Народилася майстриня на батьківщині Петриківського розпису — у селі Петриківка на Дніпропетровщині у родині хліборобів. Ще з дитинства дівчинка виявила неабиякий хист до малювання, тому Марфа вступила до Петриківської школи декоративного розпису, де її вчителями стають відома майстриня Тетяна Пата та засновник школи Олександр Статива.
«На Сорочинський ярмарок» фото з відкритих джерел.
2003 рік. Одна з останніх робіт видатної майстрині, де мона зобразила себе з онуками на Київському пішоходному мосту. Фото з роддиного архіву.
Картини Марфи Тимченко вражають красою мальовничих пейзажів та яскравих кольорів. Фото з родинного архіву.
У 1938 році Марфу направляють до Києва для навчання у школі майстрів народної творчості. Художниця часто згадувала, як вона, сором’язлива 16 річна дівчина, вперше приїхала до великого міста, як її приголомшив натовп на вокзалі, що спілкувалися чужою для неї (російською) мовою, як вона соромилася свого простого селянського вбрання та зеленої валізи з фанери… Однак усі переживання дівчинки зникли, щойно вона переступила поріг майстерні біля Києво-Печерської Лаври. На все життя майстриня запам’ятала величність монастирських храмів та передзвони Лаврської дзвіниці. Коли ж Марфу Тимченко прийняли до школи народної творчості, вона вирішила: «Якщо стану художницею, обов’язково намалюю своє дитинство, свою рідну Петриківку!».
«Ще треті півні не співали» Фото з родинного архіву майстрині.
Після закінчення навчання молода майстриня працює у кількох художніх закладах, де створює цікаві взірці розписів тарілок, дерев’яних коробок та тканин під батік. У 1947-48 році художниця вперше створює дерев’яну тарілку з портретом Тараса Шевченка. А герої з його творів згодом знайдуть своє відображення не лише на картинах художниці, які часто використовуватимуть як ілюстрації до книжок та листівок, але і в інтер’єрах пароплава «Тарас Шевченко» над яким майстриня працювала наприкінці 1940-х років.
До останнього подиху майстрині зберігала любов до життя та велику працездатність. Фото з родинного архіву.
Марфа Тимченко з пухнастим улюбленцем. Фото з родинного архіву майстрині.
На початку 50-х Марфа Тимченко влаштувалася на роботу у Київський експериментальний кераміко-художній завод, де почала оздоблювати петриківським розписом порцеляну та засвоює техніку малювання по фарфору. Її вироби набули значної популярності та широкого визнання, почали експортуватися до багатьох країн: США, Франції, Німеччини, Японії та інших. Унікальні керамічні вази Марфи Тимченко дарували від імені держави багатьом відомим політичним діячам того часу.
Птахи та квіти були найулюбленішими сюжетами Марфи Тимченко. Фото з відкритих джерел.
Одним з найбільших і найважливіших доробків творчої спадщини Марфи Тимченко було оздоблення магазину іграшок «Казка» по вулиці Великій Васильківській (тодішня Червоноармійська), виконане разом з чоловіком Іваном Скицюком та донькою Оленою Скицюк у 1979 році до Міжнародного дня Дитини. Ці унікальні декоративні розписи, які ілюстрували фрагменти багатьох казок, упродовж багатьох років були улюбленим місцем київських дітлахів.
Інтер’єр магазину «Казка» у процесі роботи. Фото з родинного архіву майстрині.
Заслужений художник України Ірина Левитська писала, що у цей магазин одразу ж став своєрідною виставкою казок, куди кияни водили дітей за зразкову поведінку.
Деякі шедеври ще чекають реставрації та відкриття. Фрагмент розписів у «Казці». Фото Валерія Соловйова.
Фрагмент стінописів «Казки». Фото Валерія Соловйова
«Казка» Фрагмент розпису. Фото Валерія Соловйова.
«Казка» фото Валерія Соловйова.
«Лисиця та журавель» Фрагмент розпису у магазині «Казка». Фото з відкритих джерел.
Свого часу, родина майстрині та мистецька еліта зверталася до столичної влади з проханням створити у приміщенні художню школу та музей, присвячений 80 річчя від дня народження видатної художниці, проте ідею не реалізували. Крім того, на початку 2000-х років знаменитий магазин «Казка» спіткав ребрендінг — титанічну роботу художників заховали за товстими прошарками гіпсокартону. Як зазначала Марфа Тимченко в одному із останніх своїх інтерв’ю, це стало для неї важким ударом. Незважаючи на поважний вік та зламану ногу, 80 річна майстриня приїхала до магазину та плакала, дивлячись на варварський «євроремонт». Бо ж лише на виготовлення ескізів до 50 казок, які прикрашали стіни крамниці, пішло понад 3 місяці, ще рік тривали розписи, всі вони були створені вручну, звичайними пензликами.
Майстри Марфа Тимченко, Іван Скицюк та їхня донька Олена Скицюк. фото з родинного архіву.
Тривалий час роботи вважалися втраченими, однак у 2017 році Адміністрація магазину «Казка» за підтримки RedНead Family Corporation, до мережі якої належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко. До робіт залучили Олену Скицюк та її дочку, художницю Олену Кулик. Було відновлено стіну розпису «Руслан та Людмила», яку можна і зараз побачити, завітавши до магазину.
Фрагмент реставрованого стінопису у «Казці». Фото з родинного архіву митців.
Будемо сподіватися, що наступного року, до 100 річчя від дня народження Марфи Тимченко, кияни зможуть подивитися на прекрасні роботи цієї обдарованої художниці не лише на художніх виставках, але і у магазині «Казка», розписи якого зачаровували своєю красою не одне покоління киян.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
