Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Кронштадтська в Дарницькому районі столиці.
Вона виникла в перші половині XX століття під назвою Мостова, а з 1955 року отримала назву на честь російського порту та міста-фортеці на острові Котлін у Балтійському морі.
Навесні минулого року, з метою деколонізації столичної топоніміки шляхом рейтингового електронного голосування у застосунку «Київ Цифровий» було обрано нову назву цієї вулиці. Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість — 6 874 голосів набрала пропозиція на честь Героя України, депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака (1971-2014), який захищав український прапор в окупованій Горлівці.
Герой України Володимир Рибак. Колаж: Інститут національної пам’яті
Володимир Іванович Рибак народився 30 листопада 1971 року в місті Горлівка на Донеччині. Після закінчення місцевої школи, продовжив навчання у Горлівському автотранспортному технікумі.
У 1991 році закінчив його, здобувши спеціальність «Експлуатація автомобільного транспорту» з присвоєнням кваліфікації технік-експлуатаційник. Того ж року продовжив навчання в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету: на факультеті автомобільного транспорту чоловік набув кваліфікації інженера-механіка за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство».
Володимир Рибак активно висловлював свою проукраїнську позицію. Фото зі сторінки «Небесна сотня»
Після закінчення вишу чоловік розпочав свій трудовий шлях у Горлівському ГУ УМВС України в Донецькій області. Тут, у відділі карного розшуку, він пропрацював до 2009 року. Оскільки специфіка його трудової діяльності дещо відрізнялась від тих знань із галузі автомобільного транспорту, які він набув після закінчення вишу, чоловік вирішив здобути ще одну фахову освіту.
Свій вибір він зупинив на Міжрегіональній академії управління персоналом. Поступивши на заочну форму навчання на факультеті «Правознавство», протягом 2000-2002 років Володимир освоював нову для нього спеціальність «Комерційне та трудове право». Після успішного завершення навчання, чоловік став кваліфікованим юристом.
Володимир Рибак на малюнку Беати Куркуль. Фото: Донецька обласна державна адміністрація
За спогадами колег мав репутацію борця за справедливість, неодноразово критикував управління міської ради, звинувачуючи його у діяльності, що має ознаки корупції.
У 2009 році Володимир Рибак розпочав свою активну політичну діяльність — став членом політичної партії ВО «Батьківщина», а вже наступного 2010 року його було обрано головою Горлівської міської організації партії. Цього ж року в листопаді він став депутатом Горлівської міської ради. Як обраний представник міської громади, чоловік увійшов до постійної комісії міськради, котра займалась питаннями житлово-комунального господарства.
У 2012 році під час парламентських перегонів Володимира Рибака висунули кандидатом в народні депутати України від виборчого округу № 52. У підсумковому списку результатів голосування чоловік зайняв четверте місце серед багатьох інших кандидатів.
Володимир.рибак з дружиною Оленою та донькою Марією. Фото з родинного архіву героя
Знайомі та друзі діяча згадують Володимира Рибака, як завжди принципову та небайдужу людину.
«Він ніколи б не зміг промовчати чи пройти мимо, якби десь зустрів яку-небудь несправедливість, що діється на його очах. Він по своїй людській сутності був борцем за справедливість і в цій боротьбі за правду готовий був пожертвувати навіть власним життям. Це був його життєвий вибір, як і вибір тих Героїв Революції гідності, поряд з котрими на Майдані в Києві стояв і Володимир. Був він там і в ті страшні лютневі дні, коли кров вбитих і поранених патріотів окропила бруківку київських вулиць. Тоді він вижив і сказав друзям по Майдану: «…якщо я вижив в ці дні, то буду жити довго», — згадують героя на порталі «Небесна сотня».
Депутат Володимир Рибак поід час урочистостей до ювілею Тараса Шевченка у Горлівці. Березень 2014 рік.
На жаль, подальша доля політика склалася трагічно.
17 квітня 2014 в місті Горлівці зібрався мітинг, який організували проросійські сепаратисти на підтримку міського голови Євгена Клепа.
