Члени родини Катерини Коліди, директорка НМУНДМ та організаторка виставки на відкритті. Фото: НМУНДМ/Facrbook
Вперше творчий доробок сільської рукодільниці з села Волсвин на Львівщині презентували у музейній інституції для широкого загалу.
Красу, яка пролежала у скринях та прикрашала весільні шатра на Львівщині, тепер можна побачити у Києві.
Саме у Національному заповіднику Києво-Печерська лавра, в Національному музеї українського народно-декоративного мистецтва вперше показали не лише доробок, який створювався впродовж життя простою сільською майстринею, а й презентували саму історію життя Катерини Коліди.
Під час презентації всі відвідувачі фільмували яскраві космічні квіти на килимах Катерини Коліди.
ВДЕНЬ ПРАЦЮВАЛА У КОЛГОСПІ, А ВНОЧІ — ВИШИВАЛА
Пані Катерина Коліда (1922 — 2001) готувала спадок своїм трьом донькам і так склалось, що вони у Києві розповідали про мамине життя і її дивовижну роботу.
«Літом вона вишивала менше, бо не було часу, працюючи в колгоспі. А взимку могла з вечора до четвертої ранку сидіти за вишиванням. Тато сварився, що треба рано вставати, а світло горить, а мама відповідала йому: „Ще трошки, ще трошки…“. Так і вишила 19 килимів», — поділилась спогадами одна зі спадкоємиць вишитого багатства Марія, донька пані Катерини.
Марія, донька Катерини Коліди на відкритті виставки розповіла історію життя своєї мами.
Космічні квіти, вишиті односторонньою гладдю на килимах
Всім дітям та онукам вона вишила камізельки. Не відмовляла і мешканцям сусіднього села, які до неї звертались.
Вбиратись у камізельки на весілля або до церкви — це давня сільська традиція.
Відвідувачка виставки фотографує килим Катерини Коліди.
Відома майстриня Марія Шамедько, була однією з ініціаторок виставки. Вона розповіла журналістці «Вечірнього Києва» про те, що її мама та пані Катерина дружили.
Відтак, дівчинкою Марія спостерігала, як талант простої сільської жінки перетворював її життя на щось більше. Адже крім працездатності у пані Катерини без сумніву був дар Божий відтворювати красу і залишити її на довгі роки.
Родина Катерини Коліди, Марія Шамедько (друга ліворуч у першому ряду), екс-нардеп, народна артистка України Оксана Білозір на відкритті виставки килимів Катерини Коліди.
СЛАВА ПРИЙШЛА, КОЛИ КИЛИМИ КОЛІДИ ПОБАЧИЛИ НА ВЕСІЛЬНИХ ШАЛАШАХ
— Як у селі оцінювали роботи пані Катерини? Чи сприймали її якось особливо?
— Моя суб’єктивна думка, що її оцінили з часом. Більше дивились на вишивку як на щось буденне. Є красива хоругва і слава Богу! Є вишивка у церкві — ну то й добре. Яскраво вишито — ну, так, вміють люди вишивати… До пані Марії слава прийшла тоді, коли люди побачили килими на весільних шалашах. Їх розглядали, вони додавали настрою. Про них почали говорити й хвалити. Так слава про роботи пані Катерини і поширювалась.
— Це складна робота, як ви вважаєте, вже як професійний майстер?
— Я думаю що це дуже важка робота. Мені зараз не 15 і не 18 років я знаю, що у неї було троє дітей, вони з чоловіком будували хату, а у колгоспі вона мала великі норми — зранку до ночі у полі. У неї вдома була худоба, за якою теж треба було доглядати. І вона до 4-5 ранку витрачала час за вишивкою. Так творити — це просто нереально важко. Як ця пані Катерина знаходила цей час?
— Чому вона це робила? Вишивала великі килими, камізельки, прикраси для дому?
— Вона хотіла своїм трьом дівчатам дати придане — купити тоді килими не можна було. Вона навишивала кожній з дівчат своїх придане. Діти ходили у вишитому. У неї три доньки тож вона кожній по 4-5 килимів вишила.
А ще ж робила оксамитові жилети дітям, онукам і племінникам. Люди з інших сіл приїздили замовляли своїм родичам. Я пам’ятаю, що на службі у церкві кожна третя мала такі жилети, а їх вишивала тільки вона.
Онука Катерини Коліди у камізельці, вишитій бабусею.
