Люди, завдяки які організовують і відшивають штани для поранених. Фото: Борис Корпусенко
Незвичний одяг об’єднав зусилля волонтерів, виробників та доброчинців.
Щотижня Аня Сміян та Владислав Валовий приходять на Нову пошту із величезними сумками. У них спеціальні штани для поранених, що лікуються у військових госпіталях. Львів, Дніпро, інші міста — список адресатів великий, бо попит значний.
З 2014-го року, коли в Україні почалася війна, одяг для поранених, які мають апарати типу Ілізарова, перешивали волонтери — розшивали готові штани та футболки. А 2022-го року стало очевидно, що потреби великі, а чекати поки питання спецодягу розв’яжуть через структури Міністерства оборони, — надто довго. Тому, цю сферу підхопили волонтери.
Волонтери Аня і Влад. Фото: Борис Корпусенко
Чергова партія штанів поїде у госпіталі. Фото: Борис Корпусенко
«Зараз важко визначити, хто перший в Україні почав шити адаптивні штани та футболки. У Києві цим займається бренд «Зося», — пригадує волонтерка Аня Сміян.
Саме через її розповідь у соцмережах про незвичний волонтерський проєкт на «банку» зібрали майже 100 тисяч гривень і це дозволили відшивати десятки штанів у тиждень.
ВОЛОНТЕР, ДОПОМОЖИ СОБІ САМ
Сім’я Ані, пересидівши перші дні бомбардувань під Києвом, евакуювалася до Львова. Там молода жінка відчула на собі, як це, коли весь гардероб сім’ї вміщається в одній сумці. Перший шок від масштабів війни минув, коли вона «включилася» у волонтерку.
У цей час Львів став хабом, через який у Польщу і далі на захід Європи виїжджали сотні тисяч людей, а десятки тисяч — залишалися у місті і потребували елементарних речей, у тому числі одягу. Їм допомагали всі хто міг, зокрема і фірма Zosya Yanishevska — власники бренду, сестри Юля та Іра Янішевські, передали багато різного жіночого одягу: суконь, толстовок, футболок. До Львова їхні речі «поїхали» саме завдяки Ані, яка попросила одяг для переселенців.
Влад розповідає про те, як передавав одяг біженцям. Фото: Борис Корпусенко
У березні був великий потік людей із Маріуполя та півдня України, які виривалися з окупації, в один момент втративши все: квартири, роботу, речі, минуле… Багато хто із них до повномасштабної війни були забезпеченими людьми несподівано і опинилися у ситуації, коли змушені звертатися по допомогу.
«Ніколи не забуду вираз обличчя жінки, якій передавав брендову сукню, і та зачудовано роздивлялася нову, неношену річ, аж світилася. А потім сказала, що у Маріуполі у неї була окрема гардеробна кімната, заповнена різними сукнями, але ось ця, подарована, буде точно улюбленою. Та й взагалі, зараз вона єдина», — розповів Влад Валовий, волонтер і чоловік Ані.
Отак подружжя волонтерів заочно познайомилися із власниками бренду «Зося».
ЗНИЖКА ДО ПЕРЕМОГИ
Кухня, на якій обговорюють нові плани. Фото: Борис Корпусенко
Іра Янішевська-Калугіна та Ігор Калугін теж відчули на собі, як то бути біженцями. 24 лютого 2022 року вони зустріли у селі між Макаровим та Бородянкою. Їм пощастило — дві машини, заповнені дітьми та тваринами вирвалися з окупації 10 березня. Та ще й вивезли знайому, матір п’яти дітей, найменше із яких щойно народилося 2 березня. Багатодітну сім’ю прихистили волонтери у Житомирі, а сім’я Калугіних попрямувала у Бердичів. Там розташований швейний цех їхнього бренду.
У середині березня вони почули заклик від Уряду — Денис Шмигаль звернувся до бізнесу з проханням повернутися до роботи там, де це можливо.
«Ми вирішили відновити роботу швейного цеху, а заразом запровадили знижку на наші вироби — 30% до кінця війни», — пояснив Ігор Калугін.
Підприємці багато суконь, костюмів та футболок передавали волонтерам. До того ж, клієнти, які купували одяг собі, часто «підвішували» речі для тих, хто все втратив. І таким чином до благодійності залучали все більше і більше людей.
ЕКСПЕРИМЕНТ, ЯКИЙ СТАВ КОНВЕЄРОМ
Десь із літа волонтери почали «замовляти» одяг для поранених військових, але в обмежених кількостях, «для своїх».