Під час цього мітингу Володимир Рибак намагався зняти з фасаду міськради прапор сепаратистської, так званої, «Донецької народної республіки» та повернути на його місце прапор України. Також неодноразово пробував прорватись до мікрофона, щоб звернутись до присутніх на мітингу. Але проросійські сепаратисти завадили йому це зробити.
За спогадами горлівчанки Тетяни Ходаковської, яка також брала участь у тому мітингу, тоді вона бачила Володимира востаннє. Він попросив знайомого підвести її додому, а сам пішов вулицею пішки.
Володимир Рибак (праворуч) під час мітингу у Горлівці. Фото зі сторінки «Небесна сотня»
За мить друзі Володимира помітили червоне авто, яке рушило слідом за ним, а в самій машині вони впізнали тих самих осіб, котрі декілька годин тому зупиняли Володю на східцях міськради.
Тетяна зателефонувала Рибаку: «За тобою їдуть. Сідай з нами!» Але він відповів, що помітив цей супровід і що спробує піти дворами та загубитись в натовпі. Коли друзі Володимира під’їхали до перехрестя поряд із концертним комплексом, вони знову побачили той самий червоний автомобіль: всі двері в машині були розкриті, а всередині перебував лише водій. Поруч було багато людей, котрі зібрались на концерт, але помітити Володимира ніде не вдавалось. Після цього телефонний зв’язок з ним обірвався.
Згодом це також підтвердила і дружина депутата Олена. Про викрадення чоловіка вона дізналася з відео, оприлюдненого в інтернеті. На записі жінка побачила, як невідомі з георгіївською стрічкою на автівці викрали її чоловіка, близько п’ятої вечора, прямісінько з мітингу.
Олена Рибак розповіла, що десь о шостій вчора вона почала телефонували чоловікові, але він не відповідав.
Також жінка згадувала, що місцеві правоохоронці не поспішали шукати свого колишнього колегу, і зовсім не намагалися розслідувати про зникнення депутата.
Натомість ці, так звані, «правоохоронці» приїжджали до Олени додому з георгіївськими стрічечками на грудях, а ще шахрайським чином намагалися видурити гроші за інформацію про її чоловіка.
За версією Служби безпеки України, наказ про викрадення Володимира Рибака віддавав Ігор Безлер — російський підполковник-диверсант, який в той час був одним з керівників незаконного збройного формування «Народне ополчення Донбасу». Пізніше, за вказівкою Ігоря Гіркіна, — іншого російського терориста, полковника ГРУ Генерального штабу Збройних сил Росії та ще одного з організаторів діяльності проросійських сепаратистів на Донбасі — українського Героя доставили в штаб сепаратистів у Слов’янську.
Похорон Володимира Рибака. Фото: Євромайдан SOS
19 квітня 2014 року понівечено тіло Володимира Рибака, разом зі студентом Юрієм Поправкою були виявлені місцевими рибалками в річці Казенний Торець поблизу селища Райгородок.
Було очевидно, що загиблі зазнали страшних катувань: їх палили вогнем, різали ножем, в одного з загиблих була тяжка черепно-мозкова травма, а в другого — колоті рани грудини та легень. Після цих нелюдських тортур українським патріотам ще живим розпороли животи, насипали туди піску та кинули їхні тіла у річку.
Дружина Володимира впізнала тіло свого чоловіка 22 квітня.
За день вона вивезла тіло вбитого з міста Слов’янська до його рідного міста Горлівки Донецької області. Наступного дня на міському кладовищі поховали Героя. Володимиру Рибакові було 42 роки.
У загиблого залишилося двоє дітей: донька Марія та син Юрій.
Меморіальна дошка у Слов’янську на будівлі, де катували горлівського депутата. Фото зі сторінки «Небесна сотня»
Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.
Указом Президента України Петра Порошенка № 94/2015 від 20 лютого 2015 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності Володимиру Івановичу Рибаку посмертно надано звання Герой України з відзначенням ордена «Золота Зірка».
18 квітня 2015 року у місті Слов’янськ на фасаді будівлі міського відділу СБУ (вулиця Центральна № 32), де у підвалі під час окупації міста був закатований Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
***
Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: на Відрадному з’явився провулок на честь полеглого під Іловайськом героя Юрія Матущака.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
