«Під час повітряних тривог глядачі годинами готові чекати під театром»: інтерв’ю з Олесею Жураківською

Олеся Жураківська працює в театрі з 2002 року. Фото: Борис Корпусенко

Нова очільниця Театру на лівому березі — про сьогодення закладу та роботу в умовах воєнного часу, найпопулярніші вистави, плани та найближчі прем’єри.

Із січня обов’язки директорки-художньої керівниці Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра виконує Олеся Жураківська. Таке рішення ухвалив Департамент культури КМДА.

Олеся Жураківська працює в Театрі на лівому березі з 2002 року та є провідною акторкою. Вистави за її участю мають успіх у глядачів. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, лауреатка багатьох театральних премій. Вже тривалий час опікується Будинком ветеранів сцени та є керівницею напряму соціальної політики НСТДУ (Національної спілки театральних діячів України).

«Вечірній Київ» розпитав Олесю Жураківську, чим сьогодні живе театр, як адаптувався в умовах воєнного стану та що нового готує глядачам.

Олеся Жураківська очолила театр у січні 2023. Фото: Борис Корпусенко

«Я НІКОЛИ НЕ ПЛАНУВАЛА ОЧОЛИТИ ТЕАТР»

— Олесю, якими були ваші перші кроки як в.о. директорки-художньої керівниці театру?

— Я ніколи не планувала очолити Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Хоча не боялася викликів долі, відповідальності та важкої роботи. Люблю наш театр, поважаю тих, хто тут працює. Тому їхня довіра стала ключовим фактором, щоб я відгукнулася на пропозицію стати виконуючою обов’язки директорки-художньої керівниці театру.

Природно почати з глибокого аналізу діяльності театру, особливо зараз, у воєнний час. Залежно від висновків, розставлятиму пріоритети й робитиму наступні кроки.

— Яким ви бачите розвиток закладу?

— Ми не збираємося змінювати існуючий вектор театру. Головна задача — не розгубити те, що маємо, і примножити наші здобутки.

Театр завжди вирізнявся тим, що не боявся ризикувати — саме так Едуард Маркович Митницький створював його, беручи актуальний матеріал, конфліктний і непростий. І це традиційно для нашого театру — експериментувати, не боятися говорити про болісне і важливе, бути в авангарді.

Сцена театру в очікуванні глядачів. Фото: Борис Корпусенко

— Які особисто для вас найбільші виклики на цій посаді?

— Для мене, як і для всіх українців, найбільшим викликом є війна. І те, що ми постійно перебуваємо в стані стресу, щохвилини шукаємо відповіді на питання, які перед нами постають. Долаємо власний емоційний стан, тримаємося одне за одного, намагаємося, попри все, втілювати наші мрії і створювати нове. Не чекати, не переживати, не терпіти, а жити.

«ПРОДОВЖУЮ ГРАТИ У ВИСТАВАХ»

— Чи продовжите грати на сцені?

— Так, гадаю, це буде правильно. Наразі в репертуарі є дві вистави за моєю участю. «Усі найкращі речі» — одна з останніх наших вистав, зроблена з Тамарою Труновою. Моновистава, яку люблять глядачі.

Інша — «Корсиканка» режисера Олексія Лісовця — легендарна вистава, яка 20 років йде на нашій сцені. На ній виросло ціле покоління глядачів, а з 2014 вона стала улюбленою для військових, що відновлюють сили у київських шпиталях. Вистава на всі часи. Поки можу, хотілося б, щоб ці вистави залишалися в нашому репертуарі.

Театр розташований біля метро «Лівобережна». Фото: Борис Корпусенко

«ГЛЯДАЦЬКИЙ ПОПИТ НЕ ВЩУХАЄ»

— Як змінилася відвідуваність театру у період воєнного часу?

— По цифрах майже нічого не змінилося — глядачі як ходили до театру, так і продовжують ходити. Щомісяця ми поновлюємо покази вистав, які не гралися на сцені театру з лютого 2022. У репертуарі в січні-лютому знову з’явилися «Моменти», «Романтика», «Токсини», «Близькість». У березні, маємо надію, повернуться ще кілька вистав.

До того ж в театрі є потужний генератор, який дає можливість грати вистави навіть під час відсутності електроенергії. Чим сидіти вдома без світла, глядачі радо йдуть до нас. В усіх наразі є гостре бажання спілкуватися, отримувати враження. Тому глядацький попит не вщухає.

А змінилося те, що під час повітряних тривог люди годинами готові чекати під театром, щоб подивитися виставу. Так це було під час показу «Корсиканки». Півтори години тривала повітряна тривога, всі вийшли з театру: хтось перейшов в укриття, хтось поїхав додому.

Але коли повітряна тривога закінчилася, 95% глядачів верталися на автомобілях, бігли з укриття, щоб сісти в залі і додивитися виставу. Це неможливо переоцінити, і це говорить про те, наскільки театр наразі необхідний.

Олеся Жураківська у виставі «Корсиканка». Фото: Театр на лівому березі

— Які вистави сьогодні найпопулярніші серед глядачів?

— «Корсиканка», яку вже можна назвати «візитівкою» нашого театру, вона 20 років йде в репертуарі. А ще «Альбатроси», «Усі найкращі речі», «Сімейний альбом», «Жіноча логіка», «Клас», «VIÑO».

— Чи втілюють в театрі благодійні проєкти?

— З 2014 року на постійній основі допомагаємо нашим воїнам, які відновлюють свої сили у Київському військовому госпіталі — вони ходять до нас на вистави. Також часті гості закладу — волонтери, студенти-військові, побратими і колеги працівників театру, які захищають нашу країну.

Наразі ми підтримуємо переселенців із Маріуполя, малозабезпечені верстви населення. Є певна кількість квитків, які ми завжди з радістю надаємо нашим глядачам — тим, хто любить театр, але, з об’єктивних причин, не може собі дозволити його відвідування.

У холі театру можна познайомитися з акторами. Фото: Борис Корпусенко

— Ваші працівники також захищають Україну?

— У ЗСУ служать дванадцять наших співробітників, серед яких є й дівчина Галя. Всі запити, які від них надходять, ми задовольняємо або долучаємося до зборів. Нещодавно зібрали кошти на пікап для підрозділу, в якому служить монтувальник нашого театру Макс Калашніков.

Влітку, під час гастролей Європою вистави «Погані дороги», зібрали кошти, які пішли на потреби наших працівників, що воюють. І дуже багато людей з нашого колективу з самого початку повномасштабного вторгнення займаються волонтерською діяльністю.

45 років тому театр заснував Едуард Митницький. Фото: Бррис Корпусенко

ТЕАТР ВІДЗНАЧИТЬ 45-РІЧЧЯ

— 7 вересня 2023 року театру виповниться 45 років. Чи плануєте святкувати?

— Так, на цей день готуємо цікаву подію, яка здивує наших глядачів. Поки що розкривати карти не будемо, бо наразі ведуться перемовини. Можу лише сказати, що це буде важлива вистава не тільки до дня народження, а і для подальшої роботи театру.

Перша воєнна прем’єра — вистава «Чорний дрізд». Фото: Анастасія Мантач

— 21 та 22 січня у вас відбулася перша воєнна прем’єра «Чорний дрізд». Над якими новими постановками зараз працюєте?

— Виставу «Чорний дрізд» поставила Яна Безсмертна. Свого часу вона працювала в нашому театрі завліткою, паралельно вчилася на курсі Тамари Трунової. А тепер в неї дебют як режисерки. І для нас це дуже важливо — давати молодим можливість розпочинати свій творчий шлях на сцені нашого театру.

у планах — прем’єра, яка була запланована ще до повномасштабного вторгнення — «Намалюй мені літак» Еріка-Емманюеля Шмітта у постановці Михайла Урицького. Переможець нещодавно проведеного в нашому театрі фестивалю нової режисури «Митниця» Олександр Соколов найближчим часом почне роботу над майбутньою виставою.

А дві інших фіналістки готуються до захисту своїх робіт на етапі «Work in progress». Паралельно ми працюємо над проєктами для наймолодших глядачів, сімейного перегляду, підлітків.

У цьому приміщенні театр працює з 1982 року. Фото: Борис Корпусенко

Довідка: Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — перший театр лівобережного Києва. Його засновник та очільник протягом майже 40 років — Едуард Митницький.

7 вересня 1978 року пройшов перший збір трупи. А перша прем’єра — вистава «Высшая точка — любовь» Р. Фєдєньова — відбулась 21 квітня 1979 року у приміщенні теперішньої Хоральної синагоги Бродського (колишній Республіканський театр ляльок по Шота Руставелі, 13).

Три роки трупа театру мандрувала різними майданчиками столиці. У травні 1982 року міська влада віддає колективу та його очільнику Едуарду Митницькому будівлю, у якому розташовувався кінотеатр «Космос». Спочатку у його стінах було створено «Театр у фойє» — першу малу сцену у тогочасному Києві і в Україні. Театр, яким ми знаємо його зараз, офіційно відкрився 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані.

40 років театр очолював його фундатор, Едуард Митницький, який після тривалої хвороби пішов з життя 31 жовтня 2018 року.

У лютому 2019 року в театр прийшла нова команда: директор-художній керівник Стас Жирков (керував театром до листопада 2022) та головна режисерка Тамара Трунова.

У 2023 році в.о. директорки-художньої керівниці театру стала Олеся Жураківська. Вона очолюватиме театр на час воєнного стану і до проведення конкурсу на цю посаду.

У січні у Театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра відбулася прем’єра постановки «Чорний дрізд» за п’єсою знаного сучасного шотландського драматурга Девіда Гарровера. Про роботу над постановкою та її акценти «Вечірньому Києву» розповіла режисерка Яна Безсмертна. Наступні покази вистави відбудуться 1 та 15 лютого.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *