Головний корпус КПІ імені Ігоря Сікорського. Фото: Тетяна Асадчева
Комплекс історичних будівель Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, що знаходиться посеред мальовничого парку часто називають Київським Гоґвортсом.
31 серпня 1898 році у Києві відбулося урочисте відкриття найбільшого вищого навчального закладу України та одного з найдавніших і найбільших технічних університетів світу — Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
Тоді заклад складався лише з 4 факультетів: механічного, хімічного, сільськогосподарського та інженерного.
До 125 річниці з дня заснування легендарного закладу освіти, який залишається одним з найважливіших центрів знань, науки та інновацій, «Вечірній Київ» розповідає найцікавіші факти про Київську політехніку.
КИЇВСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ — ІНІЦІАТОРИ БУДІВНИЦТВА
Київський політехнічний інститут на листівці початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
Наприкінці ХІХ століття проблема з підготовкою власних інженерних кадрів залишалася для нашого міста досить гострою, бо до 1898 року на території України (підконтрольної російській імперії) їх підготовкою займався лише Харківський практичний технологічний інститут та окремі кафедри при університетах Києва та Одеси, однак цього було замало, враховуючи, що на той час Київ вважався справжньою столицею виробництва цукру, цукрової торгівлі та борошномельної промисловості.
Тож, не дивно, що ініціаторами будівництва вищого технічного інституту в нашому місці виступила тогочасна бізнес-еліта. На думку дослідників історії Києва, рішення про заснування такого закладу було ухвалене під час приватної наради представників київських ділових кіл, науковців та членів міської думи, яка відбулася 25 листопада 1896 року у квартирі купця першої гільдії Лазаря Бродського під головуванням міського голови Степана Сольського.
Будівля КПІ у Києві, репродукція з колекції Н.С.Тагріна. Київ до 1917 року Фото: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Од. обл.: 2-129 720
Менш ніж за два місяці по тому було утворено комітет зі створення нового навчального закладу, який очолив київський генерал-губернатор граф Олексій Ігнатьєв. Ще за кілька днів члени комітету створили спеціальну редакційну комісію для підготовки проєкту статуту, навчальних програм і штату інституту тощо.
Вже на початку 1897 року зі складу комісії була виокремлена підкомісія під головуванням цивільного інженера барона Григорія Розена. Метою її діяльності стало вироблення програми загальнодержавного конкурсу на кращий проєкт будівель Київського політехнічного інституту.
Нікола Терещенко та його сини стали одними з головних меценатів будівництва вишу. Колаж: «Ти Київ»
На заснування інституту було зібрано добровільні пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва та обладнання інституту 2 650 000 карбованців.
Варто зазначити, що одним з головних благодійників закладу виступив відомий меценат та підприємець Нікола Терещенко. Саме він під час розв’язання питання про створення комітету для розробки питання заснування в Києві політехнікуму пообіцяв, що в разі схвалення урядом цієї ідеї він від себе та своїх синів, Івана та Олександра, перерахує на цю справу 150 тисяч рублів. Свою обіцянку він виконав. Тому офіційно жертводавцями вважаються батько і два сини Терещенки, хоча в літературі найчастіше зустрічається лише ім’я Николи Артемовича.
Серед організацій та людей, які внесли кошти, були: Київська міська Дума — 300 000 крб., Лазар Бродський — 100 000 крб.; Київський земельний банк — 15 000 крб., Товариство Красилівського цукрового заводу — 2 000 крб., загалом 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян.
ЯК ОБРАЛИ МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ
КПІ на листівці початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
Київський політехнічний інститут міг знаходитися зовсім в інших районах міста. Адже до початку будівництва пріоритетними для нового інституту вважалися зовсім інші локації. Наприклад, район Виноградників на Липках, Лабораторна вулиця, Троїцька та Володимирська площі на Либідській ділянці, Кадетське шосе та навіть Батиєва гора.
Ідея збудувати інститут на Шулявці, що вважалася на той час далекою околицею міста належала директору департаменту торгівлі та мануфактури Володимиру Ковалевському. Ознайомившись наочно зі всіма місцями міста, наміченими під споруду інституту, Володимир Іванович несподівано для багатьох уподобав плац військового відомства, що знаходиться на Шулявці, поблизу Житомирського шосе.
Однією з головних переваг при будівництві була трамвайна лінія. Фото з відкритих джерел
Головною перевагою місцевості було те, що тут пролягала трамвайна лінія, що з’єднувала центр міста зі Святошином.
Тож на найближчому засіданні комітет підтримав цю ідею, звернувшись до генерал-губернатора з проханням добитися від військового відомства поступки ділянки для спорудження будівель інституту 38 десятиною землі, запропонувавши замість 76 десятини міської землі, віддаленішої від Києва.
БУДІВНИЦТВО КПІ — ГРАНДІОЗНИЙ ПРОЄКТ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ
Головний фасад головного корпусу КПІ. Київ 8.09.1975 рік. М.І.Жарких. Фото: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Од. обл.: 0-252 549
Також на засіданні комітету було ухвалено рішення про відмову від загальнодержавного відкритого конкурсу на найкращий архітектурний проєкт будівель інституту. Натомість провести іменний серед групи відомих архітекторів.
За участь в ньому кожному авторові призначалася винагорода у розмірі 1000 карбованців, а авторові кращого проєкту отримав винагороду у 4000 карбованців.
Будівельній комісії, створеній на базі підкомісії барона Розена, було представлено вісім проєктів під такими девізами: 1)”Цегла», 2)”1898 рік в колі», 3)”Prestissimo» (дуже швидко), 4)”Подвійне коло», 5)”Золота зірочка», 6)”Українцям», 7)”Герб Києва», 8)”Casse-tеte» (головоломка).
