Як виглядав київський готель «Континенталь», який порівнювали з кращими готелями Америки та Європи

Гетель «Континенталь» на листівці початку ХХ століття. Фото: Вікіпедія

Збудований у 1897 році на місці колишньої садиби професора Федора Мьорінга, неподалік Хрещатика, вважався одним з кращих готелів тогочасного Києва.

Розкішну чотириповерхову будівлю на місці колишньої садиби професора медицини Федора Мьорінга на вулиці Миколаївській (архітектора Городецького), 5 створили видатні тогочасні зодчі Георгій Шлейфер та Едуард-Фердинанд Брадтман. Також у проєкті будівництва взяв участь і сам Владислав Городецький, що працював над внутрішнім плануванням приміщень.

Вулицю Миколаївську (Архітектора Городецького) називали «Київським Парижем». Фото з відкритих джерел

Чотириповерхова будівля готелю була оформлена у стилі ренесансу, мала надзвичайно вишуканий та пишний декор. Особливо вражали своєю неабиякою розкішшю внутрішнє оздоблення готелю. Загальна вартість будівництва коштувала майже мільйон рублів.

Зараз побачити усю цю красу можна лише на декількох старовинних світлинах…

Фешенебельний готель мав сто номерів, великий ресторан, розкішні кабінети, більярдну, загальний салон, чотири читальні та власну кав’ярню. Також до послуг гостей був зимовий та літній сад у дворику, з фонтаном, що світиться.

На момент будівництва «Континенталь» мав одне з кращих технічних оснащень: два електричні ліфти — пасажирський та багажний, комори для зберігання багажу та дорогоцінних речей, а також влаштовано парове опалення, вентиляція, електричне освітлення.

Номери мали власні ванні кімнати, а по всій будівлі було проведено гарячу воду.

Розкішний інтер’єр ресторану «Континенталь». Фото з відкритих джерел

«Готель „Континенталь“ за розташуванням приміщень, зручностями та красою обробки змагається з найкращими готелями Європи!», — так рекламували готель тогочасні часописи та видання.

Вартість номера економкласу складала від 1,75 рубля на добу, вартістю кімнат люкс — класу досягала 15 рублів, що можна порівняти з половиною місячного заробітку простого робітника.

Фрагмент інтре’єру на світлинах початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

На жаль, будівля була сильно пошкоджена у вересні 1941 року, фасад будівлі був відновлений зі значними втратами декору та ліпнини, з первинних інтер’єрів, які вражали своєю красою лишилися лише фотографії.

Серед почесних гостей готелю було чимало відомих артистів та зірок. У своїх спогадах видатний оперний співак Федір Шаляпін згадував комічний епізод, який трапився з ним, коли він приїхав одного разу на гастролі до Києва.

Вітальня готелю. Фото з відкритих джерел

Вітальня у східному стилі. Фото з відкритих джерел

Більярдна кімната в готелі. Фото з відкритих джерел

Артист мав виступати у сусідній будівлі Цирку Крутікова, яка використовувалася також як музично-концертна зала. Незадовго до початку концерту, на вулиці зібрався величезний натовп шанувальників. Коли співак зрозумів, що йому не вдасться пройти до будівлі цирку вулицею, був змушений перелазити через поручні балкона, щоб дістатися до концертної зали.

Цирк Крутікова, де виступав Федір Шаляпін та багато інших тогочасних зірок. Фото з відкритих джерел

Потім Федір Шаляпін згадував цей виступ у своїх мемуарах: «Не хвалившись, скажу: співав я, як ніколи в житті не співав! Настрій був напрочуд сильний, піднесений. Після кожного романсу лунав якийсь громовий удар, від якого цирк здригався і тріщав. Співав я багато, не відчуваючи втоми, не бажаючи зупинитися»…

Номер готелю «Континенталь» вважався одним з найдорожчих у місті.Фото з відкритих джерел

З 1912- 1919 роки у підвалі готелю збирався знаменитий клуб «ХЛАМ» (Художники, Літератори, Артисти, Музиканти), в якому можна було зустріти Осипа Мандельштама, Костянтина Паустовського, Михайла Булгакова, Аркадія Аверченка, Олександру Екстер, Павла Тичину, Георгія Нарбута, Леся Курбаса, Бенедикта Лівшиця, Віктора Шкловського та багатьох інших представників тогочасної київської мистецької еліти.

Осип Мандельштам у своєму нарисі «Київ» так пише про «Континенталь»: «На Хрещатику та на вулиці Маркса (Миколаївська) відбиток якогось варшавського, кондитерського глянцю. „Готель Континенталь“ — колись цитадель відповідальних працівників — відновив усі свої інкрустації. З кожного вікна стирчить джазбандний негр… Кияни пишаються: всі до них приїхали! У місті відразу: справжній джазбанд, Єврейський Камерний, Мейєрхольд і Дуров, не кажучи вже про інших.»

Листівка зі світлиною готелю з сайту аукціону Violity

Фото: аукціон Violity

Готель на світлині 1930-х. Фото з відкритих джеерл

Костянтин Паустовський згадував про часи Гетьмана Скоропадського і Директорії: «Там у ресторані виступали з естради поети, співаки та танцюристи, що втікали з півночі…».

Ілля Еренбург писав: «Я туди частенько приходив. Після чергового перевороту деякі завсідники зникали: йшли з армією або, як говорив філософічний швейцар, їх „хапали за комір“. Решта слухали читання або читали вірші

За спогадами багатьох учасників, «ХЛАМ» вважався культурним центром літературно-мистецького Києва того періоду.

У травні 1919 року, клуб припинив свою діяльність.

На жаль, багато з відвідувачів «ХЛАМу» мали здебільшого трагічну долю. Також жертвами сталінського терору стали навіть деякі представники персоналу ресторану, зокрема кухар Карл Рачинський. У 1938 році його звинуватили у шпигунстві та розстріляли за наказом НКВС.

Лише за 20 років Карла Рачинського було реабілітовано посмертно.

У підвалі готелю розміщувався мистецький клуб «Хлам». Фото з відкритих джерел

Одним з останніх відомих заходів, що відбулися у ресторані «Континенталь» стали урочистості до 125 річниці від дня народження Тараса Шевченка, навесні 1939 року.

У вересні 1941 року будівля готелю була сильно пошкоджена внаслідок пожежі на Хрещатику. Після війни її вдалося відновити, але у дуже спрощених формах. Вишукані інтер’єри та умеблювання не збереглися.

Одна з останніх довоєнних світлин готелю. Фото з відкритих джерел

Нині у будівлі розміщується навчальний корпус Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.

До теми: Георгій Шлейфер — зодчий, який перетворив міську садибу на Київський Париж.

Також, нагадаємо про втрачені пам’ятки, краса яких вражає дотепер.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *