Заступниця голови КМДА Марина Хонда. Фото: Борис Корпусенко
Надання соціальної допомоги є одним із пріоритетів міста, який є особливо важливим під час повномасштабної війни. Про виклики, актуальні проєкти та зміну підходів у цій сфері розповіла заступниця голови КМДА Марина Хонда.
Сьогодні в Києві соціальних послуг потребують більше 500 тисяч мешканців. А працює в соціальній сфері близько 4,5 тисячі фахівців — в інтернатах, у центрах соціальних служб, у територіальних центрах, управліннях соціального захисту. А от саме фахівців соціальної роботи, які безпосередньо надають такі послуги, наприклад, ходять додому до дитини з інвалідністю, — усього 161. Переважно це жінки, на плечі яких лягає надзвичайно складна місія, — щоденно допомагати людям літнього віку, людям з інвалідністю, внутрішньо переміщеним особам і тим, хто опинився у складних життєвих обставинах.
Які соціальні послуги сьогодні мають найбільший попит; як місто втілює важливі проєкти попри війну; що необхідно, аби підвищити статус професії соціального працівника; які ініціативи Київ реалізував першим у країні та чому важливо змінити підхід та філософію в системі надання соціальних послуг, — про це в інтерв’ю «Вечірнього Києва» із заступницею голови КМДА Мариною Хондою, яка опікується соціальною сферою столиці.
ВІЙНА ВНЕСЛА КОРЕКТИВИ В СИСТЕМУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
— Марино Петрівно, соціальна сфера наразі є однією з найбільш навантажених. Які основні виклики цьогоріч постали перед містом?
— Війна, звичайно, вносить корективи в систему надання соціальних послуг. Значно збільшилася кількість людей, які потребують допомоги. Офіційно в Києві зареєструвалися понад 407 тисяч внутрішньо переміщених осіб з 2014 року. Збільшилася кількість людей з інвалідністю внаслідок війни, людей з психологічними травмами, які потребують стаціонарного лікування не в медичних закладах, а в закладах соціальної сфери. У столиці зараз переповнені психоневрологічні інтернати у зв’язку з війною. Багато залишилося одиноких людей літнього віку. Крім того, збільшилася кількість дітей, яких Служба у справах дітей та сім’ї забирає із сімей, оскільки батьки надмірно вживають алкоголь, наркотики.
До війни Київ почав процес створення мережі соціально-реабілітаційних центрів дітей з інвалідністю. Планували в кожному районі, але встигли відкрити лише в Оболонському та Дарницькому. Сьогодні ці заклади нам ще більш потрібні.
— Із якими складнощами зіштовхується система соціальної допомоги?
— Соціальна сфера — це не просто оформити документи на певний статус або на певну фінансову допомогу. Це комплексна оцінка потреб родини, що треба зробити для конкретної людини, у чому саме їй необхідна допомога. Можливо, в одній родині є декілька людей, які потребують різного типу допомоги.
Водночас продовжується реформа. У соціальній сфері багато напрямів керуються міністерствами та іншими структурами — це Міністерство соціальної політики, Міністерство у справах ветеранів, Міністерство охорони здоров’я, Національна соціальна сервісна служба. Тобто соціальна сфера, виконуючи величезну кількість функцій, контролюється великим переліком структур, що також додатково впливає на навантаження.
МІСТО ГОТОВЕ ЗАКУПОВУВАТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
— Серед послуг, що ви перелічили, які зараз найбільше потрібні?
— Допомога одиноким людям літнього віку, супровід людей з інвалідністю, допомога вдома людям з інвалідністю, паліативна допомога вдома тощо. Соціальна сфера, на жаль, самостійно вирішити ситуацію не може, бо не вистачає ресурсу. Наприклад, при потребі в наданні паліативної допомоги 5,6 тисячам людей, ми закриваємо близько 60.
— Які є шляхи вирішення ситуації, коли місто не може покрити всі існуючі потреби?
