81
28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію України
Основний закон держави визначив її суверенітет та територіальну цілісність, політичний устрій, закріпив права та свободи громадян, а також встановив принципи функціонування органів влади.
Ухвалення цього документа стало важливим кроком на шляху до розбудови суверенної, незалежної та правової держави. Водночас стаття 161 визначила, що день ухвалення Конституції України є державним святом.
Хроніка
Основний закон України формувався протягом кількох століть, починаючи з часів існування Київської держави.
Спочатку це був збірник стародавніх законів – «Руська правда» Ярослава Мудрого, що датується ХІ-ХІІ століттям. «Руська правда» регулювала норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства. Пізніше, в період Гетьманщини, 1529 року було опубліковано «Литовські статути». У 1654 році постали «Березневі статті» або «Статті Богдана Хмельницького». Втім проіснували вони лише п’ять років, адже згодом були підписані Переяславські статті, що обмежили самостійність Гетьманщини.
Найвідоміший український документ, який уперше зарегламентував основні засади розбудови демократичної держави – «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького», також відомий як Конституція Пилипа Орлика 1710 року. Угода, яку ухвалив Орлик, уперше розділила владу на три гілки: виконавчу, судову і законодавчу.
Крім першості в поділі влади, договір 1710 року часом помилково вважають найстарішою Конституцією в світі. Однак насправді однією з найстаріших є Конституція Солона, ухвалена в 6 столітті до н.е. Збірник законів політика визначив демократичні засади в Афінах. У 604 році з’явився основний закон у Японії – Конституція 17 статей. Але найстарішим основним законом, і до сих пір чинним, вважається Конституція Сан-Маріно (анклав на схилі гори Тітано – найстаріша суверенна держава), ухвалена 1600 року.
У 1918 році, 29 квітня, було ухвалено основний закон в Українській Народній Республіці. Згодом поставали конституції УРСР у 1919, 1929, 1937, 1978 роках. В останній конституції УРСР визначалися деякі демократичні засади, які на практиці майже ніколи не застосовувалися.
Ревіталізація незалежності
16 липня 1990 року була оприлюднена Декларація про державний суверенітет України. Майже всі положення нового документа буквально суперечили чинній на той момент радянській конституції. Тому в жовтні того ж року створюється Конституційна комісія, завданням якої було підготувати проєкт нової конституційної концепції.
Проголошення незалежності в серпні 1991 року, а згодом і світове визнання України суверенною державою, засвідчувало та активізувало очевидну необхідність, у створенні та прийнятті нового Основного закону.
Проєкти конституційної комісії готувалися та обговорювалися на численних наукових конференціях. 1992 року вперше конституційний проєкт винесли на всенародне обговорення, розглядали документ протягом шести місяців. Проте проєкт так і не затвердили.
1993 року був опублікований черговий варіант Основного закону, втім проєкт знову не підтримали. Полеміка точилась навколо поділу державної влади та визначення України парламентською чи президентською республікою. Тож, подальший розвиток конституційного питання призупинився майже на рік.
Зрештою за каденції Леоніда Кравчука ухвалити Конституцію України так і не вдалося. Конфлікт весь час виникав через поділ влади між президентом і парламентом. Кожна зі сторін хотіла отримати більше повноважень. А тому до 1996 року Україна все ще жила за радянською Конституцією з невеликими поправками.
Фото: ЦДКФФА ім. Пшеничного
У 1994 році, після дострокових президентських і парламентських виборів, було створено нову Конституційну комісію. Зрушив справу з місця в 1995 році договір між Верховною Радою і Президентом України Леонідом Кучмою про державну владу і місцеве самоврядування. Згідно з документом, значну частину владних повноважень мав Президент. Хоча кваліфікованої більшості голосів законопроєкт не отримав, він тимчасово діяв до ухвалення Основного закону 1996 року. Тобто, встановлювався термін на рік для ухвалення рішення про Основний закон.
Процес ухвалення
Проте парламент не ухвалив Конституцію у визначений термін. Зважаючи на це, 26 червня 1996 року було опубліковано Указ Президента України про проведення Всеукраїнського референдуму щодо ухвалення Конституції України.
Це рішення значно прискорило процес ухвалення Основного закону, адже в протилежному випадку Верховну Раду України могли розпустити.
Тому вже 27 червня парламент ухвалив постанову «Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні».
Ніч із 27 на 28 червня вважається найдовшою за всю політичну історію незалежної України.
За шість років формування Конституції було створено 15 альтернатив документа, які постійно доповнювалися, обговорювалися і переписувалися. Дійти до компромісу було важко, найбільш конфліктні питання виникали щодо російської мови, розподілу влади, державної символіки та статусу Республіки Крим.
Комуністи (ліві) не підтримували ідеї про державні символи: тризуб, синьо-жовтий стяг, герб і намагалися внести в український прапор червону смужку як відгомін минулого. Тоді як деякі народні обранці (праві) виступали за надання півострову Крим статусу звичайної області. Деякі питання повторно виносили на голосування, наприклад, про те, як називати парламент: Верховною Радою або Народною Радою.
Часом деякі пропозиції депутатів викликали не лише сумніви, а й безліч інших інтелектуальних припущень. Наприклад, пропонували закріпити в Конституції необхідність знищення «антагоністичних класів». Утім таке рішення не зміг пояснити навіть ідейник цієї пропозиції – член КПУ Володимир Моісеєнко, тож пропозицію було відхилено.
Після тривалих суперечок депутати таки дійшли певного консенсусу. Ліві проголосували за державну символіку, а праві – за автономію Криму. Хоча пізніше чимало депутатів критикували рішення щодо Криму, зокрема проти його ухвалення виступав і В’ячеслав Чорновіл.
Також довго вирішувалося питання щодо мови. У підсумку українська мова набула статусу державної, але Конституцією гарантовано також використання російської мови та інших мов національних меншин.
Відтак, 28 червня 1996 року, о 9 годині 18 хвилин, на 5 сесії Верховної Ради України ІІ скликання 315 народних депутатів проголосували за ухвалення Конституції незалежної України.
Утім на цьому конституційний процес на завершився, він триває відповідно до викликів, що постають перед країною та суспільством.
У 2004 році до Конституції було внесено зміни, які з 1 січня 2006 року перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку. У 2010 році ці зміни незаконно скасували, але 2014-го вони знову набули чинності.
Конституція України має 15 розділів. Тексту Основного закону передує Преамбула. Статті Конституції враховують усі сфери життєдіяльності держави та людини. А носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що гарантує 5 стаття Конституції України.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
