Короткометражна стрічка про Київ отримала відзнаку на Берлінале

Картина розповідає про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна. Фото: кадр із фільму

Міжнародне журі нагородило фільм «Це побачення» української режисерки Надії Парфан.

5-хвилинна картина про Київ під час війни змагалася в конкурсній програмі короткометражних фільмів Berlinale Shorts. До цієї програми відібрали 20 робіт.

«Це побачення» — перша ігрова стрічка режисерки Надії Парфан, яка зняла документальні картини «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Жінки, що грають в ігри», «Я не хотіла робити фільм про війну».

Вона розповідає про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя.

«Київ у 2022 році. На світанку містом на шаленій швидкості мчить автівка. Цей фільм, знятий під суб’єктивним кутом камери одним немонтованим кадром, передає емоції надзвичайного стану, спричиненого війною», йдеться в описі фільму на сайті Берлінале.

«Спродюсувати безупинний проїзд центром міста було тим ще викликом, — згадує співпродюсер картини Ілля Гладштейн. – На цьому шляху мені довелося подолати різноманітні перешкоди: стовпчики, шлагбауми, загорожі, світлофори, протитанкові їжаки, лабіринти муніципальних адміністрацій. Не обійшлося без мінування локації, через яке «згорів» цілий знімальний день на цьому дуже малобюджетному фільмі.

Попри все це, до фінішу дійшли і з результатом — участь у фестивалі класу А та номінація TEDDY AWARD. Це велика перемога для маленької авантюрної витівки, про яку Надя мріяла 5 років, відколи проїхалася пасажиркою на моєму мопеді».

Надія Парфан дізналася про відзнаку віж журі. Фото: Валерія Сочивець

Що це за відзнака?

«Згідно правил, журі мусить вибрати лише одного переможця, а розділяти призи між кількома конкурсантами заборонено, — пояснила режисерка Надія Парфан. — Але коли дуже хочеться, і коли ще якийсь фільм викликає сильні симпатії, журі може присудити ще одну — спеціальну — відзнаку. Це щось на зразок другого/третього місця (бо в нашому конкурсі було два ведмедики). І це дуже почесно».

Фільм відображає емоції надзвичайного стану

«Це побачення» — сучасний ремейк фільму Клода Лелуша C’etait un rendez-vous, знятий під суб’єктивним кутом камери в одному невідредагованому кадрі, відображає емоції надзвичайного стану, викликаного війною.

«Замість паризьких парків ми бачимо імпровізовані металеві гаражі. Армійські блокпости займають місце Тріумфальної арки. Французькі готелі замінені покинутими будівлями, а церква, оточена гарматами, замінила Базиліку Сакре-Кер…», — зазначили у міжнародному журі.

За їх словами, режисерці вдається визволити фарсовий короткометражний фільм 1976 року і перетворити його на щось складніше, де нагальність має причини; це пов’язано з війною, а не з примхою мачо, тим більше, що український солдат у відпустці — сама жінка.

Режисерка присвятила відзнаку Збройним Силам України, зокрема жінкам-захисницям, лгбтк+ людям, членам команди, які прямо зараз захищають нас в лавах ЗСУ, усім колегам і колежанкам з цеху кіно, які пішли воювати замість робити кіно, правозахисникові і добровольцеві Максу Буткевичу, який став військовополоненим і тим, хто поклали своє життя, захищаючи нас і хто вже ніколи не повернеться на майданчик.

«Дякуємо, що захищаєте нашу країну, нашу культуру, наші міста і нашу розкіш знімати кіно в умовах воєнного часу», — написала вона.

Стрічку можна буде подивитися онлайн на британській платформі Nowness і на Takflix (у березні).

Крім того, спеціальну нагороду за найкращий короткометражний фільм у програмі Generation Kplus отримав українсько-німецький документальний фільм Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі «Прокидаючись у тиші», повідомили в Держкіно.

У картині йдеться про війну очима українок та дітей, які через російську агресію вимушено знайшли прихисток у Німеччині.

73-й щорічний Берлінський міжнародний кінофестиваль відбувся з 16 по 26 лютого 2023 року у столиці Німеччини. Цьогоріч він проходив під знаком України, а офіційних значок кінофестивалю — Золотий ведмідь — був пофарбований у кольори українського прапора. У різних конкурсних програмах фестивалю брали участь шість українських фільмів, а також були представлені два фільми про Україну.

Головну нагороду Берлінале — Золотий ведмідь за найкращий фільм — отримав фільм На Адаманті (On the Adamant) французького режисера Ніколя Філібера. Документальна картина розповідає про унікальну паризьку клініку — денний центр для людей з психічними розладами. Вона розташована у плавучій будівлі в центрі міста.

«Лариса Кадочникова. Війна»: у столиці презентували документальний фільм про актрису, яка залишилася у Києві.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *