У творчій спадщині композитора понад 500 творів
11 січня 1875 року у Києві народився видатний композитор ХХ століття Рейнгольд Моріцович Глієр (1875-1956). Батьки композитора мали німецько-польське коріння та походили з невеличкого саксонського містечка Клінгенталь.
Свого часу, дідусь композитора переїхав до Києва та купив будинок на вулиці Басейній, 6, відкривши там майстерню з виробництва духових музичних інструментів. Сімейну справу продовжив батько композитора, який хотів, щоб і юний Рейнгольд займався родинним ремеслом.
Юний Рейнгольд цікавився музикою
Проте, хлопчика значно більше цікавила музика, яку відтворювали інструменти, ніж процес їх виробництва. Батьки не поділяли захоплення сина, тому під час навчання у Другій Київській гімназії, хлопчик потайки бере уроки гри на скрипці у одного старенького скрипаля-аматора, а згодом у студентів.
Гімназія, де навчався Глієр
У 1891 році Рейгольд Глієр вступає до Київського музичного училища, де його викладачем стане відомий скрипаль О.Шевчик. За рік з гастролями до Києва приїде знаменитий композитор Петро Чайковський, який диригуватиме свій видатний твір «Увертюра 1812 рік». Виступ геніального композитора справить на юнака надзвичайно сильне враження і він твердо вирішує присвятити життя саме музичній композиції:
«Вперше в житті я став свідком таких овацій, такого тріумфу… Цей складний комплекс вражень і став поштовхом, що вирішив мою подальшу долю», — згадуватиме згодом Рейнгольд Глієр.
Після закінчення училища молодий композитор, всупереч бажанню рідних, продовжує свою музичну освіту в Московській консерваторії, де його педагогом був відомий композитор С.Танєєв, а кумирами молодого митця Сергій Рахманінов та Олександр Скрябін.
Молодий композитор одержав Музичну премію імені Михайла Глінки
У період навчання молодий киянин проявив надзвичайну працездатність, ретельно вивчаючи не лише твори, які передбачені програмою, але і багато інших, знайомлячись з творами своїх сучасників та тісно вивчаючи фольклор різних народів та національностей.
«Ніхто в мене ніколи так багато не працював у класі, як Глієр, — писав Сергій Танєєв своєму колезі Антонові Аренському. За перший струнний секстет молодий композитор одержить Музичну премію імені Михайла Глінки — найпрестижнішу музичну премію дореволюційної Росії.
Після закінчення з золотою медаллю консерваторії, молодий композитор у 1913 році повертається до Києва для викладання композиції у новоствореній Київській консерваторії, а за рік він стає її директором.
Музичне училище, з 1913 Київська консерваторія.
«Він не лише чудовий музикант, він ще й талановитий організатор», — зазначали про Глієра його колеги.
Дійсно, за роки роботи у Києві композитору вдалося створити не лише власну композиторську школу, з якої вийшли два найяскравіших представники української музики першої половини ХХ століття — Борис Лятошинський та Левко Ревуцький, але і значно активізувати мистецьке життя нашого міста. На його запрошення у Києві відбуваються гастролі провідних тогочасних музикантів та композиторів: Сергія Рахманінова, Олександра Гречанінова, Сергія Прокоф’єва, Яші Хейфеця та інших.
Велику увагу композитор приділяє і українській тематиці: пише симфонічну поему за мотивами поезії Тараса Шевченка, музику за його творами «Гайдамаки» та «Іван Гус», розпочинає роботу над симфонічною картиною-балетом «Запорожці».
Українська тема була улюбленою у творчій спадщині композитора і після повернення до Москви у 1920 році. До 125 річниці з Дня народження Видатного Кобзаря Глієр створю симфонічну поему «Заповіт», часто звертається до мотивів українських народних пісень і в своїх інших симфонічних творах. В останні роки життя композитор звертається до творчості Миколи Гоголя, працюючи над балетом «Тарас Бульба».
У Києві композитору вдалося створити власну композиторську школу
У творчій спадщині композитора понад 500 творів, зокрема 7 балетів, 5 опер, понад 20 симфонічних композицій, близько 150 романсів та вокальної лірики.
Його ім’я носить Київське музичне училище (зараз Муніципальна академія музики імені Р.М.Глієра), а також вулиця у Святошинському районі міста.
Друзі та сучасники згадували композитора як «Людину з добрим серцем, чуттєву та поетичну». Р.М.Глієр вважав, що любов та краса змінюють світ на краще, тому його твори вражають чуттєвою ліричністю та проникливістю.
«Передавати свої похмурі настрої у музиці я вважаю злочином», — любив говорити учням видатний композитор.
Своїм життєвим кредо Рейнгольд Глієр вважав:
«Композитор зобов’язаний вчитися до кінця своїх днів, удосконалювати свою майстерність, розвивати та збагачувати своє світосприйняття, йти вперед та вперед…»
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