— Законодавство дозволяє надавати ці послуги на рівні громадських організацій, але не всі готові. Треба прийти до одинокої лежачої людини, оцінити її потреби та правильно про неї дбати. Під час війни громадські організації переорієнтувалися на волонтерську допомогу та підтримку військових. І це дуже важливий напрям роботи зараз. Сподіваюся, що поступово ГО будуть більш широко застосовувати свій досвід і в соціальній сфері.
Якщо місто не може покрити соціальну послугу, у такому випадку влада закуповує її. Ми декілька разів оголошували закупівлю послуг супроводу під час інклюзивного навчання та супровід людей із порушенням зору. Але так і не змогли провести тендер та обрати виконавців, тому що просто не було претендентів.
Допомога від громадського сектору має серйозне значення, адже в європейських країнах соціальні послуги в більшій своїй частині надаються громадськими організаціями й об’єднаннями.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда. Фото: Борис Корпусенко
ДО СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ МАЄ ЗМІНИТИСЯ СТАВЛЕННЯ НА РІВНІ СУСПІЛЬСТВА
— Надання якісних соціальних послуг залежить від людей, які працюють у цій сфері. Що місто може зробити, щоб зберегти старі кадри та підготувати нові?
— Питання кадрів зараз є болючим для всієї України. Соціальні працівники, які виїхали за кордон, швидко знаходять роботу, бо це затребувана спеціальність. Важливо на рівні держави, в університетах та в навчальних закладах, які готують фахівців соціальної сфери, визначити, що це престижна та перспективна робота.
Соціальні фахівці працюють з людьми, які постійно потребують допомоги. Це не одна людина в день, а може бути по двадцять-тридцять людей щодня. І в кожного свій біль, своя проблема, що, як правило, не схожі, тому що в усіх різні життєві ситуації.
У нас, на жаль, зараз велика плинність кадрів, зокрема, в інтернатних закладах. Особливо серед середнього медичного персоналу, тому що це не медичні установи, а соціальні, і заробітна плата там інша. Дуже важко знайти медичних працівників — медсестер, санітарок, — у психоневрологічні інтернати, геріатричні пансіонати. Тут головним є питання зміни коефіцієнтів на рівні держави, перегляд тарифних сіток оплати плаці.
— Як, на вашу думку, можна підвищити престиж професії соціального робітника?
— Має змінитися ставлення на рівні суспільства. У європейських країнах дуже престижно займатися соціальною та волонтерською роботою, коли ти навчаєшся в університеті. Наприклад, допомагати в геріатричному пансіонаті. І там це підтримується.
УКРАЇНА НЕ МАЄ БУТИ ДЕРЖАВОЮ ВИНЯТКОВО СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИХ
— Які реформи необхідні в соціальній сфері, як законодавчо, так і щодо підходу і самої філософії?
— Серйозні зміни в законодавстві, що започаткували реформи, були здійснені саме до початку повномасштабного вторгнення. І ми опинилися в ситуації недореформованої системи.
Щодо зміни підходів, то маємо так перелаштувати систему, щоб Україна не була державою соціально незахищених. Якщо ми нічого не будемо з цим робити, то в соціальній сфері будуть винятково пільги та компенсації, що не характерне для держави, яка має відбудовуватися після Перемоги.
Якщо повнолітня людина з інвалідністю може працювати, ми даємо їй можливість перекваліфікуватися та влаштовуватися на роботу. Якщо говоримо про Захисників та Захисниць, які повертаються, це реінтеграція, адаптація, психологічна допомога, правові консультації, для того, щоб людина могла комфортно жити та працювати, а не відчувати себе постійно соціально незахищеною. У цьому й полягає зміна філософії — не просто давати людям пільги, а пропонувати можливості для реалізації та розвитку.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда. Фото: Борис Корпусенко
ДОПОМОГА ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД НАСИЛЬСТВА ТА ЦЕНТР СТРЕСОСТІЙКОСТІ
— Навіть під час війни Київ запровадив низку проєктів у соціальній сфері. Які ви вважаєте найбільш актуальними та успішними?
