Одна зі стрічок присвячена постаті музиканта Мобі.
До цьогорічної програми відібрали фільми, герої яких рефлексують над собою та минулим, вони сміливі, відкриті та готові ризикувати.
Фестиваль, організований командою, KyivMusicFilm, називається Intro, що перекладається як «вступ» — символізує початок нового та невідомого.
«Це своєрідний імпульс, що підштовхує нас до змін: у собі, в оточуючих, у світі навколо, — зазначають організатори. — Це ризик, крок уперед, маніфест із небажанням бути, як усі. Саме це характеризує героїв наших фільмів — розпочавши рух уперед, вони надихають, мріють, змінюють себе та залишають по собі слід в історії».
В основі картин — історії людей, які не боялись чинити опір системі, протистояти суспільству, а часто — боротись із власними слабкостями, щоб рухатись вперед і створювати прекрасне.
До програми увійшло дев’ять стрічок, присвячених музичним колективам, жанрам та окремим культовим особистостям.
«Мобі док» (реж. Роб Ґордон Брелвер, США, 2021, 92 хв.)
Сюрреалістичний документальний автопортрет Мобі, в якому він розповідає заплутану історію свого життя та музичної кар’єри, яку він зумів перетворити на мистецтво. У фільмі музикант розповідає про свої дитячі травми та муки дорослішання, про темні сторони «зірковості», як він поборов своїх демонів і віднайшов сенс життя в активізмі й боротьбі за права тварин.
«Гельмут Ньютон: Лихий та незрівнянний» (реж. Ґеро фон Бем, Франція, 2021, 92 хв.)
До того, як стати відомим на весь світ фешн-фотографом, єврейський юнак Гельмут Ньютон, який захоплювався німецьким експресіонізмом і навіть роботами Лені Ріфеншталь, змушений був тікати від нацистів.
Його називали «королем кінку» та «35-міліметровим Маркізом де Садом», бо все своє життя він створював провокативні зображення жінок.
The Runner (реж. Бой Харшер, Німеччина, 2022, 45 хв.)
Експериментальний горор і водночас музичний фільм електронного дуету Boy Harsher, створений до виходу їхнього п’ятого альбому. У центрі сюжету — закривавлена жінка, яка тікає від різанини в мотельному номері. Сцени її втечі перериваються зйомками музичного кліпу Boy Harsher. «Те, що ти любиш найбільше, може перетворити тебе на монстра», — так музиканти пояснюють трек.
Інші, як-от я (реж. Маркус Вернер Гед, Ден Фокс, Великобританія, 2021, 82 хв)
Документальна стрічка про гурт Throbbing Gristle, який увійшов в історію як засновник абсолютно нового жанру електронної музики — індастріалу. До цього Дженезіс Пі-Оррідж та їхня подруга Козі Фанні Тутті ще у допанківські дні заснували вуличний театр COUM Transmissions з концептуальними перформансами про секс, порнографію та насильство. Контроверсійних митців-маргіналів недолюблювала поліція, а британська преса прозвала їх «руйнівниками цивілізації».
Італо-диско: ігристий звук 80-х (реж. Алессандро Мелацціні, Італія, 2021, 70 хв.)
Історія італо-диско — танцювального музичного жанру, який підкорив 80-ті й став справжнім соціальним феноменом з впізнаваною естетикою, особливим атрибутом якої була ламана англійська з виразним акцентом.
Під синтетичні мелодії з електронними ритмами танцювали мільйони молодих європейців, а культові треки тих часів досі можна почути на вечірках. Своя диско сцена, сформована під впливом американських трендів, існувала у багатьох країнах світу, але саме італо-диско переродилось у самобутню течію, яка існує й по сьогодні.
«Водуруду» (реж. Анатолій Сачивко, Україна, 2021, 75 хв.)
Фольклорно-імпровізаційний український кінобалет, який поєднує танцювальну хореографію Apache Crew та класичну музику Миколи Леонтовича, композитора, який створив «Щедрик» — найвідомішу різдвяну пісню у світі.
Хореографія фільму символізує акт відродження національної культури, відновлює самобутній дух, характер і волю українського народу в сучасному світі. Музика у стрічці відреставрована з плівки електронним продюсером та діджеєм Koloah.
«У пошуках Цукрової Людини» (реж. Малік Бенджеллул, Велика Британія, 2012, 86 хв.)
Документальна історія про долю детройтського музиканта 1970-х Сіксто Родрігеса, з якого продюсери намагались зробити нового Боба Ділана. Попри старання в Америці альбоми Родрігеса продавались погано, і він ледь зводив кінці з кінцями. У якийсь момент копія його платівки Cold Fact дивом потрапила до ПАР, де несподівано стала саундтреком руху проти апартеїду.
Цьогоріч стрічка відзначає своє 10-ліття, у свій час вона зібрала всі найважливіші кінонагороди — «Оскар», BAFTA та спеціальний приз журі фестивалю «Санденс» — і спровокувала хвилю інтересу до музики в документальному кіно.
«Любов, смерть та німецькі марки» (реж. Джем Кая, Німеччина, 2022, 96 хв.)
Документальне есе про самобутню музичну культуру турецьких мігрантів у Німеччині.
Починаючи з 1960-х турки масово приїздили до Західної Німеччини як робітники. Ностальгія за Туреччиною вилилась у жваву субкультуру з власною незалежною музичною сценою: від традиційних естрадно-популярних балад до хіп-хопу та соціального репу, який боровся з дискримінацією.
«Звучання Кельна» (реж. Крістіна Шіпплінг, Німеччина, 2022, 98 хв.)
Документальний фільм-екскурсія музичною історією німецького міста Кельн, яке у світі відоме як центр електронної музики. Починаючи з 1950-х музиканти та діджеї звідусіль приїздили cюди та сміливо експерементували з модуляторами та генераторами шуму на легендарній студії WDR, щоб у результаті створити аудіодоріжки, які змінювали електронну музику.
Фестиваль проходить з 8 по 11 грудня в кінотеатрі «Жовтень».
Вартість квитків: 130 гривень, повний абонемент 490 гривень.
Більшість фільмів з програми на час фестивалю буде також доступна для перегляду в онлайн-кінотеатрі Титр.
Вартість: 80 гривень за перегляд одного фільму, абонемент 320 гривень (фільми доступні до 14 грудня).
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
