Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ
Наш жовто-синій прапор, який є одним із головних атрибутів державності, має багатовікову історію
До бою готові!
У стародавні часи прапор використовували як засіб сигналізації. Шмат тканини кріпили до списа, щоб таким чином вказувати точне місце збору воїнів.
Бойові знамена перевозили разом зі зброєю, а перед битвою ставили на узвишші. У літописах навіть зберігся вираз «поставити стяги», що символізувало готовність до бою. Зокрема, жовтий та синій кольори використовувала дружина Київських князів.
Одним із доказів традиційного поєднання синьо-жовтих кольорів є старовинний герб міста Львів, датований ще 1256 роком: на блакитному фоні зображений золотий лев. Ці ж кольори використовувались на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.
Починаючи із XVIII століття, полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького — з блакитні полотнища, на які жовтою фарбою наносилися зображення: зорі, хрести та зброю.
На знаменитій картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» на козацьких списах також видніються саме жовто-блакитні полотнища.
У часи імперій
У жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора.
Ця кольорова гама була характерною на українських землях, що перебували на той час у складі Австро-Угорської імперії, а після революції 1905-1907 років – у Наддніпрянській Україні.
22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила «Закон про державний прапор Української Народної Республіки», який був саме жовто-блакитним. У період Гетьманату Павла Скоропадського порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий.
Востаннє в роки визвольної боротьби минулого століття блакитно-жовтий стяг майорів над столицею 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ.
В часи Радянського союзу, комуністична влада розфарбувала прапор України у червоні кольори. 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий прапор: горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На верхній смузі – золоті серп і молот, над ними – позолочена п'ятикутна червона зірка.
Від Київради до Верховної Ради
Ще до проголошення незалежності українці знову почали активно використовувати жовто-блакитну символіку.
14 березня 1990 року національний стяг вперше з’явився над міськрадою Стрия (на Львівщині). Пізніше він замайорів над офіційними установами Дрогобича, Львова, Тернополя, Житомира та інших міст.
Київ став дев’ятим містом України, де в липні-1990 був піднятий синьо-жовтий прапор. Це сталося за 13 місяців до проголошення незалежності України.
Підняття національного прапора над Київрадою стало реакцією на Декларацію про державний суверенітет (яку ухвалили 16 липня 1990 року).
Скориставшись провалом путчу у Кремлі, 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до парламентської зали на столичній вулиці Грушевського.
28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг – символ чистого неба і пшеничного лану.
Згодом до цієї події «прив'язали» президентський указ «Про День Державного Прапора України». І нині, 23 серпня ми відзначаємо національне свято — День прапора.
«Вечірній Київ» завжди поруч – в Telegram і Facebook!
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
