Диригент Стефан Турчак. Фото з архіву Національної опери України
З ім’ям цього видатного диригента пов’язані найбільш знакові та яскраві сторінки українського оперно-балетного і симфонічного виконавського мистецтва другої половини XX століття.
28 лютого виповнюється 85 років з дня народження Стефана Турчака (1938-1988) — одного з найвидатніших українських диригентів XX століття, народного артиста, Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка.
Народився майбутній музикант у селі Мацковичі біля Перемишля (нині Польща) в родині хліборобів. Музика відігравала важливу роль у житті сім’ї: його батько був учасником театрального гуртка, самостійно навчився грати на скрипці та сопілці. Мати мала гарний голос та співала у церковному хорі.
Стефан Турчак вважається одним з найвидатніших українських музикантів ХХ століття. Фото:
Малий Стефко вчився грати на старенькій скрипці, подарованій дідусем. Хлопчик грав щодня, підбираючи мелодії на слух. Навчаючись у школі хлопчик стає активним учасником художньої самодіяльності, співає в аматорському хорі та грає в оркестрі народних інструментів.
У 1947 році, під час операції «Вісла», родину примусово вивезли в Радянську Україну. Сім’я Турчаків оселилася у Дублянах поблизу Львова.
Коли Стефану виповнилося 12 років, його мама померла, а сам хлопчик залишився жити з бабусею та дідусем. За родинними спогадами, саме вони підтримували у його прагненні стати музикантом.
Тож, за декілька років він стає студентом Львівського музично-педагогічного училища імені Філарета Колесси. Цей авторитетний мистецький заклад, де сформувалася ціла плеяда авторитетних митців, стала першою сходинкою у формуванні майбутнього диригента.
Стефан Турчак на репетиції. Фото з родинного архіву
Стефан Турчак обговоює з колегами постановку майбутньої вистави. Фото з аріхву Національної опери України
В училищі молодий музикант навчався у класі скрипки та опановував хорове та оркестрове диригування.
Згодом юнак продовжив освіту у Львівській консерваторії імені Миколи Лисенка, де значний вплив на формування його творчої особистості мали відомі педагоги: Микола Колесса, Станіслав Людкевич, Анатолій Кос-Анатольський, що навчили диригента розуміння справжніх та глибоких традицій європейської музичної культури.
Турчак, артисти та постановники опери «Катерина Ізмайлова» Дмитра Шостаковича. Фото з архіву Національної опери України
Надзвичайні здібності та наполеглива праця дозволили йому вже у 25 років стати головним диригентом Державного симфонічного оркестру України у Києві.
«Стефан Турчак, немов весняний вітер, стрімко увірвався до української музичної культури. На початку 60-х про молодого диригента — стажиста Державного симфонічного оркестру України (випускника Львівської консерваторії, клас Миколи Колесси) ходили легенди, практично кожен його концерт ставав подією. Натан Рахлін — тодішній головний диригент оркестру — довіряв Стефану виконувати найскладніші та найрізноманітніші програми, вірячи у його самобутній дар», — розповідав відомий театрознавець Юрій Станішевський.
Стефан Турчак та його дружина, оперна прима Гізепа Ципола. Фото з родинного архіву
У 1967 році Стефан Турчак став головним диригентом Київського державного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, що започаткувало нову сторінку не тільки його власної творчої біографії, але й відомого театру.
За свідченнями музикознавців, вже перша його постановка на київській сцені — опера Джузеппе Верді «Отелло» засвідчила про прихід у колектив диригента особливого обдарування та емоційного темпераменту.
«Коли мене запросили до оперного театру на постановку і запитали, над чим би я хотів працювати, я відповів не вагаючись: „Отелло“ Джузеппе Верді. Шедевр світової класики не визрів, а ніби вибухнув у мене нестримним бажанням створити сценічні образи. Розумів усю складність твору, але так хотілося перевірити себе, свої знання, вміння. Опера як жанр весь час була мені не байдужа», — згадував диригент у 1978 році в інтерв’ю виданню «Україна».
