89
«Я бачив багато парків у містах, але я ще ніколи не бачив місто у парку» (Шарль де Голль про Київ)
Історія Ботанічного саду імені Фоміна тісно пов’язана з відкриття Київського університету (нині КНУ ім. Шевченка). Столичний сад планували створити разом із відкриттям університету. Вперше таку пропозицію виніс на обговорення Вікентій Беретті, який 1835 року працював над створенням КНУ. Сад мав стати центром наукових та освітніх досліджень, інтродукції та акліматизації рослин Києва, а також певним символічним місцем відпочинку. Тому 1833 року було ухвалено рішення про перенесення колекції рослин з Волинського ліцею до Києва.
Однак фактично створили сад майже через шість років. Адже умови для цього викликали чимало полеміки серед науковців та архітекторів. За висловлюваннями архітектора Вікентія Беретті, першого ректора університету Михайла Максимовича та професора Антонія Анджейовського, територія, що виділялася для створення саду, була непридатною. Власне, заснування саду потребувало чимало роботи над рельєфом, що, звісно, передбачало значні витрати для реалізації проєкту. Тому лише через деякий час Рада університету узгодила рішення, виділивши кошторис в сумі 2153 карбованці на рік.
Сакральною датою створення вважається 22 травня 1839 року, коли німецький ботанік Рудольф Траутфеттер та перший садівник Ботанічного саду Йоганн Гайнріх Гохкут зробили перші посадки. Та насправді перші посіви зробив лише садівник ще до 1839 року, втім потужний буревій усе знищив, тому засівали повторно. Того року директором нового університетського саду став професор ботаніки Віллібальд фон Бессер, який до цього керував садом Волинського ліцею.
У 1846 році розпочалося будівництво оранжерей у Ботанічному саду Києва за проєктом архітектора Лауфера, що були завершені 1849 року разом із будівництвом допоміжних споруд. Повноцінне озеленення саду відбулося в 1850 році, а в 1853 територію обнесли огорожею. Разом із садом започаткували наукову бібліотеку, у фондах якої тепер налічується понад 40 000 книг та журналів з питань ботаніки та інших напрямків біології.
За 13 років існування саду його колекція налічувала 419 видів дерев і кущів, представлених 26 416 екземплярами, 1725 видів оранжерейних рослин та 2685 видів трав.
У той час Ботанічний сад був не просто окрасою міста, він відігравав велику роль у розвитку науки. Світову популярність Ботанічний сад здобув за керівництва Сергія Навашина, який обіймав посаду директора протягом двадцяти років, з 1894 до 1914-го. На плодах чорного горіха Навашин зробив світові відкриття в галузі цитоембріології, насамперед, подвійне запліднення покритонасінних рослин. Сама структура горіха дуже тверда, тож колись київські майстри збирали їх для виготовлення сувенірів, а зелену шкірку чорного горіха використовували як сировину для виробництва ефірних олій.
У 1908-1913 роках, до того як було закладено зоопарк на проспекті Перемоги, на території саду знаходився зоосад. Для утримання тварин у Ботанічному саду стояла скринька для збору коштів. Здебільшого колекція зоопарку поповнювалася дикими тваринами, від яких відмовлялися власники. Тож кількість звірів збільшувалась, а отже, потрібно було більше території, тому в 1912 році міська влада виділила нове місце для зоопарку, в передмісті Шулявки.
11 листопада 1914 року на зборах фізико-математичного факультету було ухвалено рішення призначити Олександра Фоміна керівником саду. А в 1935 році Ботанічний сад отримає його ім’я.
Перша світова війна, визвольні змагання, радянська окупація – все це припало на період керівництва Фоміна. Втім, незважаючи на фінансові та організаційні труднощі, в цей час у саду було збудовано три нові теплиці, відремонтовано оранжереї. Олександр Фомін виконував різноманітні роботи, включаючи ремонт та підтримку оранжерей. Завдяки його зусиллям, навіть у складні часи було побудовано нові теплиці та збережено рослинні колекції.
На початку 1920-х років сад націоналізували. Його підпорядкували Науково-дослідному інститутові управління науки, а пізніше – АН України. А в 1923 році Фомін організував журнал «Вісник Київського ботанічного саду», який швидко здобув велику популярність серед ботаніків. До речі, сам академік жив у садовому будиночку аж до смерті.
Під час Другої світової війни Ботанічний сад зазнав значних руйнувань. Цінні рослини були знищені або вивезені до Німеччини, а в самому саду німецькі війська влаштували казарми і стайні, використовуючи реліктові дерева на дрова. Зокрема, було втрачено рідкісні орхідеї та десятки пальм, а також жіночий екземпляр Гінкго білоба, що завадило розмноженню цього виду в Києві на десятиліття.
