Марічка ШАМОТА
У природі не буває зайвих тварин. Особливо актуальною ця фраза стає у період активного сільського господарства, коли люди дедалі сильніше втручаються в природу. І така поведінка людей знищує її зсередини. Саме тому на базі Київського зоопарку запустили 10 програм з відновлення червонокнижних видів тварин України.
— Навіть дрібні гризуни чи земноводні є важливою ланкою екологічного ланцюга. Тому на базі зоопарку ми намагаємось зберігати рідкісні види, — пояснює директор київського зоопарку Кирило Трантін.
У Центрі відновлення рідкісних дрібних ссавців працює унікальна для України програма зі збереження європейського ховраха та європейського хом'яка. Усі бокси, в яких тримають тварин, зроблені за європейськими стандартами. Вхід до них лише у бахілах, температура чітко регулюється, а у тварин збалансований режим харчування та чітке дотримання зимового режиму сну.
— Наша мета – розмножити ці види, збільшити їх популяцію і потім разом з Нацпарками створити умови, куди б ми могли їх відпускати у природу, у відновлені місця проживання, — пояснює Михайло Русін, відповідальний за програму науковий співробітник Київського зоопарку. – У природі на дрібних ссавців чекає багато загроз, через які вони вимирають. Це і розпашка земель, і використання отрутохімікатів, і бродячі собаки з котами й, звісно, зміна клімату.
Цікаво, що в українських хом’яків відмінне від європейських забарвлення: верх рудий, животик чорний, на боках та щоках великі білі плями. У Центрі зараз 11 хом'яків й 6 ховрахів. Вони вже потроху починають прокидатись від зимової сплячки й готуватись до репродуктивного сезону, який починається у квітні.
— У нас також є програма з реабілітації кажанів. Переважно під час реконструкції старих будівель, особливо "хрущовок" або панельних будинків, знаходять сотні кажанів, яких потім передають нам. Кажани на зиму ховаються в порожнини старих будинків, а під час капітальних ремонтів цих тварин турбують. Кажани теж занесені до Червоної книги, тому їх потрібно охороняти, — розповідає Михайло.
А ця гарненька ящірка — вогняна саламандра, живе вона в Українських Карпатах. Особливість тварини в тому, що цей реліктовий ендемічний вид в природі є незахищеним. Маленькі ящірки страждають від вирубки лісів і потребують особливих умов.
— В природі вони мешкають біля гірських річок, де є підвищена вологість та невисока температура. Саме тому ми намагаємось створити такі умови у зоопарку. Важко точно оцінити цільність популяції, можна лише сказати, що чисельність має тенденцію до зниження, — розповідає Сулима Кирило, провідний зоотехнік відділу акватераріуму київського зоопарку.
Українські саламандри мають специфічне забарвлення: чорні в жовту крапинку — це класичне поєднання кольорів для отруйної тварини.
— Річ у тім, що українська саламандра відноситься до пасивно отруйних тварин. Тобто у її шкірі містяться залози, які виділяють неприємний за смаком секрет, який також є дещо токсичними. Цей вид не лише дуже красивий, а й рідкісний.
У зоопарку мають цілу групу саламандр. На даний момент працівники зоопарку створили спеціальну лабораторію з відповідними умовами й готують пакет документів аби розпочати програму з розведення цього виду.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
