Остання реставрації цих розписів проводилась майже 50 років тому
Художники-реставратори близько місяця будуть відновлювати розписи часів митрополита Петра Могили.
У Софії Київській днями почали реставрувати клейовий живопис 17 ст., розміщені у північній галереї пам’ятки. Остання реставрації цих розписів проводилась майже 50 років тому — у 1972-ому. Зараз фахівці намагаються відновити розписи та зберегти їх для наступних поколінь.
Реставрація триватиме близько місяця
Над реставрацією клейового живопису працюють спеціалісти науково-реставраційної майстерні Національного заповідника «Софія Київська» — Вадим Шевчук і Дорат Капоріков під керівництвом завідувача Анатолія Остапчука. Спеціально для робіт на місці встановили риштування на потрібну висоту та розмістили спеціальне освітлення.
«Процес реставрації матиме кілька етапів. Спочатку досліджується стан пам’ятки, пізніше знімаємо пилюгу і інші забруднення. Тоді закріплюємо і промиваємо. Якщо є потреба, відновлюємо втрачені елементи. Опісля розписи тонуються і покриваються захисним шаром. Це класичний процес, який використовуємо постійно. І поточна реставрація не виняток», — пояснює «Вечірньому Києву» художник-реставратор Дорат Капоріков.
Художник реставратор Дорат Капоріков у процесі реставрації
Спеціалісти кажуть, що ця частина давнього собору дуже цікава і досі не сповна вивчена. На даний час відомо, що цей фронтон створений за часів митрополита Петра Могили (1633–1647).
«Справді дуже захоплююче працювати на цьому об’єкті. Багато оригінальних деталей. Наприклад, бачимо, що окрім суто архітектурних елементів у вигляді фронтону є розписи, які наче імітують різноманітні архітектурні орнаментальні деталі — капітель, херувими», — зауважує художник-реставратор Вадим Шевчук.
Відновлення північного фронтону — це планова реставрація, яка триватиме близько місяця. Але за умови, що не буде жодних форс-мажорів під час робіт. Адже, як кажуть реставратори, пам’ятка — це живий організм, який потребує дуже прискіпливого догляду і не терпить поспіху.
Художник реставраток Вадим Шевчук відновлює розписи
Загалом у Софійському соборі гармонійно поєднуються різні види монументального живопису — 260 кв.м мозаїки та близько 3000 кв.м фресок, а також клейовий та олійний живопис 17 та 18–19 ст. Аби максимально зберегти святиню, у стінах Софії вже давно не проводять постійних літургій — за винятком, великих свят чи подій державного значення.
«На сьогодні у соборі є безліч фресок та олійного живопису від 11-го до 19-го століття, за якими доглядають співробітники нашої майстерні. Це постійний процес, і практично завжди у пам’ятці тривають відновлювальні роботи. Остання реставрація є поточною і запланованою на цей рік. Роботи проводимо своїм коштом. Плануємо завершити до весни», — повідомив у коментарі «Вечірньому Києву» Вадим Кириленко, перший заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».
Окрім цих робіт, з його слів, у 2021 році також планують почати реставрацію купола Трапезної церкви та завершити відновлення Консисторії.
Раніше «Вечірній Київ» знайомив читачів із художником-реставратором Анатолієм Остапчуком, який майже пів століття працює Софії Київській, а також розповідав про 11-річну реставрацію Андріївської церкви і публікував унікальний фоторепортаж перед відкриттям храму.
Історична довідка:
Софійський собор, або Софія Київська — визначна пам’ятка історії та архітектури України, розташована на Софійській площі у Києві. Давньоруські літописи згадують закладення Св. Софії під 1017 і 1037 рр. і називають її засновником великого київського князя Ярослава Мудрого. Новітніми дослідженнями доведено, що насправді собор у 1011 році заснував Володимир Великий, а завершив проєкт — його син Ярослав Мудрий.
Софії Київська мала статус кафедрального собору. З перервами була резиденцією київських митрополитів (православних та унійних). Місце поховання великих князів київських. При соборі велося літописання, працювала перша бібліотека. Занепав у XIV столітті. Відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи. З 1638-го був головним храмом Софійського монастиря.
Поєднує візантійський і бароковий архітектурні стилі. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Русі. Пам’ятка української архітектури та монументального живопису XI—XVIII століть. З 1990 року входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО під №1 в Україні.
Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
