Історія Київського велотреку сягає понад століття. Фото: Тетяна Асадчева
Київський велотрек вважається одним з перших у Європі, а у 1998 році він отримав охоронний статус пам’ятки історії та архітектури.
Цього року Київський велотрек святкує свій 110 річний ювілей. На сьогодні він належить до найстаріших наявних в Європі споруд цього типу, поруч з велодромами Ерфурту (1885), Ерне Хілі (1891) та Мілану (1935).
«Вечірній Київ» розповідає цікаві факти про знамениту локацію у центрі міста, що і зараз є улюбленим місцем зустрічі та тренувань для любителів велоспорту.
ПЕРШІ КИЇВСЬКІ ВЕЛОСИПЕДИСТИ
Київські велосипедисти наприкінці ХІХ століття. Фото з відкритих джерел
Наприкінці ХІХ століття наше місто охопив справжній велосипедний бум, коли дійшла мода на велосипеди з Європи та Америки. У 1891 році з’являється «Київське товариство велосипедистів-любителів», що вже за деякий час перетворюється на впливу та численну організацію.
До неї входили громадяни з найвищим статусом та відомі тогочасні кияни, зокрема: Михайло Підгорський та барон Максим Штейнгель, власники будинків на Ярославовому валу, Август Стробль, який створив першу марку київського фортепіано, живописець Владислав Галімський, викладач у школі Мурашко та Станіслав Ромішевський, голова Садової комісії Київської управи.
Реклама велосипедів у київській газеті початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
А музикант Бернгард Каульфус, який заснував магазин продажу велосипедів на Хрещатику навіть написав інструкцію, як правильно користуватися та доглядати за велосипедом.
Перший київський велотрек «циклодром», розташовувався за адресою: Бібіковський (Тараса Шевченка) бульвар, 77.
На циклодромі 23 травня 1899 відбулися перші велосипедні перегони, які були організовані Київським товариством велосипедистів.
За спогадами тогочасних киян, змагання були завжди надзвичайно видовищними, а переможці отримували золоті та срібні нагороди. Перегони часто супроводжував військовий оркестр, а час від часуприїжджіковбої демонстрували трюки на велосипедах і конях.
У 1893 році жінки також отримали право на користування велосипедами за наявності відповідного дозволу.
Товариство мало власний офіс на Хрещатику, у будинку на розі з Лютеранською, а також, поштову станцію на Борщагівці.
Між катанням і навчанням члени товариства грали в карти, і цим забезпечували більшу частину прибутку товариства, до 40 тисяч рублів. З цієї суми фінансувалися самі велоперегони та власний велопарк.
ЯК З’ЯВИВСЯ ВЕЛОТРЕК
Афанасіївський яр на початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
У травні 1912 року в Губернське правління звернувся киянин Іван Біленко за дозволом на будівництво велосипедного треку та дерев’яного павільйону на вулиці Фундуклеївській (Богдана Хмельницького), 58.
Міська влада схвально відреагувала на звернення любителя велосипедів, тож незабаром він отримав дозвіл і від віцегубернатора і від тогочасного міського архітектора Олександра Кривошеєва.
За резолюцією, Іванові Біленку надали змогу облаштувати за наданим проєктом велосипедний трек з дерев’яним навісом за таких умов:
— Обов’язкове облаштування двох пожежних кранів;
— щоб дроти електричного освітлення були в мідних трубках.;
— щоб про улаштування треку та павільйону було заявлено будівельному відділенню.
Будівництво велотреку тривало рік та було завершене напередодні Спортивної Олімпіади у Києві, яка проходила з 20-28 серпня 1913 року. Хоча, зараз серед києвознавців точаться дискусії стосовно того, які саме змагання проводилися на велотреку та чи проводилися вони взагалі, адже головна тогочасна арена «Спортивне поле» на Лук’янівці мала доріжки для велосипедних та мотоперегонів.