У конкурсі брали участь відомі архітектори Юліус Бенуа, Олександр фон Гоген, Герман Грімм, Ієронім Кітнер, Олександр Померанцев, Володимир Цейдлер, Віктор Шрьотер та Олександр Кобєлєв, що був єдиним киянином серед петербурьких архітектурних грандів.
За зовнішнім виглядом, художнім оздобленням і планувальними рішеннями проєкти дуже відрізнялися один від одного. Різноманітність у розв’язанні поставленого завдання продемонструвала, як було вказано у висновках Комісії, «багатство фантазії, талант і досвідченість п.п. конкурентів і значною мірою ускладнило роботу Комісії Суддів».
Конкурсні проєкти з будівництва КПІ з журналу «Зодчий» 1899 рік. Фото: Бібілотека КПІ
У конкурсі приймали участь відомі тогочасні зодчі. Фото: Бібілотека КПІ
Кожний з учасників по-різному уявляв собі новий виш. Фото: Бібілотека КПІ
Фото: Бібілотека КПІ
Фото: Бібілотека КПІ
Проєкти для ознайомлення громадськості були розвішані в головному залі Київської біржі.
Після ретельного вивчення та розгляду конкурсних робіт, Комісія визнала кращими проєкти Ієроніма Кітнера, Олександра Кобелєва та Віктора Шрьотера.
Велика фізична аудиторія КПІ, збудована за проєктом Василя Осьмака. Фото з відкритих джерел
Представники комісії наголошували, що саме проєкт під девізом «Prestissimo» від видатного тогочасного зодчого з Петербурга Кітнера «є найбільш відповідним та практично розв’язує поставлені завдання».
Однак, у 1898 році, коли розпочалися будівельні роботи, виявилося, що Ієронім Кітнер не вбачає для себе можливим керувати грандіозним будівництвом у Києві, тож комісія з будівництва інституту обрала киянина Олександра Кобєлєва (його проєкт одержав II премію) для здійснення цієї відповідальної місії, яку йому вдалося блискуче здійснити у 1902 році.
ЯК З’ЯВИВСЯ ЛЕГЕНДАРНИЙ ПАРК
Деяким деревам у парку понад 100 років. Фото: КПІ імені І.Сікорського
Однією з візитівок закладу є парк, який був заснований у 1901 році. Перші дерева, надані Ботанічним садом Університету Святого Володимира були висаджені ще восени 1900 року. Також понад 100 пірамідальних тополь були придбані за 20 карбованців у відомого київського садівника Едмунда Крістера-сина Вільгельма Крістера.
Впродовж наступних років парк поповнювався новими деревами та рослинами. Лише у 1912 році були висаджені 200 дерев. Згодом у парку з’явилися 2300 саджанців жовтої акації від садівника Івана Кагарлицького та нові надходження з відомих київських розплідників.
Першим опікуном студентського парку став вчений-садівник Е.І.Блекте, який здійснював керівництво усіма роботами в ньому і складав плани посадок. З того часу і до 1917 року утримання парку та заробітна плата садівнику і робітниками обходилася інституту в 1000–1200 карбованців щорічно.
Парк є улюбленим місцем для прогулянок у будь-яку пору року. Фото: КПІ імені І.Сікорського
Деякі з цих дерев збереглися до нашого часу і мають цілком задовільний стан.
Серед яких ясенева алея у східній частині парку, липова алея біля корпусу 35, де нині розташовано Інститут прикладного системного аналізу КПІ імені Ігоря Сікорського, будова алея у південній частині парку.
Найстаршим деревом є райська яблуня, який в листопаді минулого року виповнилося 160 років. Вона офіційно визнана найстаршим деревом столиці.
ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ КПІ
Перші випускні іспити в КПІ. Приймає іспит проф. Д.Мендєлєєв. репродукція. Фото: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Од. обл.: 0-53 993
За свою 125 річну історію навчальний заклад підготував кількасот тисяч фахівців, серед яких було чимало визначних науковців, вчених та винахідників, які здійснили цілу низку вагомих науково-технічних досягнень.
Деяким із них на території вишу встановлені пам’ятники — авіаконструктору Ігорю Сікорському, конструктору та вченому в галузі космонавтики Сергію Корольову, конструктору авіадвигунів Олександру Мікуліну, конструктору Володимиру Челомею, конструктору Льву Люльєву, конструктору Архипу Люльці, математику Михайлу Кравчуку, інженеру Євгену Патону, вченому Сергію Лебедєву, авіаконструктору Костянтину Калініну, хіміку Дмитру Менделєєву та іншим.
Урочисте відкриття меморіальної дошки С.П. Корольову на стіні корпусу Київського політехнічного інституту. Виступає Патон Б.Є. Київ 12.04.1968 рік.Фото: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів Од.обл.: 2-155 243
На сьогодні їхню плідну справу продовжують вже наші сучасники, а науковий потенціал і новаторські проєкти, що сьогодні реалізовує університет, дають йому змогу крокувати в ногу з часом, зберігаючи лідерські позиції серед закладів вищої освіти України.
***
Територія КПІ є однією з візитівок нашого міста. Тут можна зустріти не лише студентів та викладачів, але й кінематографістів та художників.
Також територією вишу часто проводяться екскурсії та проводяться різні заходи.
Впродовж останнього локація залишається надзвичайно популярним місцем для фотосесій, герої яких прагнути увічнити себе на фоні урочистих будівель і веж Київської політехніки, схожих та таємничий і загадковий замок.
Ці будівлі настільки органічно вписано в навколишній простір, що, здається, вони стояли тут завжди.
Нагадаємо, що нещодавно у КПІ відкрили скульптуру першим українським авіаторам.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