Швачки експериментували — робили штани на кнопках, на ґудзиках, на липучках. А отримавши зворотну реакцію, зрозуміли: найкраще саме на липучках — такі штани поранені можуть одягнути без сторонньої допомоги.
Якість тканини та пошиття — на найвищому рівні. Фото: Борис Корпусенко
Штани- трансформери. Фото: Борис Корпусенко
«Подивіться, ці штани просто класні!», — емоційно розповідає Аня, показуючи, як акуратно прошиті всі шви.
Штани з секретом — завдяки тому, що вони розстібаються з обох боків, наче конструктор. Майстрині знайшли можливість зробити регулювання по талії, тож вони підходять і на розмір L і на XXL.
Восени, коли похолодало, то у госпіталях лікарі не втомлювалися сваритися, коли бачили як їхні пацієнти, загорнуті у ковдри, практично на голе тіло, вислизали на вулицю покурити. Звичайні спортивки їм не підходили, адже конструкції, які фіксували положення ноги «не пролазять» у штанину, та й їх можна було ненароком зрушити. Тому подарованим штанам неймовірно радіють і пацієнти, і лікарі.
Штани можна одягнути пораненим. Фото зі сторінки Анни Сміян
Штани можуть одягнути військові з різними травмами. Фото зі сторінки Анни Сміян
Волонтерка наголошує: хлопці отримують нові речі, спеціально пошиті для них. Бо ж бувало, що штани-розкладачки військові передавали своїм побратимам. Якість така, що без проблем витримують багаторазове прання. Тому волонтери і збільшили обсяги, щоб штани, все ж таки, залишалися у кожного військового навіть після того, як їм знімуть апарат.
СОБІВАРТІСТЬ ДОБРОЧИННОСТІ
Сестри Іра та Юля назвали бренд «Зося» у честь прабабусі. Фото: Борис Корпусенко
Коли Іру та Юлю раніше питали, яка собівартість штанів, то вони «підвисали», бо тривалий час не рахували. Тканину використовували ту, із якої шиють спортивні костюми на продаж, — високоякісну, турецьку, лекала і дизайн теж свої, майстрині, які відшивають одяг теж працювали на волонтерських засадах. Як порахувати це все?
«У Бердичеві, як всюди по Україні, регулярно вимикають світло. При тому, наші генератори не мають такої потужності, щоб забезпечити роботу швейних машин та прасок. Тому, часто, щоб шити хлопцям штани наші швачки виходять і о 6-й ранку на роботу, щоб вписатися у графік енергетиків. Зараз три дні вони працюють над нашими моделями, а два — для військових «, — розповіла Іра Янішевська-Калугіна.
Жінки люблять бренд за яскраві кольори і моделі. Фото: Борис Корпусенко
До слова, клієнтки добре знають бренд за яскравими, соковитими кольорами толстовок та курток, а от штани, які вони відшивають для хлопців, переважно чорного кольору, трохи є темно-зелених — поекспериментувавши із кольорами зрозуміли, що саме такі найкращі. Військові пояснюють, що на темному одязі не так помітно кров, що буває проступає із ран.
Цікаво, що волонтери відправляють штани партіями у госпіталі, так і відгукуються на конкретні прохання. Так, одна пара штанів поїхала у Нідерланди. Там не знайшли майстрів, які б перешили з готових. Щоб доправити цей одяг за кордон вони пройшли через декілька рук. «Часточка тепла з України поїхала у Нідерланди», — каже Аня.
Днями у волонтерів був цікавий випадок. Зателефонував солдат, якому передали штани, він почав допитуватися, звідки про нього дізналися, хто розкрив його місце перебування та особисті дані. Розмова починалася на підвищених тонах. Зрештою, з’ясувалося, що «здав» його командир, який зараз воює на Харківщині, проте знайшов час між боями, щоб подбати про свого пораненого бійця.
З такими свідченнями невимовної людяності мають справу повсякчас. При тому їх проявляють як військові, так і цивільні.
До слова, коли жінки приходять по обновку, донатять на штани для військових.
Команда однодумців. Фото: Борис Корпусенко
«Шиємо штани уже більше пів року, але це досі проєкт без назви, — жартують «Зосі».
Проте, на усіх виробах є невеликі бірки із назвою бренду. Тож воїни можуть дізнатися назву одного із кращих крафтових підприємств столиці, що активно допомагає військовим.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
