Дія вистави відбувається напередодні Різдва. Фото: Київська опера
Нова постановка вистави стала результатом творчих пошуків колективу Київської опери зі збагачення українського музично-театрального репертуару.
Нещодавно у Київській опері представили прем’єру сучасної балетної вистави «Сойчине крило» Анатолія Кос-Анатольського, створену за мотивами однойменної новели Івана Франка.
Прем’єра цього твору відбулася ще у 1956 році на сцені Львівської опери в межах святкування 100 річниці від дня народження видатного українського письменника та автора твору. Вистава протрималася у репертуарі недовго, а потім зникла на понад півстоліття.
Вистава вперше побачила світ з моменту прем’єри у 1956 році. Фото: Київська опера
Вдихнути нове життя у цей, здавалось би, давно забутий твір, вирішив колектив Київської опери, обравши балет «Сойчине крило» Анатолія Кос-Анатольського для постановки у поточному сезоні. А оскільки за сюжетом, дія вистави відбувається напередодні Різдва, то прем’єрні покази відбулися 23-25 грудня.
За словами директора та художнього керівника театру Петра Качанова, ідея поставити цей твір виникла досить несподівано.
«Ми знали, що у творчій спадщині Анатолія Кос-Анатольського є три балети: „Хустка Довбуша“, „Сойчине крило“ і „Орися“, але жоден з них досі не був відомий широкому загалу людей…На закритті минулого сезону, ми хотіли включити до фінального Гала-концерту знамениту коломийку „Гонивітер“ з балету „Сойчине крило“ найвідоміший музичний фрагмент з цього балету. Ця музика мене зачарувала щирістю та мелодійністю…Далі ми почали слухати й інші уривки з цього балету, що переросло в ідею зробити повноцінну балетну виставу. Тож неймовірно вдячні колегам з Львівської опери, які надали нам для постановки цю партитуру, що дивом збереглася в архіві…» — розповідає Петро Качанов.
Історія кохання Манюсі та Массіно сповнена ніжності та ліризму. Фото: Київська опера
За його словами, Анатолій Кос-Анатольський був не лише талановитим композитором та чудовим мелодистом, але й мав гарне відчуття театру. Музика в цьому балеті захоплює слухача своїм трагізмом та пристрастю почуттів, які допомагають максимально розкрити внутрішній стан та переживання головних героїв новели Івана Франка.
Над хореографічним втіленням вистави працював досвідчений балетмейстер Георгій Ковтун, який свого часу віддав цьому колективу понад 10 років свого творчого життя. Також він став автором оновленого лібрето твору, яке за його словами було адаптоване під більш сучасну епоху.
Постановку адаптували під сучасну епоху. Фото: Київська опера
У постановці хореограф-постановник вирішив поєднати різноманітну мозаїку танцювальних стилів, поєднавши їх в одне ціле. Ця різноманітна балетна пластика допомогла створити яскраві образи різних персонажів, відтворити події тогочасної епохи початку XX століття, не порушивши оповідь першоджерела з однойменної новели Івана Франка.
У центрі сюжету є образ Манюсі — дівчини, яка в пошуках яскравих емоцій та почуттів зраджує свого коханого Массіно. Ця фатальна помилка призводить до значних випробувань і потрясінь у її житті. Відірвана від своєї Батьківщини, дівчина пізнає усю жорстокість реалій цього світу, проте не втрачає надію знайти справжнє кохання. Однак усі ці спроби виявляються марними, і лише у фіналі твору, повернення забутого кохання юнацьких років, знову повертає Манюсі ту забуту радість і щирість почутті.
Вбивство Сойки у першій дії стало початком поневірянь та любовних пригод Манюсі. Фото: Київська опера
Багатогранний образ головної героїні створили провідні солістки балету Київської опери: Оксана Бондаренко, Яна Губанова та Анастасія Романицька.
Зворушливий ліричний образ її першого кохання у перших показах вистави втілили Дмитро Завада, Артур Козенко та Данило Шостак.
Яскравим персонажем у виставі стала і сама Сойка, як символ головної героїні, її волі, щастя та рідного дому. У виставі цей образ втілюють Богдана Бондар, Калина Гриньків, Емілія Лєгостаєва та Олександра Тацюра.
Фото: Київська опера
Надзвичайно колоритними вийшли другорядні персонажі-антагоністи, якими в різний час захоплювалася головна героїня, прагнучи знайти в них своє справжнє кохання: це пристрасний Генріх, власник борделю та розпусник Зігмунд, що через ревнощі вбиває попереднього залицяльника Манюсю і російський п’яниця-купець.
Фото: Київська опера
Вирвавшись з цього нескінченного буревію пристрастей, життєвих негараздів і бруду, героїня знову прагне знайти своє щастя з новим юнаком. Однак щастя закоханих тривало недовго, оскільки на святі на честь Японського імператора він вступає у двобій із Самураєм і невдовзі гине.
Повернутися до життя згорьованій дівчині дає образ Сойки, яка нагадує Манюсі про її рідний край та перше кохання до Массіно.
На щастя, цього разу головних героїв чекає хепі енд: зустрівшись у різдвяному натовпі вони знову об’єднуються у своїх щирих почуттях.
Друга дія балету насичена музичними колоритами Японії. Фото: Київська опера
Тож вистава є не лише яскравим зразком української балетної класики середини XX століття, але вчить глядачів цінувати своє справжнє щастя і кохання, не розмінюючись на сумнівні та швидкоплинні чуттєві насолоди. Ще одним важливим меседжем цього твору є можливість змінити своє життя на краще, навіть припустившись, здавалося б фатальних помилок.
Запальний танок у фіналі вистави. Фото: Київська опера
Варто зазначити, що прем’єрні покази балету «Сойчине крило» відбулися при повних аншлагах.
Один з показів нової постановки балету «Сойчине крило» відвідала заступниця голови КМДА Ганна Старостенко.
«Ми маємо власну культуру та неймовірну нематеріальну спадщину, яку роками хотіла спаплюжити російська федерація. Але зараз все змінилось, тому у київських театрах ми показуємо на Різдво та новорічні свята щось своє — українське та самобутнє. Так, на сцену Київської опери після довготривалої перерви повернувся балет „Сойчине крило“ Анатолія Кос-Анатольського на сюжет новели Івана Франка. Це те, чим ми пишаємось та готові показувати в усьому світі. Звичні стереотипи про одноманітність і нудьгу балетних партій жодним чином не асоціюються з цією постановкою. Це справді яскравий та неперевершений приклад трактування класики через призму сприйняття в сьогоденні…» — наголосила Ганна Старостенко.
Наступні покази «Сойчиного крила» відбудуться наприкінці січня. Фото: Київська опера
Також виставу відвідав т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв. Він привітав колектив Київської опери з успішною виставою та вручив подяку від міністерства хореографу-постановнику балету Георгію Ковтуну.
Наступні покази балету Анатолія Кос-Анатольського «Сойчине крило» відбудуться 25-26 січня та 9-10 лютого 2024 року.
До теми: У Київській опері до різдвяних свят представлять прем’єру балету «Сойчине крило». «Вечірній Київ» завітав на одну з репетицій до Київської опери та поспілкувався з провідними солістами балету театру: Анастасією Романицькою та Артуром Козенком, які виконують у виставі головні ролі Манюсі та Массіно.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