Втім, незважаючи на важкий історичний період, найстаріше дерево ботанічного саду, а саме – пальма Лівістона змогла вистояти. Ще понад 200 років тому рослину посадив німецький ботанік та керівник саду Траутфеттер.
Згодом, у травні 1944 році, роботу Ботанічного саду поновили і виділили відповідні кошти. Тож журнал «Вісник Київського Ботанічного саду» знову почали друкувати, а територію саду поступово відроджувати. Відкриття саду для відвідувачів відбулося у тому ж місяці 1944 року.
У 1960 році частину території саду віддали для будівництва станції метро «Університет», внаслідок чого деякі рослини були втрачені. А справжню реконструкцію саду розпорядилися здійснити лише 1974 року. Були відновлені дренажні системи, сплановано рельєф, висаджено нові дерева. У 1978 році побудували оранжерейний комплекс з найвищим у світі на той час 32-метровим кліматроном. Він був побудований для збереження найвищих та найстаріших пальм, таких як пальма Лівінгстона, що може сягати 30 і більше метрів заввишки.
У 1985 році на території саду встановили пам’ятник «Навала» на честь студентів та викладачів Київського університету, які загинули 1941 року, захищаючи Київ. Наступними роками велися роботи зі збільшення колекційних зразків, також удосконалилися умови, в яких вирощували рослини. З 2007 року здійснювалися реконструкції оранжерей та укріплення схилів.
У 2010 році в науковій частині саду, в одному з басейнів водної оранжереї, поселили десяток піраній. Їх годують раз на два-три дні яловичим серцем чи мороженою рибою. Крім хижих риб, у деяких водних оранжереях можна побачити яскраві квіти лотоса, хижу росичку та округле листя Вікторії Амазонської.
Колекція:
У Ботанічному саду Києва культивуються рослини з країн Північної півкулі з подібним до місцевого кліматом. Це дозволяє вирощувати різноманітні види як північних (наприклад, модрини і кедри), так і південних (наприклад, платани та катальпи) рослин. Різноманітний рельєф саду, включаючи рівні місця та схили, збагачує можливості для акліматизації нових видів рослин. Крім того, на території саду сформувалася багата фауна, яка тісно пов’язана з рослинністю і є частиною екологічного комплексу. Сучасна колекція Ботанічного саду імені Фоміна налічує понад 10 000 видів рослин.
Наприклад, тут росте унікальна пальма Юбея з Чилі, що вражає своїми розмірами: висотою майже 20 метрів та діаметром понад метр. Цікаво, що за своєю формою пальма нагадує ногу слона, а її вік – 150 років. Юбей залишилося дуже мало в природі, оскільки їх винищили через солодкий сік.
Також у саду ростуть дуже старі каштани, які, ймовірно, були тут до масової висадки цих дерев у Києві в 1860-х роках. За легендою, поява каштанів у Києві пов’язана з історією бульвару Шевченка, де спочатку мали рости тополі замість тонких саджанців, що не сподобалися царю Миколі І. Тож каштани пересадили до Ботанічного саду ще в 1842 році. Вже в 1862 році директор саду Рогович заклав каштанову алею, що спочатку мала форму замкнутого кола, але потім була розірвана через будівництво станції метро «Університет».
До колекції саду також входить кактус «принцеса ночі», що квітне вночі, випускаючи білі пелюстки з ванільним ароматом, що запилюють колібрі. В одній з оранжерей росте Енцефалертос колючий – пальмоподібний чагарник з Африки, який старше 250 років. Рослина вкрита товстим шаром рослинного воску. Щороку чагарник виробляє шишки з насінням. Також у саду можна побачити рідкісне дерево, що з’явилось тут ще в 1880 році – Лікувальний Гінкго. Рослина вважається практично вимерлою: в природі ці дерева можна зустріти лише в горах Східного Китаю. Висота рослини може сягати 40 метрів, дерево вважається священним у буддизмі. Насіння гінкго використовують у китайській медицині. Єдиним екземпляром в Україні є Вільвічія дивна – рідкісний ендемік Намібії. Ззовні рослина нагадує голову козла з двома довгими закрученими листками.
До колекції саду також входять магнолії, що знаходяться в центральній частині. Вирощування магнолій у Ботанічному саду розпочалося в 1905 році. Сьогодні їх колекція нараховує понад 70 видів, гібридів та сортів і є найбільшою в Україні. Один з видів – магнолія Суланжа – була виведена у Франції Етьєном Суланж-Боденом у 1820 році.
Ботанічний сад поділено на паркову та наукову зони. Вхід до паркової частини завжди відкритий. Наукову зону можна відвідати лише в супроводі співробітника Ботсаду.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
