Як професійні технології допомагають втілювати різні ідеї від ювелірного мистецтва до промислового виробництва розповіла керівник гуртка «Інноваційні ливарні процеси та технології», доцент кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів КПІ Ірина Гурія.
«Ливарному мистецтву за різними оцінками понад 7 тисяч років. Не знаю, як швидко розвиватимуться комп’ютерні технології, яких професій взагалі не буде у майбутньому. Можливо, не буде касирів, деяких робітників банків та кол-центрів. Але ливарники будуть, без сумніву. Бо ж усю історію людства цілком можна розповісти через історію литва — від художнього до промислового», — каже Ірина Гурія.
Перш ніж розповісти про власне виготовлення шахів пані Ірина ділиться історією створення гуртка.
Під час заняття гуртка
Уже другий рік поспіль навчання учнів та й студентів триває у надзвичайному режимі — онлайн та частково офлайн. Для студентів перших-других курсів це неабияке випробування, бо основи дисциплін доводиться опановувати дистанційно. Саме для того, аби підтримувати у хлопців та дівчат інтерес до ливарного виробництва пані Ірина Гурія з однодумцями із кафедри створили гурток, у який запрошують не тільки студентів-першокурсників, а й усіх охочих познайомитися з «ремеслом», яке поєднує сучасні технології, науку та мистецтво.
«Шахи починалися з зацікавлення. Я читаю першокурсникам дисципліну „Вступ до спеціальності“. Намагаюся запалити студентів майбутньою професією — це дуже важливо. Особливо цьогоріч, коли навчання, фактично, було дистанційним. Тому при нагоді зробили їм екскурсію у наш музей художнього литва, що розташований у 9-му корпусі у кабінеті професора Степана Пантелійовича Дорошенка. Студенти побачили, як теорія виглядає на практиці, які чудові вироби можна зробити самому. Після цього у них горіли очі», — розповідає пані Ірина.
Вона сміється, що у більшості учасників гуртка одразу ж виникає бажання, щось вилити власноруч. Один із студентів зізнався, що хоче подарувати саморобну каблучку дівчині. Не зупинило студентів попередження, що доведеться дотримуватися усіх технологічних процесів, а це тривалий час. Саме під час таких занять, коли чекали, поки форма твердіє, а метал, навпаки, плавиться, у студентів і наставників був час для спілкування, кави та смаколиків. Хтось приніс шахи. Після серіалу «Хід королеви» вони знову модні серед молоді. І от у Арсена Піскора, студента 1-го курсу виникла ідея…
Ірина Гурія та Арсен Піскор
«Він нікому нічого не сказав про свій задум. І з кінця січня почав готувати моделі та форми. Згодом він зізнався, що спати не міг, так його захопила ідея про шахи із шоколаду. Працював іноді по 20 годин на добу. Два місяці пішло на підготовку форм», — розповідає пані Ірина.
Під час роботи хлопцю довелося стикатися із професійними нюансами дисциплін, які вивчають на старших курсах. У своє захоплення він посвятив тільки друга та маму, бо ж довелося пояснити, чим він займається до 2 чи 3 години ночі.
«Коли ж усе було готове, то він безумовно, вразив нас всіх, думаю, дівчину також, ще й створив „партію“ для гуртка. Деякі фігури після розкриття секрету були використані виключно за призначенням шоколаду! Білі фігури, чомусь, засмакували більше, але зараз маємо повний комплект», — сміється пані Ірина.
Шоколадні шахи Арсена Піскора
У середньому з однієї стандартної плитки шоколаду виходить 2 фігурки. За простими підрахунками, щоб заставити дошку потрібно 32 фігурки, а це майже 1,5 кілограми шоколаду!
Цікаво, що пішаки у Арсена Піскора нагадують оскарівські фігурки із мечем і не дуже поступаються розмірам Королю. Найсильніша фігура на шахівниці — Ферзь або Королева у хлопця вийшла делікатною. Офіцери або Слони вирізняються широкими плечима, а Коні — це фігури воїнів, що схилилися на одне коліно. А Тура, як і належить, нагадує Вежу.
«Нехай смакують шоколадними шахами, аби тільки інтерес до навчання був, — каже керівник гуртка, — адже ливарне виробництво — це особливий фах. Ми навчаємо, як виготовляти вироби від декількох грамів до сотень тонн», — розповідає пані доцент.
Через локдаун і дистанційне навчання цей інтерес втрачається, підтримувати його викладачі кафедри намагаються саме через мистецтво. А на чергове заняття гуртка у зумі аспірантка кафедри Яна Смірнова підготувала віртуальну мандрівку музеями світу, одним з яких став музей Колекція Фріка (художній музей у Нью-Йорку, США), де зібрана чудова колекція литих виробів знаменитих європейських митців.
«Бути присутніми на заняттях у гуртку виявили бажання навіть батьки студентів. Кажуть, що їм теж цікаво послухати. Я і мої колеги дуже хочемо передати свої знання і вміння, проводимо профорієнтаційну роботу, але студентів з кожним роком менше… Ми з вами говоримо про ювелірні і художні вироби, але більшість галузей промисловості (авіабудування, машинобудування, транспорт та ін.) потребують ливарної продукції, а для цього треба готувати фахівців. Держава мала б подбати про підтримку цього напрямку», — впевнена Ірина Гурія.
До слова, випускники кафедри отримують фундаментальні знання в галузі металургії на базі сучасних цифрових технологій та комп’ютерної техніки та є затребуваними на ринку праці. Цей фах є особливим — він поєднує світ мистецтва та світ високих технологій, а випускники здатні вражати рідних та близьких та підтримувати державоутворюючі галузі. Тож, абітурієнтам приготуватися. Інститут матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона КПІ ім. Ігоря Сікорського чекає на вас.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