З ім’ям диригента пов’язані гучні прем’єри Києва 70-80-х років. Фото: Микола Козловський
Попри неабияку складність та побоювання молодого музиканта прем’єра твору пройшла надзвичайно успішно, а за рік Стефан Турчак стає головним диригентом театру. Загалом він поставив на київській оперній сцені майже сорок вистав. І кожна ставала мистецькою подією, яскравим тріумфом українського оперно-балетного виконавства.
«З кожним виходом на сцену притягальна сила таланту і самобутня манера диригування Стефана Турчака зачаровувала публіку», — зауважував у свій монографії професор та колишній ректор консерваторії, хормейстер Володимир Рожок.
Сцена з вистави «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди у 1980-х. Фото: Микола Козловський
З ім’ям Стефана Турчака пов’язані всі знакові прем’єри київської опери 70-80-х років XX століття, серед яких опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди, «Борис Годунов», «Хованщина» Модеста Мусоргського, «Абесалом і Етері» Захарія Паліашвілі, «Орфей і Еврідіка» Христофа Вілібальда Глюка, «Аїда» та «Реквієм» Джузеппе Верді.
Також маестро активно виступав з виставами та симфонічними концертами у багатьох країнах світу — Англії, Німеччині, Югославії, Японії, поставив «Бориса Годунова» та «Хованщину» в Ніцці (Франція), «Макбет» в Мадридській королівській опері (Іспанія), «Івана Сусаніна» і «Кармен» в Загребській опері (Хорватія).
Ім’я Стефана Турчака стоїть в одному ряду з найвидатнішими маестро — Клаудіо Аббадо, Гербертом фон Караяном, Євгеном Мравинським та Леонардом Бернстайном.
Диригента називали «сонячним маестро». Фото з архіву Національної опери України
«Коли Турчак стояв за диригентським пультом, то здавалося, ніби над ним ширяють ангели», — сказав про Маестро видатний співак Дмитро Гнатюк, який впродовж 20 років співав з Маестро чимало оперних вистав.
За спогадами багатьох провідних музикантів, в безмежному обдаруванні цього диригента унікально поєднувалися риси оперного, балетного диригента, чудового хормейстера та знавця оперного співу, а також вихователя молодих талантів.
“За диригентським пультом Стефан Турчак був справжнім митцем новатором, який ніколи не повторювався, ніколи не відпочивав, його душа горіла, він творив», — згадує видатного диригента композитор Євген Станкович.
Спостерігаючи за роботою видатного диригента на репетиціях, Євген Станкович відчував нескінченний потік емоцій, невичерпне джерело знань та умінь, фантастичну самовідданість.
Життя видатного диригента забрала тяжка хвороба. Фото з відкритих джерел
Стефан Турчак пішов життя 23 жовтня 1988 року, у розквіті своїх життєвих та творчих сил, внаслідок важкої багаторічної хвороби. Доля відвела видатному диригенту лише п’ятдесят років, про масштаби його творчість вражає своєю масштабністю та безмежністю обдарування.
На його честь в 1994 році був запроваджений національний конкурс диригентів імені Стефана Турчака, який став Міжнародним.
«Такі одухотворені, заряджені немислимою енергією творчі особистості, як Стефан Турчак, здається, й не торкаються грішної землі, а ширяють у нагірних позахмар’ях, де розкошують в тільки їм чутній музиці сфер. Стефан Турчак пролетів у духовних небесах України, як вища комета, що неодмінно повернеться, даруючи щастя нового відкриття», — зазначив про диригента поет Борис Олійник.
Могила Стефана Турчака на Байковому цвинтарі. Фото з відкритих джерел
У день пам’яті «Сонячного Маестро», його вдова, видатна українська співачка Гізела Ципола написала про свого чоловіка наступні рядки:
«Пам’ять про нього зі мною кожного дня… Він був найвищим авторитетом у всьому. Бог подарував йому унікальні таланти та інтелект… На вустах гарно звучала його найгарніша українська мова, а головне літературна мова, яку сьогодні надзвичайно рідко почути…Де б він не виступав або брав участь в оперних постановках та гастролях по всьому світу, він отримував найвищі оцінки від музи теоретики та критики… Він один з найкращих оперних симфонічних диригентів XX століття, залишив унікальний слід не тільки в українській, але й світовій культурі. Але він побачив свою головну місію служити своєму Народу».
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
