має своє значення.
На рушнику зображені кізка, жінка з квіткою як символ відновлення, допомоги та повернення до звичного життя. Багато в орнаменті й червоно-чорних квадратиків: червоні — то здобутки, а чорні — то втрати нашого життя. Також є сірі квадратики, які символізують туман травми, про який йдеться в кожній історії, коли людина намагається стерти з пам’яті травматичну подію.
У проєкті розповідають про жінок, що двічі пережили окупацію, що втратили свій дім і були змушені будувати нове життя в іншому місті.
Детальніше про рушники та історії можна почитати на сайті проєкту.
Майстрині працюють ще над двома рушниками.
Виставка триватиме впродовж тижня із 26 січня до 2 лютого. Далі проєкт планується представити в інших містах України.
Мистецький проєкт «Вишиті болем» створений в межах проєкту «Жіноче лідерство: на шляху відновлення України», а також є продовженням інформаційної платформи «Далі Є» у рамках українсько-швейцарського проєкту «Психічне здоров’я для України», покликаного допомогти людям, які пережили сексуальне насильство на війні. Зокрема, на платформі міститься необхідна інформація для тих, хто пережив сексуальне насильство під час війни: як та де можна отримати медичну, психологічну, юридичну та правову допомогу тощо.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