— Після обстрілів, масованих ракетних атак на Київ та деокупації області, система допомоги постраждалим від домашнього насильства, яку ми розбудували ще до початку повномасштабного вторгнення, показала свою ефективність. Зараз, на жаль, ми фіксуємо збільшення кількості звернень щодо домашнього насильства, переповнення кризових кімнат та притулків внаслідок війни.
Місто продовжує розбудову системи реінтеграції допомоги Захисникам і Захисницям. Наше завдання — об’єднання всіх міських служб та установ, щоб кияни-Захисники та Захисниці, їхні родини відчували себе впевнено й комфортно в цивільному житті, а також відчували всебічну підтримку столиці. Більшість військовослужбовців зараз ще воює, тому ми повинні підготувати цю систему допомоги їм уже зараз, у тому форматі, в якому можемо. Уже є зворотний зв’язок, що ми йдемо в правильному напрямку, враховуючи всі аспекти.
Також це розбудова системи реабілітації дітей та людей з інвалідністю. Я дуже дякую всім, хто займався питанням впровадження соціальної транспортної послуги. Постійно працюємо над оптимізацією роботи інклюзивного таксі та дбаємо про комфорт пасажирів. Для зручності оформлення поїздок запустили чат-бот у тестовому режимі, де можна оперативно створити та скасувати поїздку, залишити відгук, отримати відповіді на найпоширеніші питання
Відкрили в Києві перший в Україні Центр стресостійкості, за що вдячна Ізраїльській коаліції травми (ITC). Попри те, що зараз відбувається в Ізраїлі, експерти Ізраїльської коаліції травми на зв’язку з нашими фахівцями та надають консультації. З обох боків всі добре розуміють, що таке війна.
У ПЛАНАХ — РОЗБУДОВА ЦЕНТРУ ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
— Які основні пріоритети в соціальній політиці ви бачите наступного року?
— Серед головних завдань, які ставить Київський міський голова, — продовження розбудови системи соціальної реабілітації людей з інвалідністю та повний запуск комплексної системи реінтеграції Захисників і Захисниць.
Хочемо розвивати напрям допомоги одиноким людям літнього віку, яких побільшало у зв’язку з війною. А також людям літнього віку, за якими цілодобово доглядають діти. Існує система денного перебування літніх людей, яка б дала змогу їхнім дітям працювати. Є домовленість зі Спілкою Робітничих Самаритян Німеччини (ASB) про впровадження спільного проєкту, за їхньої підтримки, у Києві. Зараз шукаємо приміщення.
У планах є розбудова центру трудової реабілітації для людей з інвалідністю з психологічними порушеннями. Ці люди частково недієздатні і їх зазвичай не беруть на роботу. Але вони можуть працювати та заробляти. Цей проєкт ми також почали до повномасштабного вторгнення, але мусили переформатувати плани. Усе ж ми продовжили його втілювати, вже розпочали реконструкцію приміщення.
Ще цього року сподіваємося відкрити перший міський малий груповий будинок. Це форма перебування в родині для дітей-сиріт, зокрема дітей з інвалідністю, яких не усиновлюють. В умовах, наближених до родинних, вони живуть у цьому будинку. Із ними постійно перебувають вихователі, приходять опікуни.
Зараз у місті триває передача функції можливості подання документів у соціальній сфері через ЦНАПи. Цього року були виділені кошти в кожен район для ремонту приміщень і відкриття окремих офісів для подання соціальних документів. Така послуга має надаватися однаково якісно в усіх районах столиці.
Ну і, звичайно, це соціальна реабілітація, психологічна допомога. Соціальна сфера охоплює багато напрямів, і в ній постійно є чим займатися.
Нагадаємо, у листопаді Марина Хонда нагородила переможців кращих практик партнерства влади та громадських ініціатив «ТОП-100». Цьогоріч ярмарок проєктів присвятили ініціативам, які спрямовані на посилення обороноздатності України та підтримки ВПО.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ», фото Бориса КОРПУСЕНКА
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