— Ви вишиваєте і працюєте, як модельєр, як ви тепер оцінюєте з професійної точки зору роботи Катерини Коліди?
— Це об’ємна робота — треба великі елементи намалювати на самому сукні, щоб воно зберігало композицію і зберігало масштаб, щоб витримало симетрію — і все це робила людина, яка не мала освіти дизайнерської! Вона бачила у своїй уяві ті квіти, які вишивала потім.
ПРОСИЛА НА ВУЛИЦІ ПРОДАТИ ЯСКРАВИЙ ШАРФ, ЩОБ РОЗПУСТИТИ ЙОГО НА НИТКИ
— Ви розповідали, що вона не могла дозволити собі купити придане донькам, адже був час тотального дефіциту, а де вона брала такі красиві нитки? Це нині можна замовити інтернетом з Франції, Італії, а тоді?
— З нитками теж цікава ситуація. Вона купувала гуцульських ниток. Їх ще можна було купити. І дуже багато просила в людей. Наприклад, вона бачила яскраві шалики, підходила до їх власників і просила продати. Бо вона вже уявляла, які будуть з них нитки. Моя мама навіть каже, коли дивиться на вишиті квіти на килимі: «Он, то ж Віра в такій кофті ходила!»
Вона могла побачити людину у кофті й просила в людини продати їй цей одяг. Для чого? А щоб розпускати й вишивати. Вона їздила містами та селами і їй треба було достатню кількість ниток. Уявіть, що всі ці килими великі та ниток треба було багато!
Одностороння гладь Катерини Коліди.
— Яка у неї техніка?
— Це одностороння гладь. Вони зображення на лицьовій стороні, а зі зворотної — невеликі такі ніби «цяточки». Є ще двостороння гладь, коли з обох боків однакове зображення. Але одностороння робить економію ниток. От думаю, що вона саме через економію ниток обирала односторонню гладь.
— Зараз її килими теж весілля прикрашають?
— Зараз ці килими робочі тримають у скринях та шафах — шалаші не ставлять, адже вже більше святкують в ресторанах.
Вишивку Катерини Коліди перенесли на сувенірну продукцію і популяризують.
Вишивка Катерини Коліди.
КОЛИ ВИШИВАЄШ — ВТРАЧАЄШ ВІДЧУТТЯ ЧАСУ
— Як виникла ідея виставки килимів Катерини Коліди у Києві?
— Мою маму сусіди попросили пофотографувати та викласти у ФБ ці фото. Понад тисячу лайків було і стільки ж поширень. Журналісти почали писати й просити розповісти про Катерину Коліду. Я організувала кілька знімальних груп, які зробили матеріали та показали їх в ефірі.
— А Національний музей українського народно-декоративного мистецтва до вас звернувся?
— Люди просили й цей перший музей звернувся, це музей саме декоративно-прикладного мистецтва та ще й у такому гарному місті — Києво-Печерській лаврі. Керівництво музею зацікавилось, дуже швидко відреагували й допомогли. Я не уявляла як робиться виставка і відповідальність за чужі речі — це також мене напружувало. Але в музеї все зробили професійно!
— Ви все життя працюєте дизайнером, секрети вишивки теж знаєте, що вас особисто дивує у творчості Катерини Коліди?
— Коли вишиваєш втрачаєш відчуття часу. Але у неї — працелюбність дивовижна, це 100%. Мене вражає фантазія її, оці космічні квіти нереальної краси й позитивні кольори. Вони яскраві, але гармонійно поєднані в одному виробі. Там кожен колір кожна квітка підкреслює одна одну.
Вона мала таку важку працю і життя не мала підтримки рідних — вона все-таки при тих умовах вона створила таку кількість яскравих килимів поєднаних одним стилем.Їх не сплутаєш з іншим почерком. Всі в одній стилістиці.
Виставка працює до 27 серпня, то ж час побачити прекрасні роботи Катерини Коліди та насолодитись красою літа у Національному заповіднику Києво-Печерська лавра ще є.
Читайте також:
«Вона прикрашала Київ: у столиці вшанували пам’ять скульпторки Ольги Рапай».
Керамічні панно, барельєфи, екстер’єрна та інтер’єрна кераміка Ольги Рапай лишились і прикрашають сьогодні громадський простір Києва, але про саму скульпторку згадка у столиці з’явилась вперше до дня її народження, лише зараз, 1 серпня.
Усі фото — Національний музей українського народно-декоративного мистецтва
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