У майстернях велодрому можна було орендувати двоколісний транспорт, а також відремонтувати свій велосипед, мотоцикл та навіть автівку.
Київський велотрек був не просто першим спортивним об’єктом в місті, на початку XX століття він став відомим місцем культурного дозвілля серед містян. Невдовзі після відкритті там облаштували кінотеатр просто неба, демонструючи киянам популярні на той час кінострічки.
Також при велотреку діяв літній театр «Полярна зірка» та навіть оркестр.
ВЕЛОТРЕК У РАДЯНСЬКИЙ ЧАС
У радянський час на велотреку проходили різні змагання. Фото з відкритих джерел
Спортивна споруда активно використовувалася і за радянських часів. Тут тренувалися тисячі велосипедистів та проходили змагання різних масштабів.
У 1939 році був проведений перший ремонт — земляне полотно замінили на асфальтне. Також була встановлена нова огорожа та облаштований вхід зі сторони вулиці Лєніна (Богдана Хмельницького). Значну увагу приділили також облаштуванню трибун.
У часи Другої світової війни велотрек практично не постраждав, тож по війні відновив свою роботу.
Велосипедисти ДЮСШ «Авангард» під час тренування на київському велотреці.
Наступна капітальна реконструкція спортивної споруди відбулася вже у 1970-х. Відбулася заміна покриття з бетонного на дерев’яне та відновлення глядацьких трибун.
В результаті реконструкції максимальна швидкість збільшилася до 85 км/год, окрім цього збільшили місткість трибун до 5000 глядачів.
У 1980 році Київський велотрек приймав змагання літніх Олімпійських ігор.
Ще одна реконструкція велотреку відбулася вже у 1991 році, коли була проведена заміна дерев’яного полотна, яке за 10 років просто неба вже істотно зносилося та зіпсувалося, на бетонне.
ЗАНЕПАД І ВІДРОДЖЕННЯ
Такий вигляд мала спортивна локація до реконструкції. Фото: Київський велотрек
У 1998-му київський велотрек стає пам’яткою історії та архітектури. Однак, вже за 10 років для знакової спортивної споруди настають важкі часи. У 2007 році його позбавляють охоронного статусу, визнавши непридатним для подальшого використання.
У 2009 році київський велотрек почали зносити для будівництва паркінгу біля новобудови. На щастя, завдяки гучному розголосу серед громадськості та ЗМІ нове будівництво вдалося зупинити. Але напівзруйнований циклодром перетворився на занедбану пустку та смітник. З часом він заріс деревами та травою, а стіни були обмальовані сотнями графіті.
Нова сторінка в історії велотреку розпочалася у 2014 році, коли міська влада під впливом громадськості вирішила розпочати реставраційні роботи знаменитого об’єкта.
У 2017-му кияни побачили оновлений велотрек, який вважається одним з кращих у Європі. Вартість реконструкції — 96 млн гривень.
Стінопис Еммануїла Джаруса. Фото: Тетяна Асадчева
У центрі облаштували рампу для виконання трюків, а по периметру проклали кілька трас із різним покриттям. Довжина найбільшої — 285,7 м.
Зараз при ньому діє велошкола, проходяться тренування та різноманітні змагання.
***
У 2016 році стіну сусіднього будинку на Вулиці В’ячеслава Липинського прикрасив стінопис канадського художника Еммануїла Джаруса, що зобразив себе на велосипеді.
Мініскульптурка проєкту «Шукай», присвячена київському велосипедисту. Фото: Тетяна Асадчева
А 7 вересня 2019 року київський велотрек був увіковічений у проєкті Юлії Бевзенко «Шукай», присвяченого історії Києва у бронзових мініскульптурках. Вона знаходиться за адресою: вулиця В’ячеслава Липинського, 15.
ЇЇ легенда свідчить:
Потреш мене — набереш швидкість.
Rub me and you will gain speed.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
